Психологічні особливості раннього віку


Розвиток мислення у ранньому дитинстві.

Розвиток пам'яті у ранньому дитинстві.

Виникнення уяви у ранньому дитинстві

Передумови формування особистості у ранньому дитинстві

Розвиток самосвідомості у ранньому дитинстві

Особливості перших уявлень про себе у ранньому дитинстві

Ім'я і його значення у ранньому дитинстві

Криза трьох років

1. Розвиток мислення у ранньому дитинстві.Наприкінці 1-го року життя малюк може виконувати елементарні мислительні дії — використовувати зв'язок між предметами для досягнення мети (наприклад, підсуну­ти подушку, на якій лежить іграшка, щоб її дістати). Такі здогадки виникають лише у найпростіших випадках, якщо предмети пов'язані між собою (іграшка лежить на подуш­ці), залишається тільки скористатися готовим зв'язком. Упродовж раннього дитинства малюк все ширше викорис­товує подібні готові зв'язки: притягує за шнурочок іграш­кову машинку або візочок, дістає за допомогою стрічки іг­рашку, до якої не може дотягнутися.

На 2—3-му роках життя малюк оволодіває різноманіт­ними діями із не поєднаними помітним зв'язком предмета­ми, тобто здійснює співвідносні і знаряддєві дії. Це відбу­вається під керівництвом дорослого, а тому самостійно ні­яких мислительних завдань дитина ще не розв'язує. Однак дуже важливо, що вона починає орієнтуватися на зв'язок між предметами, зокрема, на зв'язок знаряддя з предме­том, пізніше переходить до встановлення таких зв'язків у нових умовах, при розв'язуванні нових завдань.

Перехід від використання готових або продемонстрова­них дорослими зв'язків до їх встановлення є особливо важ­ливим етапом у розвитку дитячого мислення. Спершу встановлення нових зв'язків відбувається шляхом прак­тичних спроб, під час яких на допомогу малюкові часто приходить випадковість. Наприклад, 2-річний малюк си­дить за столиком, на якому розміщена приваблива іграш­ка на такій відстані, що рукою дістати її неможливо. Він з усіх сил тягнеться до неї рукою, але швидко переконуєть­ся у даремності зусиль. Тому відвертається від іграшки і помічає палицю, бере її і починає крутити в руках. Випад­ково кінець палиці зачіпає іграшку, і дитина помічає це. Увага малюка знову спрямовується на іграшку, він почи­нає спеціально рухати її палицею, стежачи за переміщен­ням. Після кількох спроб встановлює, які рухи можуть до­помогти дістати іграшку, і домагається свого. Часто спра­ва цим не закінчується. Малюку стає цікавим не просто дістати іграшку, а простежити зв'язок знаряддя (палиці) з її переміщенням. Досліджуючи цей зв'язок, дитина спеці­ально відсуває і наближає іграшку палицею. У цьому фор­мується наочно-дійове мислення дитини.

Наочно-дійове мислення — мислення, яке здійснюється за допо­могою зовнішніх орієнтувальних дій.

Дитина використовує наочно-дійове мислення для дос­лідження найрізноманітніших зв'язків у навколишньому світі. Особливість його полягає у наочному представленні завдання, використанні дитиною практичних дій під час його розв'язання.

Зовнішні орієнтувальні дії є основою утворення внут­рішніх (психічних). У ранньому дитинстві виникають мислительні дії, що виконуються подумки, без зовнішніх спроб. Якщо малюк знайомий зі способом розв'язання зав­дання (дістати далекий предмет з допомогою палиці), то він може здогадатися застосувати його у новій ситуації, наприклад дістати м'ячик, який закотився під диван. Цей здогад має у своїй основі спробу, яку він виконує подумки. Тобто малюк діє не з реальними предметами, а з образами, уявленнями про них і способами їх використання. Його мислення відбувається в результаті внутрішніх дій з обра­зами, тобто стає наочно-образним.

Наочно-образне мислення мислення, яке здійснюється на ос­нові уявлень, без використання практичних дій.

У ранньому дитинстві можливості образного мислення дуже обмежені, йому під силу тільки найпростіші завдан­ня. При розв'язанні ускладнених завдань малюк змуше­ний вдаватися до зовнішніх дій.

