Основи теорій структури капіталу

Різні теорії щодо структури капіталу досліджуються разом з теоріями ринкової вартості підприємства і середньозваженої вар­тості капіталу. Цей зв’язок базується на таких залежностях: міні­мізація середньозваженої вартості капіталу сприяє максимальній ринковій вартості підприємства та одночасно оптимізації струк­тури капіталу.

Управління структурою капіталу представлене в економічній літературі різними теоріями і різними точками зору.

Традиційний підхід. Сутність цього підходу полягає в тому, що вартість капіталу підприємства залежить від його структури. Визначається оптимальна структура капіталу, що мінімізує зна­чення середньозваженої вартості капіталу й одночасно максимі- зує ринкову вартість підприємства.

При цьому підході визначається залежність вартості капіталу від вартості його складових, а саме вартості власного і позичко­вого капіталу. Залежно від структури капіталу вартість кожного джерела змінюється.

Практика показує, що за помірного зростання частки позичко­вих коштів вартість власного капіталу спочатку не змінюється, а потім починає зростати.

Традиційний підхід передбачає, що ринкова вартість підпри­ємства, яке використовує позичковий капітал (до певного рівня), може бути вищою порівняно з ринковою вартістю підприємства, яке не використовує залучені кошти.

Модільяні—Міллер (1958 р.) уточнюють і модифікують тра­диційний підхід. Вони розглядають вплив структури капіталу на ринкову вартість підприємства за умови відсутності податків, « також з урахуванням податків і їх впливу на прибуток.

Автори стверджують, що ціна підприємства у разі відсутності податків не залежить від розміру (величини) залучених коштів і дорівнюватиме операційному прибутку (до сплати процентів за кредит і податків). Тобто ціна підприємства і вартість капіталу підприємства не залежать від структури капіталу.

Другий підхід Модільяні—Міллера (1963 р.) з урахуванням сплати податків зводиться до того, що ринкова вартість підпри­ємства, яке використовує фінансовий важіль, значно вища. Це пояснюється тим, що сплата процентів за залученим капіталом пов’язана з витратами, які передбачають податкові пільги. З ура­хуванням податкових пільг вартість залученого капіталу буде нижчою. І чим більша частка залученого капіталу в залученому капіталі підприємства, тим середньозважена вартість капіталу буде нижчою. Отже, з урахуванням податку на прибуток фінан­совий важіль впливатиме на зниження вартості капіталу підпри­ємства і підвищення його ринкової ціни.

Теорії Модільяні—Міллера, які засновані на обмеженні пода­тків, не зовсім реальні і на практиці не можуть застосовуватися. Але ці теорії стали відправним пунктом пошуку оптимальних рі­шень в управлінні структурою капіталу підприємства, визначенні його ринкової вартості, проведенні підприємством дивідендної політики.

Компромісний підхід. Сутність цього підходу зводиться до того, що підприємство встановлює структуру капіталу у такий спосіб, щоб гранична вартість капіталу і граничний ефект від фінансового важеля були рівними.

Сигнальний підхід. У моделях Модільяні—Міллера передба­чалося, що інвестори і керівництво підприємства володіють од­наковою інформацією про перспективи розвитку підприємства. Але ж на практиці керівництво підприємства завжди більш інформоване про інвестиційні і фінансові можливості підприємства (ціна акцій не відображає всієї інформації, яка водночас і не зав­жди загальнодоступна). Менеджери підприємств через прийняття фінансових рішень немовби подають сигнали ринку. Такі ситуа­ції ураховуються в моделях, які заведено називати сигнальними. До таких моделей належить модель Росса (1977 р.), яка передба­чає, що менеджер має можливість прийняттям своїх рішень впливати на дії інвесторів. Менеджер, як монополіст на інформа­цію про майбутні грошові потоки на підприємстві, що залежать від прийняття фінансових рішень, може вибирати сигнали про перспективи розвитку. У моделі Росса обґрунтовується вибір си­гналів з погляду менеджера (його благополуччя). Передбачаєть­ся, що менеджер отримає винагороду за результатами роботи як певну частку від ринкової вартості підприємства (компанії).

