Виникнення уяви у ранньому дитинстві

Передумовами уяви є уявлення, які виникають на 2-му році життя. Півторарічний малюк впізнає зображене на малюнку, переживає бурхливі позитивні емоції відповідно до змісту зображеного. Малюнок, як відомо, ніколи не бу­ває точною копією об'єкта, зафіксованого у минулому дос­віді, він відображає дійсність узагальнено, виокремлюючи в ній найсуттєвіше. Сприйняти зображене на ньому допо­магає уява. У цьому пізнаванні малюк ще не створює нічо­го нового, його уява є пасивним процесом.

Становлення механізмів уявлення, відтворення обра­зів, уміння слухати і відгукуватися на зміст повідомлення відбувається через розвиток розуміння мовлення дорос­лих, фольклору, невеликих літературних творів. Свідчен­ням того, що дитина уявляє передані в мовленні події, є її зосередженість та адекватні емоції.

Уява зароджується наприкінці раннього віку. Про пер­ші її прояви у 2,5—3 роки можна зробити висновки з огля­ду на уміння дитини діяти в уявній ситуації з уявними предметами. Саме в цей період вона починає доповнювати, замінювати реальні предмети і дії уявними, називати їх.

Перші наслідувальні ігри, які виникають на 2-му році життя, ще не містять елементів уяви. Якщо дитина «їсть» порожньою ложкою, то ця дія обумовлюється конкретною ситуацією, в яку вона включена на той момент. Вона засво­ює функцію предмета, дію з ним і повторює її.

Розвиток початкових форм уяви у ранньому віці пов'язаний з узагальненістю ігрових дій та ігрових пред­метів, а також появою у репертуарі ігрових дій замінюван­ня. Малюк не зразу відгукується на замінники, які пропо­нує дорослий, а грається тільки з реальними іграшками. Унаслідок засвоєння мовлення в його грі з'являються пер­ші самостійні замінювання, яким він спочатку дає реальні назви (використовує паличку замість ложки, але називає паличкою) або ігрові в поєднанні з реальними (називає її одночасно паличкою, ложкою), а потім тільки ігрові (діє з паличкою, як з ложкою, і називає її ложкою).

До закінчення раннього віку виникає новий спосіб дії з предметами-замінниками, повноцінне використання замі­щень. Діти вводять у гру свої оригінальні заміщення, у їх діях зароджуються творчі елементи. На основі інтересу до нового виду активності вони швидко починають відступа­ти від заданих дорослим зразків дій, вносять у них свої ню­анси, апробують різні схеми їх виконання, а також вико­нують самостійні ігрові дії. Однак їх уява має репродук­тивний (відтворювальний), мимовільний (виникає без свідомо поставленої мети) характер.

Отже, уява в ранньому віці ще розвинена слабо, вимагає зовнішньої опори на предмети та їх ознаки, пов'язана із зов­нішніми діями, з оперуванням предметами, їх обігруванням, з мовленням (словами, які позначають дії і предмети).