Розвиток сприймання і виникнення уявлень про властивості предметів

До початку раннього дитинства в дитини виробляється предметне сприймання, однак його точність і осмисленість ще незначні. 2-річна дитина ще не може точно визначити властивості предметів (форма, величина, колір), впізнає їх не за поєднанням властивостей, а за окремими ознаками, які впадають в очі. її сприйманню притаманна дивна особ­ливість — упізнавання близьких людей на фотографіях і предметів на малюнках, контурних зображеннях, які пере­дають тільки деякі характерні деталі цих предметів. Однак вона ще не сприймає малюнки, фотографії як зображення предметів і людей. Для неї зображені предмети є цілком са­мостійними. Якщо дитина однаково називає предмет і його зображення, це не означає, що вона ототожнює їх, сприймає як одне і те саме. Ототожнення відбувається тому, що і в предметі, і в зображенні якась деталь привернула увагу ди­тини. Всі інші деталі вона не враховує.

Орієнтування дитини під час сприймання предметів на окремі їх ознаки виявляється і в байдужості до їх просто­рового розташування. Тому вона може спокійно розгляда­ти картинки у книзі догори ногами, оскільки для неї важ­ливі окремі ознаки, а не ціле.

Зорові дії, за допомогою яких дитина сприймає предме­ти, спрямовані на їх форму і величину. Для впізнавання предметів колір ще не має ніякого значення, однак це не означає, що дитина їх не розрізняє. Просто колір ще не став для неї ознакою, яка характеризує предмет.

Для того щоб сприймання стало більш повним і всебіч­ним, у дитини повинні сформуватися нові перцептивні дії. Це можливо у зв'язку з оволодінням предметною діяльніс­тю, особливо співвідносними та знаряддєвими діями.

Коли дитина вчиться виконувати співвідносну дію, вона добирає і з'єднує предмети або їх частини відповідно до форми, величини, кольору, надає їм певного розміщен­ня у просторі: наприклад, за величиною і кольором вона добирає кільця пірамідки, щоб правильно її скласти, то­що. Такі зовнішні орієнтувальні дії допомагають дитині досягти практичного результату. Оволодіння зовнішніми орієнтувальними діями відбувається не відразу і зале­жить від предметів, з якими діє дитина, та допомоги до­рослого.

Зовнішні орієнтувальні дії, спрямовані на виявлення властивостей предметів, виникають у дитини при оволо­дінні співвідносними і знаряддєвими діями. Так, намагаю­чись дістати віддалений предмет, дитина може спершу взяти надто коротку палицю і, переконавшись, що вона не годиться, замінити її довшою, співвіднести віддаленість предмета з довжиною палиці.

Від співвіднесення, порівняння властивостей предметів за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій дитина перехо­дить до зорового співвіднесення цих властивостей предме­тів. У цьому процесі формується новий тип дії сприймання, коли властивість одного предмета перетворюється для ди­тини на зразок, мірку, якою вона визначає властивості ін­ших предметів. Наприклад, величина одного кільця піра­мідки використовується для вимірювання інших кілець, довжина палиці — для вимірювання віддалі.

Оволодіння новими діями сприймання виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона без попереднього примірюван­ня (на око) правильно добирає потрібні предмети і їх части­ни. У зв'язку з цим для дитини 2,5 — 3-х років доступний зоровий вибір за зразком, коли з двох предметів, які різ­няться за формою, величиною або кольором, вона може на вимогу дорослого підібрати точно такий же предмет, як взятий за зразок. Спочатку діти роблять вибір за формою, потім за величиною, пізніше — за кольором. Це означає, що нові дії сприймання формуються раніше для властивос­тей, від яких залежить можливість виконання практичних дій з предметами, потім вони переносяться на інші власти­вості. Зоровий вибір за зразком — значно складніше зав­дання, ніж просте впізнавання знайомого предмета. Він оз­начає, що дитина вже знає про існування багатьох предме­тів, які мають однакові властивості.