Сигнальна модель Майєрса—Майлуфа (1984 р.). У моделі пе­редбачається, що менеджер приймає рішення виходячи з інтере­сів акціонерів. Модель свідчить, що коли інвестори на фінансо­вому ринку мають недостовірну інформацію про вартість ком­панії, тоді фінансування деяких інвестиційних проектів за допо­могою емісії акцій буде невигідним для акціонерів цього товари­ства (компанії). Інші джерела фінансування, ціна яких меншою мірою залежить від інформації, що надходить від товариства (компанії) (наприклад, боргові зобов’язання), дають змогу при­йняти позитивне рішення щодо проекту.

Тобто якщо корпорація має потенціал зростання ціни акції, то для максимізації оцінки капіталу не раціонально використовува­ти зовнішній власний капітал (збільшувати кількість акцій). За відсутності перспектив зростання тільки додаткова емісія акцій дасть можливість збільшити ціну капіталу. Інформація про додаткову емісію акцій розглядається інвестором як сигнал: якщо товариство (корпорація) оголошує додаткову емісію, тоді керівництво вважає ринкову оцінку корпорації завищеною. Модель пояснює, чому оголошення про додаткову емісію акцій веде до падіння ціни акцій на фондовому ринку.

Існують і інші моделі: модель Міллера і Рока (1985 р.); модель Рока (1986 р.); модель Уєлша (1989 р.). Кожні з цих моделей по­дають як позитивні, так і негативні сигнали на фондовому ринку.

Розглянуті теорії пов’язані між собою і спрямовані, з одного боку, на підвищення дивідендних виплат акціонерам, а з іншого — на отримання додаткових коштів для фінансування поточної і ін­вестиційної діяльності корпорацій.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення капіталу як об’єкта управління.

Назвіть види капіталу за різними ознаками.

Які основні складові власного капіталу?

Назвіть особливості власного капіталу.

Дайте визначення статутного капіталу TOB; ЗАТ; ВАТ.

Що таке пайовий капітал?

Що таке додатково вкладений капітал?

Сутність і особливість резервного капіталу.

Дайте визначення нерозподіленого прибутку.

Дайте визначення вкладеному і накопичувальному капіталу.

Розкрийте сутність і складові боргових зобов’язань.

Що таке вартість капіталу?

Як оцінюється вартість капіталу?

Як визначити вартість додаткового капіталу через емісію зви­чайних акцій?

Як визначити вартість додаткового капіталу через емісію приві­лейованих акцій?

У чому сутність політики управління власним капіталом?

Назвіть складові позичкового (залученого) капіталу.

Як визначається вартість позичкового (залученого) капіталу у формі банківського кредиту?

Як визначається вартість позичкового (залученого) капіталу за рахунок емісії корпоративних облігацій?

Визначити переваги для підприємства при залученні капіталу у формі випуску облігацій.

У чому сутність механізму управління залученим капіталом?

Назвіть аналітичні показники ефективності використання залу­чених коштів.

Що таке вартість капіталу?

З якою метою визначається вартість капіталу?

Що таке середньозважена вартість капіталу і як вона визнача­ється?

Що таке гранична вартість капіталу і як визначається показник «гранична ефективність капіталу»?

Що таке структура капіталу підприємства?

У чому сутність операційного лівериджу?

Розкрийте сутність показника фінансового лівериджу і як ви­значити ефект фінансового лівериджу?

У чому сутність комбінованого лівериджу?

Що розуміють під оптимальною структурою капіталу?

Яка послідовність процесу оптимізації капіталу підприємства?

Назвати існуючі теорії структури капіталу.

У чому сутність традиційного підходу визначення структури капіталу?

У чому сутність сигнального підходу при визначенні оптималь­ної структури капіталу?