Етапи розвитку судової медицини. Особливості сучасного V етапу.

Судова медицина як наука. Судово-медична експертиза. Експерт, судово-медичний експерт, лікар-експерт.

Судова медицина – це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного, біологічного та медико-криміналістичного характеру для цілей правосуддя, законодавства та охорони здоров'я.

Судово-медична експертиза – це практичне застосування медичних і біологічних знань для розв'язання питань, які виникають у практичній діяльності органів дізнання, слідства чи суду.

Здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Проводиться для розв'язання питань:

· встановлення причини і давності настання смерті;

· визначення ступеню тяжкості і характеру тілесних ушкоджень, послідовності, за життєвості і давності їх спричинення;

· з'ясування можливості виконання потерпілим після травми цілеспрямованих дій;

· визначення групової приналежності крові у разі зовнішньої кровотечі;

· визначення наявності і ступеня алкогольної інтоксикації;

· з'ясування категорії смерті.

Судово-медичній експертизі підлягають такі об'єкти: трупи, померлі, звинувачувані та інші особи, речові докази (переважно біологічного походження), документи (матеріали судових справ та медична документація).

Судовий експерт– особа, яка має необхідні знання для надання висновків з досліджуваних питань. Повинна мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судовий експерт за певним фахом.

Судово-медичний експерт – особа, яка має кваліфікацію лікаря і відповідну підготовку.

Лікар-експерт – лікар будь-якого фаху, що не перебуває на посаді судово-медичного експерта, але якого залучають для проведення експертизи за постановою слідчих органів чи судовою ухвалою.

Етапи розвитку судової медицини. Особливості сучасного V етапу.

Періоди:

1. Допетрівський (від введення на Русі християнства до поч.правління ПетраІ. У прав.збірнику «Руська правда» ушкодження поділялись на тяжкі і легкого ст., судова оцінка ґрунтувалась на наявності зовнішніх ознак на тілі потерпілого. Оглядали трупи «тижденники»(спеціальні люди терміном на тиждень). У царських статутах і грамотах ХVІст. Уже вказувалося, в яких випадках необхідно залучати лікарів для складання медичних висновків іі подання їх до суду. Проводились обстеження померлих осіб для встановлення причини смерті. Було створено Аптекарський приказ, а потім Боярський приговор, завданням яких було проводити обстеження для встановлення придатності до государевої служби, визначати правильність лікування, з'ясовувати причини смерті. Передбачалось покарання за лікарські помилки.

2. Петрівський (поч.правління Петра І до початку судової реформи). Почався розвиток судової медицини і судово-медичної експертизи. 1714р. було видано «Інструкції та артикули військові». У 30х роках ХVIIІст. в Москві і Санкт-Петербурзі були утворені медичні контори-«фізикати», які виконували освідування живих осіб та проводили розтини. 1797р.у всіх губернських містах були засновані лікарські управи, до складу яких входили інспектор і два лікарі. На медичному факультетіі Московського університету доктор Еразмус уперше почав читати лекції з основ лікарсько-судової науки. Організаційна структура судово-медичної служби в Росії мала три інстанції: повітові міські, поліцейські, військові і цивільні вільно практикуючі лікарі; 2-а інстанція-губернська лікарська управа, 3-я-медична рада.

3. Науково-експериментальний період(судова реформа 1864 р.). судочинство з таємного стало гласним та передбачало участь у судових справах не тільки обвинувачення, але і захисту. Якщо у судовому процесі лікар ставав за експерта, то мав надати не тільки висновок, а й підкріпити його науковими даними. У зв’язку з цим у цей час активно почала розвиватися судово-медична наука. Лікар повинен був мати теоретичну та практичну підготовку.

4. Радянський . 1918р. утворено Народний комісаріат охорони здоров'я Російської РФСР, до складу якого увійшов підвідділ із судово-медичної експертизи. 1920р. було прийнято «Положення про судово-медичних експертів». 1924 р. затверджена посада судово-медичного експерта. 1919р. в Києві при Народному комісаріаті був створений відділ медичної експертизи. В СРСР існувала державна судово-медична експертиза, яка мала 4 інстанції: районні, обласні, республіканські бюро та НДІ судової медицини.