Обстеження предмета під час його порівняння з інши­ми стає більш детальним, дитина не обмежується окремою ознакою, яка впадає в очі. Про оволодіння цим типом сприймання свідчить відсутність у дитячій практиці впіз­навання предметів на картинках і фотографіях через ото­тожнення за окремими ознаками.

Діти раннього віку ще недостатньо керують своїм сприйманням і не спроможні правильно зробити вибір зазразком, якщо їм пропонують для вибору не два, а багато різних предметів, якщо предмети мають складну форму, створені з кількох частин, їх забарвлення складається з різних кольорів, що чергуються.

На початку раннього дитинства при порівнянні предме­тів будь-який із них дитина використовує як зразок, пізніше (на 3-му році життя) деякими добре знайомими їй предмета­ми вона послуговується як зразками для порівняння власти­востей інших предметів. Такими зразками можуть бути не лише реальні предмети, а й закріплені у пам'яті уявлення про них. Про предмети трикутної форми вона скаже: «як бу­диночок», «як дах», про круглі предмети — «як м'ячик», про все зелене — «як трава», червоне — «як вишенька».

Сприймання у ранньому дитинстві тісно пов'язане з предметними діями. Дитина може достатньо точно визна­чати їх форму, величину, колір, розміщення у просторі, якщо це необхідно для виконання доступної їй дії. Для зба­гачення дитини уявленнями про властивості предметів, необхідно, щоб вона використовувала їх у своїх діях. Не можна обмежувати малюка ознайомленням лише з двома-трьома формами і трьома-чотирма кольорами. Дитина на 3-му році життя здатна засвоїти уявлення про п'ять-шість форм (круг, овал, квадрат, прямокутник, трикутник, мно­гокутник); вісім кольорів (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий, білий, чорний).

Відсутність у мові малюка слів, які позначають власти­вості предметів, не повинна насторожувати. Більшість слів, які засвоюють діти до 3-річного віку, означають пред­мети і дії. Назвами кольорів і форм діти оволодівають з ве­ликими труднощами, завдяки наполегливому навчанню. Тому тривалий час вважали, що дитина до 3-х років узага­лі не розрізняє кольорів. Психологічною причиною цього є те, що слово як назва предмета виражає насамперед його функцію, призначення залишається незмінним при зміні зовнішніх властивостей. Тому лопатка для малюка завжди є лопаткою (нею можна копати пісок), незалежно від її ко­льору, довжини ручки тощо. А щоб сприйняти слово «чер­воний», потрібно навчитися об'єднувати багато предметів за ознакою, яка в більшості випадків не має жодного зна­чення для використання у грі, побуті. Подолати цю супе­речність малюку важко. Сприятливі умови для цього створюються на 4—5-му роках життя.

Інтенсивно розвивається у ранньому дитинстві і слухо­ве сприймання. У цьому процесі розрізнення властивостей предметів і явищ (звуків) також обумовлюється діяльністю дитини. Основною діяльністю дітей раннього віку, пов'язаною зі сприйманням звуків, є мовне спілкування. Тому в цей період особливо інтенсивно розвивається фоне­матичний слух. Від сприймання слів як нерозчленованих звукових комплексів, що відрізняються особливостями ритмічної будови інтонації, дитина поступово переходить до сприймання їх звукового складу.

Як правило, до кінця 2-го року життя діти сприймають усі звуки рідної мови. Однак вдосконалення фонематично­го слуху відбувається і в наступні роки. Значно повільніше розвивається сприймання співвідношення звуків за висо­тою. Для стимулювання його потрібно сприймання висоти звуків включати у привабливі для дитини завдання і пока­зувати, як різні за висотою звуки пов'язані із знайомими їй предметами. Наприклад, 3-річні діти легко навчаються сприймати порівняно невелику відмінність звуків за висо­тою, якщо високий подається як «голос» маленької іграш­кової тварини, а низький — як «голос» великої.