Історико-географічні особливості розвитку

У дореволюційній Україні машинобудування розвивалося з участю іноземного капіталу. Перші підприємства, що виробляли сільськогосподарські машини, з'явилися у 60-х роках XIX ст. в Одесі, Харкові, Єлізаветграді, Києві, Бердянську, Миколаєві, Херсоні. У 90-х роках XIX ст. розвиток промисловості, зокрема металургійної й вугільної, залізничного транспорту, а також потреби сільського господарства сприяли формуванню галузей машинобудування. Однак у той період розвивались переважно транспортне, сільськогосподарське машинобудування і певною мірою виробництво устаткування для гірничої, металургійної, харчової промисловості.

У Донбасі і Придніпров'ї сформувалися центри виробництва гірничошахтного і металургійного устаткування; Катеринослав, Харків, Юзівка, Горлівка, Краматорськ. У центри транспортного машинобудування перетворились Луганськ (1876 р.) і Харків (1895 р.), де стали працювати паровозобудівні заводи. Суднобудування налагоджено було у Миколаєві і Херсоні.

У південних землеробських районах України розвивалось сільськогосподарське машинобудування (Одеса, Кіровоград). Його центрами були також Харків. Київ, Біла Церква та ін. Напередодні Першої світової війни Україна випускала більш як 50% загальноросійського виробництва сільськогосподарської техніки.

Машинобудування того періоду в Україні випускало продукцію невисокого технологічного рівня. Складне виробниче устаткування завозилось із-за кордону. Перед Першою світовою війною в Україні нараховувалося 450 підприємств машинобудівної промисловості, на яких працювало близько 57 тис. чоловік, що становило 23% усіх робітників-металістів Росії.

У роки довоєнних п'ятирічок в Україні було створено потужне машинобудування, яке стало однією з основних баз індустріалізації республіки і всього Радянського Союзу. В цей період виникли такі нові галузі машинобудування, як тракторо-, комбайно-, верстато- та приладобудівна, електротехнічна, авіаційна промисловість.

Прискорений розвиток машинобудування в Україні перед Другою світовою війною значно зміцнив його матеріально-технічну базу. Відбувалися значні структурні зрушення. Дедалі більше зростала частка енергетичного машинобудування, верстатобудування, інструментальної, електротехнічної промисловості, виробництва устаткування для легкої, харчової та інших галузей, зменшувалася частка сільськогосподарського і транспортного машинобудування. Завдяки будівництву верстатобудівних та інструментальних підприємств виробництво металорізальних верстатів в Україні досягло у 1940 р. 1 1704 шт. (у 1913 р. — 65 шт.). Обсяги виробництва продукції машинобудування України в 1940 р. зросли порівняно з 1913 р. у 50 разів.

За час Великої Вітчизняної війни машинобудівна промисловість України фактично перестала існувати. Промислове устаткування значною мірою було демонтоване й вивезене у східні райони колишнього СРСР. Залишені на окупованій території підприємства були пограбовані або повністю знищені. Відбудову машинобудування після війни завершено вже в першій повоєнній п'ятирічці (1946—1950 рр.).

За 50—80-ті роки машинобудування дістало в Україні подальшого розвитку. Разом з наукою воно здатне створювати й випускати найскладніші машини й устаткування, такі, наприклад, як літак «Мрія», сучасні танкери і багатотоннажні суховантажні судна, тепловози, турбіни для атомних електростанцій потужністю 1 млн кВт, високоекономічні газоперекачувальні агрегати, устаткування для ліній електропередачі напругою 1500 кВт та ін. У 1990 р. Україна виробляла 100% роторних екскаваторів, кукурудзо- та бурякозбиральних комбайнів. 95% вугільних комбайнів. 40% доменного та сталеплавильного устаткування, близько 50% силових трансформаторів, 35% прокатного устаткування союзного виробництва.