Розвиток самосвідомості у ранньому дитинстві

У ранньому дитинстві виникнення самосвідомості по­в'язане з відокремленням себе від своїх дій, з усвідомлен­ням своїх бажань. Суттєво змінюється ставлення дитини до світу предметів. Ця зміна обумовлена формуванням у процесі оволодіння суспільно виробленими способами ви­користання предметного ставлення до дійсності (Д. Ельконін). Малюк не просто маніпулює предметами, а діє з ними відповідно до їх призначення, функцій. Засвоєння функцій предметів призводить до відокремлення дії від предмета. Дитина виконує предметну дію в нових умовах і переносить її на інші предмети: починає, наприклад, го­дувати ляльку не лише своєю, а й чужою ложкою, палич­кою; годує не лише свою ляльку, а й інші ляльки, мишку, кішку.

Ускладнюються стосунки дорослого з дитиною. Він і далі ставиться до малюка турботливо і ніжно, але вже діє спільно з ним, оцінює його дії з предметами. У цьому про­цесі в малюка виникає нове ставлення до дорослого, він по­рівнює свій результат з його результатами. Дитина ста­виться до дорослого, як до зразка для наслідування.

Своєрідною вершиною психічного розвитку 3-річних дітей є поява в них свідомого виявлення себе, свого Я. Це є найважливішим моментом їхнього життя, оскільки саме в цей період відбувається народження особистості. Від зміс­ту, спрямованості виховання залежать її майбутні нахили і характер.

Під час спілкування з людьми, завдяки різним видам діяльності дитина починає точніше фіксувати свої фізичні та психічні стани, відокремлювати їх від усього іншого. Поступово формується уявлення про себе, виникають еле­менти самосвідомості.

Малюк впізнає себе в дзеркалі, на фотографії, все часті­ше вживає займенники «я», «мій», «мені». Одночасно він починає усвідомлювати себе відносно незалежним від до­рослих, часто його бажання та інтереси контрастують з на­мірами оточення. Цей перелом у свідомості проявляється у яскраво вираженому прагненні до самостійності («Я сам»), бажанні бути схожим на дорослих, наслідувати їх. 3-річна дитина вимагає поваги до себе, часто негативно реагує на надмірну опіку з боку батьків.

Основними сферами, в яких 3-річні діти прагнуть само­утвердитися, є: предметна діяльність (особливо продук­тивна з конкретним наочним результатом); спілкування з дорослим як з доброзичливим помічником, який оцінює дії і вчинки; спілкування з однолітками.

Ділове спілкування з дорослим сприяє успішному роз­витку Я дитини. При цьому важливо, щоб її увага акценту­валася не лише на оцінці результату діяльності, а й на то­му, хто це зробив («Хороший хлопчик Ромчик! Він так красиво намалював дощик»). Така оцінка є ефективним засобом підвищення суб'єктивної цінності дитини. Нега­тивну оцінку можна висловлювати лише про дії малюка, а не про його особистість («Не можна ображати дівчинку, ад­же їй боляче, вона плакатиме. Ти ж хороший хлопчик. Я впевнена, що ти більше не ображатимеш діток»).

Розвиток самосвідомості дитини, формування в неї об­разу Я пов'язані з розвитком мовлення. Становлення уяв­лень про себе неможливе без засвоєння відповідних понять, Що зумовлює збагачення словника. Однією з умов ефектив­ності цього процесу є наочність — можливість безпосеред­ньо спостерігати об'єкт, який називається конкретним сло­вом. Тому для розвитку уявлень про власну особистість ди­тині потрібні заняття з моделями (ляльки імітують людей), пізніше — з однолітками, щоб вона одночасно бачила себе та іншу людину.