5. Сучасний період. Вищою судово-медичною інстанцією в Україні стало Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Відбулася реорганізація структури бюро судово-медичної експертизи. Верховною Радою були прийняті нові закони, які регламентують усю діяльність держ.структур, у т.ч. і органів охорони здоров’я та судової медицини. У Законі «Про судову експертизу» вперше надано гарантії незалежності судового експерта під час проведення ним судової експертизи. Громадяни набули право вільного вибору експерта і експертної установи. У державі з’явилась можливість проведення експертних досліджень не тільки в державних установах, але і на засадах підприємництва. Результати наукових досліджень, розроблених на кафедрах (курсах) судової медицини, мають переважно прикладне судово-медичне значення, а тому широко використовуються в експертній практиці.

Внесок видатних вчених: професорів Мінакова П.А., Громова С.О.,Бокаріуса М.С., Райського М.І., Оболонського М.О., Попова М.В., Сапожникова Ю.С., Концевич І.О., Рубіжанського А.Ф., Фадєєва А.М. в розвиток судової медицини

Судова медицина виникла відповідно до потреб правової науки,судочинства та державного правління.

В історії розвитку судової медицини можна виділити 5 періодів:

1.Допетрівський від введеня християнства на Русі до початку правління ПетраІ

2.Петрівський від початку правління Петра І до судової реформи

3.Науково –експерементальний з 1864 р. почалася судова реформа,за якої судочинство з таємного стало гласним та передбачало участь у судових справах не тільки обвинувачення,але і захисту. В цей період працював проф.Мінаков П.А видав багато друкованих праць.

4.Радянський після Жовтневої революції у 1920р.було прийнято «Положення про судово –медичних експертів».1924р. при Народному комісаріаті охорони здоров'я РФСР затверджена посада судово-медичного експерта СРСР, яку послідовно займали проф. Попов М.В;у 1979-1991р.чл.-корр.АМН СРСР проф. Громов С.О . Значний внесок у розвиток вітчизняної судово-медичної науки внесли проф. Оболонський М.О. який у 1889р. зайняв посаду завідувача кафедри судової медицини у Харківському університету. Організував перший фундаментальний музей. Підготував 33 наукові праці.; Сапожников Ю.С. з 1936-1970р. очолив посаду завідувача кафедри судової медицини у Київському медичному інституті. Видав 120 наукових праць .Підручник який користувався великою популярністю і тричі перевидавався. Видав монографії «Первичный осмотр трупа на месте его обнаружения». Ученицею Сапожников Ю.С. була Концевич І.О.яка з 1970-1991р. очолила посаду завідувача кафедри. Вона започаткувала діагностику за життєвості та давності механічної травми із застосуванням комплексу гістологічних, гістохімічних та біохімічних методів досліджень. Під її керівництвом виконано комплексне дослідження муміфікованих рештків, умов їх збереження та експортування в Києво-Печерському лавру. Написала багато наукових праць.У продовж 15р. очолювала Республіканське наукове товариство судових медиків і криміналістів.

проф.Бокаріус М.С у 1910р. був обраний завідувачем кафедри судової медицини у Харківському університеті. Запропонував розпізнання трупних плям за трьома стадіями,дослідження странгуляційної борозни в прохідному світлі.

Видав багато наукових праць,а також численні праці з криміналістичного напрямку. Тому НДІ судових експертиз Міністерства Юстиції В Харкові тепер носить ім’я М.С Бокаріус.

З 1985-2000 р. завідувачем кафедри судової медицини в Одеському медичному університеті очолював проф.Фадєєв А.М. Йому належить понад 70 наукових праць,присвячених вивченню речових доказів і правових аспектів морської медицини.

З 1967-1989 р. завідувачем кафедри судової медицини Дніпропетровського медичного університету обрано проф. Рубіжанського А.Ф.Займався встановленням фізичними і біохімічними методами часу настання смерті за кістками та іншими тканинами гнильно зміненого і скелетованого трупа,виявленого на відкритому повітрі,у грунті,воді.

5.Сучасний із розпадом у 1991р. СРСР