У розвитку мислення дітей раннього віку важливу роль відіграє формування узагальнень — мисленого об'єднання предметів або дій, наділених спільними істотними ознака­ми. Основою для них є засвоєння мовлення, оскільки зна­чення слів, розумінню і використанню яких вчать дитину дорослі, завжди містить у собі узагальнення. Наприклад, слово «годинник» стосується маленького ручного годин­ника, будильника, великого настінного годинника. Однак загальноприйнятим значенням слів дитина оволодіває не відразу. Вона часто називає одним і тим самим словом зов­сім різні предмети на основі подібності за випадковими, несуттєвими ознаками, які можуть постійно змінюватися. Малюк називає кішку словом «кх», потім починає застосо­вувати його до хутряного коміра, хутряної шапки (пухнас­ті), до дрібних блискучих предметів (подібність з очима кішки) тощо. Подібне перенесення не підтримують дорос­лі, під впливом яких він засвоює зв'язок слова з предме­том. При цьому назва предмета перетворюється ніби на її ім'я: малюк називає словом «мя» тільки темно-синій м'яч, м'ячі іншого кольору цієї назви не отримують. Навчити дитину узагальнювати можна на основі розширення її дос­віду дій з іграшками, предметами побуту, найпростішими знаряддями. Перші справжні узагальнення предметів (за їх значенням, функціями) зароджуються у дії, потім зак­ріплюються у слові.

До завершення раннього дитинства виникає знаково-символічна функція свідомості. Дитина починає засвоюва­ти операцію заміщення, коли один предмет може бути ви­користаний як замінник іншого.

2. Розвиток пам'яті у ранньому дитинстві.Дитина, навчаючись ходити, розширює свою взаємо­дію з навколишнім світом. Для неї стають доступними все більше предметів, що започатковує новий етап у розвитку її пам'яті. Дитина приступає до оволодіння предметними діями відповідно до призначень і функцій об'єктів, куль­турно-гігієнічних навичок і основних рухів. У цей період рухи дитини стають точнішими, легшими, координовані-шими, що забезпечує їй автономію від дорослого, розши­рення сфери самостійності. У неї формуються уявлення про віддаленість об'єктів і спрямованість руху, виконувані дії тощо. Вона вже впізнає предмет поза зв'язком із ситуа­цією, в яку він включений, ідентифікує (ототожнює) його за важливими ознаками. Наприклад, за пропозицією до­рослого малюк показує годинник незалежно від його прос­торового розміщення.

На початку 2-го року життя дитини пам'ять виокрем­люються із процесу сприймання, зароджується здатність відтворювати об'єкт за його відсутності, довшим стає про­міжок часу між запам'ятовуванням і впізнаванням (на 2-му році життя дитина впізнає знайоме обличчя, не бачив­ши його 1,5—2 місяці, на третьому — об'єкти, які сприйма­ла рік тому). До кінця 3-го року життя малята впізнають не лише близьких, а й інших людей, різні предмети, знайомі пісні, казки, вірші. Образна пам'ять у них розвинена кра­ще за словесно-логічну, тому вони легше запам'ятовують емоційний матеріал, що супроводжується наочними і зву­ковими ілюстраціями.

Процеси пам'яті мають мимовільний характер. Процес розуміння дитиною звертань дорослого, опанування нею активним мовленням сприяють першим виявам довільності у роботі пам'яті. Для цього слід стимулювати малюка за­питаннями і пропозиціями, спонукати його розповісти про побачене, почуте. Інтенсивно розвивається і словесно-ло­гічна пам'ять: дитина реагує вже не на ритмічно-мелодій­ну структуру слова, а на його значення. На 3-му році жит­тя вона розуміє кожне слово, що вимовляє дорослий. Пос­тупово дитина переходить від пасивного мовлення до активного. Цей період обумовлений поповненням словни­ка, засвоєнням граматики рідної мови. Завдяки розширен­ню словника, накопиченню досвіду діяльності і дій малюк починає розуміти деякі моральні норми і правила поведін­ки: що можна і чого не можна, як потрібно і як не потрібно робити.

До кінця раннього дитинства розширюється обсяг і під­вищується тривалість дитячої пам'яті. Головною особли­вістю пам'яті у цей період є ненавмисний характер, тобто мимовільне запам'ятовування. В основному діти раннього віку запам'ятовують те, що включено в їхню гру або прак­тичну діяльність, що їм безпосередньо потрібно, цікаво, вплинуло на них емоційно, справило глибоке враження. Малюки легко оволодівають не тільки рідною, а й чужою мовою, якщо постійно перебувають у контакті з дітьми і дорослими, які розмовляють нею. Іноді їм потрібно кілька місяців, щоб почати без акценту спілкуватися мовою краї­ни, в яку вони прибули з батьками.

