Показники для визначення середньозваженої вартості капіталу по підприємству (цифри умовні)

Процентні частки окремих складових капіталу, наведені в табл. 7.1, використовуються для визначення середньозваженої вартості капіталу. Отже, визначаємо середньозважену вартість капіталу:

Звідси середньозважена вартість капіталу (або рівень витрат) для підтримання економічного потенціалу підприємства, виходя­чи з наведеної структури джерел (зовнішніх і внутрішніх), стано- иить 12,46 %.

Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства никористовується в аналізі під час вибору інвестиційних проек­тів. Тобто якщо норма рентабельності інвестицій (IRR) буде бі­льшою середньозваженої вартості капіталу (СЗВК), рішення що­до прийняття проекту має бути позитивним. Якщо показник IRR буде меншим за СЗВК, проект приймати не доцільно, і якщо IRR дорівнюватиме СЗВК, в цьому випадку проект не принесе під­приємству ні прибутку, ні збитків.

Показник СЗВК може змінюватися під впливом зміни вартості окремих елементів капіталу. Тому менеджер повинен постійно вносити корективи в розрахунки й у визначений показник — СЗВК.

Для оцінки вартості капіталу підприємства у звітному періоді, використовуються показники, які пов’язані з оцінкою окремих його елементів і які відображені у звітному балансі.

Розрахунок показника СЗВК підприємства на плановий про­гнозний період має певну невизначеність, яка обумовлена як зов­нішніми факторами — станом фінансового ринку, так і внутрі­шніми — динамікою прогнозних фінансових результатів підприєм­ства, його платоспроможністю.

Важливим для підприємства є визначення взаємозв’язку оцін­ки поточної і майбутньої вартості СЗВК. Такий взаємозв’язок до­сягається за допомогою показника граничної вартості капіталу (ГВК). Цей показник відображає приріст СЗВК до суми кожної нової одиниці капіталу, який додатково залучається підприємством.

Гранична вартість капіталу відображає ті витрати, які під­приємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку. Наприклад, підприємс­тву для розширення виробництва необхідні додаткові джерела фінансування. Ці джерела можна отримати тільки на фінансово­му ринку. У цьому випадку вартість капіталу на плановий (про­гнозний) період буде граничною.

Визначення граничної вартості капіталу (ГВК) здійснюється за такою формулою:

де ∆СЗВК — приріст середньозваженої вартості капіталу в про­гнозному (плановому) періоді, %;

∆К — приріст усього капіталу в прогнозному періоді, %.

Обсяг власних і залучених коштів на кожному етапі розвитку підприємства має свою межу. Так, збільшення власного капіталу за рахунок прибутку має обмеження, яке обумовлено загальною сумою прибутку; збільшення випуску емісійних цінних паперів буде можливим тільки за високого рівня дивідендних і процент­них виплат акціонерам і кредиторам.

Залучення додаткового банківського кредиту супроводжується підвищенням кредитного і процентного ризиків. Усе це повинно враховуватись під час прийняття інвестиційних рішень.

Граничну вартість капіталу доцільно порівнювати з очікуваною нормою прибутку за окремими операціями, здійснення яких потребує додаткового капіталу. При цьому очікувана норма прибутку має бути вищою за граничну вартість капіталу.

Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу об’єктивно передбачає визначення межі ефективного його використання. З цією метою розраховується показник «гранична ефективність капіталу» (ГЕК):

де ∆Рк — приріст рівня рентабельності капіталу, %;

∆СЗВК— приріст середньозваженої вартості капіталу, %.

Визначені показники у звітному періоді і на прогнозний (плановий) період дають змогу прийняти рішення щодо формування ефективної вартості капіталу підприємства.