Пам'ять дітей раннього віку досить пластична, матері­ал вони запам'ятовують швидко і легко. Однак часто це відбувається хаотично. Дитина може запам'ятати склад­ний матеріал, втримувати у пам'яті випадкові події, несут­тєві деталі, уривки розмов дорослих, окремі фрази і ви­словлювання, суть яких їй навіть не зовсім зрозуміла. Во­на не володіє багатством своєї пам'яті, часто зберігає непо­трібний матеріал, оскільки запам'ятовування і відтворення ще не стали самостійними процесами, а є лише способом оволодіння мовою. Повторення незрозумілих слів і слово­сполучень — своєрідна діяльність дитини зі звуковим складом слів. Об'єктивною основою, на якій відбувається запам'ятовування дитиною раннього віку різних слів і сло­восполучень, потішок, віршів, є рима і ритмічна структура цього матеріалу.

Характерними особливостями ранніх дитячих уяв­лень є їх безсистемність, злитість, нерухливість. Ці особ­ливості уявлень проявляються у різних видах діяльності дитини.

Особливості уваги у ранньому дитинстві

У ранньому дитинстві розвиток уваги відбувається під час засвоєння ходьби, предметної діяльності і мовлення. Важливе значення при цьому має оволодіння ходьбою, ос­кільки завдяки їй збільшується кількість об'єктів, які пот­рапляють у сферу діяльності дитини. Малюк отримує змо­гу сам обирати об'єкт уваги, тобто може розбирати і збира­ти пірамідку, перевозити її на іграшковому автомобілі тощо. Триває таке зосередження приблизно 10 хв.

Засвоєння призначення функцій предметів, удоскона­лення дій з ними допомагає спрямовувати увагу на біль­шу кількість сторін і ознак об'єктів, удосконалювати властивості самої уваги (розподіл, переключення). З роз­витком мовлення, появою потреби у спілкуванні, інтере­су до дій інших людей дитина починає звертати увагу на все більше явищ навколишньої дійсності. Якщо на 1-му році життя керує дорослий, то на 2-му, а особливо на 3-му, вона сама спрямовує увагу на новий предмет, мов­лення дорослого. 2-річна дитина самостійно діє з будь-яким предметом, розглядає іграшку, спостерігає за мовленням і діями оточення.

У зв'язку з оволодінням мовленням малюк вчиться ут­римувати увагу не на предметах, словах, фразах, а починає реагувати на лаконічну інструкцію дорослого, якщо вона вказує на знайомі дії або предмети: «принеси м'яч», «візь­ми ложку». Він може вислухати коротке прохання до кін­ця і виконати дію відповідно до нього. Під час спілкування у нього підвищується увага до слова і його значення. Він без унаочнень уважно слухає короткі вірші, казки, пісень­ки, якщо вони супроводжуються виразним мовленням, мі­мікою дорослого.

Розвиток мовлення сприяє виникненню довільної ува­ги, якою дорослий також може керувати. Засобом органі­зації уваги є слово.

Цікаву діяльність дитина може виконувати протягом 8—10 хв. Під час цієї діяльності у неї виникають серйозні труднощі з переключенням і розподілом уваги. Малюк час­то настільки заглиблюється у роботу, що не чує слів дорос­лого. Наприклад, малюючи, не помічає, що перекинув ба­ночку з фарбою, не реагує на вказівку дорослого підняти її. Попри те, увага дитини дуже слабо фіксується на предметі або діяльності, вона ніби ковзає по поверхні, не проникаю­чи вглиб. Тому дитина швидко зупиняє розпочату справу. Здебільшого вона фіксує незначні, але найяскравіші ознаки об'єктів. Однак з утратою новизни об'єктів зникає і їх емоційна привабливість, згасає увага до них.

Отже, увага дитини раннього віку характеризується нетривалістю, недостатньою зосередженістю, мимовільністю, її привертають яскраві, сильні або нові подразники. Вона недостатньо рухлива, важко переключається за ба­жанням дитини, має дуже вузький обсяг і найстійкішою є в активній діяльності.



Дата добавления: 2020-10-14; просмотров: 462;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.012 сек.