Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

Підприємство в процесі функціонування поряд з операційною здійснює інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукуп­ність практичних дій щодо реалізації інвестицій. Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність:

з’ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах;

розроблення і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності;

урахування класифікації інвестицій;

вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів під­приємств;

забезпечення оптимального співвідношення джерел фінан­сування реальних капітальних інвестицій;

оцінювання ефективності фінансових інвестицій та форму­вання оптимального портфеля цінних паперів.

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інве­стиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні па­пери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід га інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформ- исиих у вигляді технічної документації, навичок та виробничого цосніду, необхідних для організації того чи іншого виду вироб- ммитна, незапатентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Метою інвестицій є зростання суми вкладеного капіталу. Інвестований капітал має вкладатися лише в об’єкти підприємни­цької діяльності, бо вкладення капіталу в соціальні об’єкти, благо­дійну діяльність, спонсорство до такого зростання не приведе.

Поняття «інвестиції» пропонується викласти у такій редакції: ін­вестиції— це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяль­ності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді.

Сутність інвестиційної діяльності відповідно до П(С)БО 4 «Звіт про фінансові результати» визначаться так. Інвестиційна діяльність — це діяльність, що пов’язана з придбанням і реаліза­цією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових ін­вестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Згідно з цим визначенням інвестиційна діяльність включає і реалізацію необоротних активів, тобто це визначення відрізняється від того, що існувало раніше. Відповідно до такого трактування інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з зазначеним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження грошових коштів у вигляді процентів за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб’єктом господарювання, грошові надходження у формі дивідендів, від повернення позик, від ф’ючерсних і форвардних контрактів, оп- ціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винят­ком тих контрактів, які укладаються для основної діяльності підприємства). Такі грошові надходження лише опосередковано стосуються інвестиційної діяльності. Тому в подальшому ми розглядатимемо інвестиційну діяльність з погляду її економічної ефективності в розрізі окремих форм інвестицій.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» не визнача­ються форми інвестицій. Уперше у законодавстві їх розглянуто в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств». Згідно з цим законом інвестиції поділяються на капітальні, фінансові тареінвестиції.

Основною ознакою, за якою виділяють форми інвестицій, є об’єкт вкладення капіталу. За цією ознакою західна економічна теорія інвестиції поділяє на реальні та фінансові. Віднесення до форм інвестицій реінвестицій, які характеризують не об’єкт вкладення капіталу, а процес використання доходу, отриманого від інвестиційних операцій (у процесі реінвестицій), є некоректним.

Згідно з зазначеним вище законом інвестиційний дохід може бути використано на здійснення як капітальних, так і фінансових інвестицій.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України інвестиції поділяють на фінансові та капітальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. До фінансових інвестицій відносять: придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначей­ських зобов’язань, інших цінних паперів.

Під капітальними інвестиціями розуміють усі витрати під­приємства на придбання або створення матеріальних і нематеріа­льних активів, що включаються до їх первісної вартості.

Заміна терміна «реальні інвестиції» на термін «капітальні інвес­тиції» (згідно з українським законодавством) є некоректною. Термін «капітальні інвестиції» (або «капітальні вкладення») використову­ється, як правило, стосовно інвестування капіталу в матеріальні ви­ди активів, передусім в основні засоби. Згідно з чинним законодавством України цей термін характеризує також «придбання нема­теріальних активів, які підлягають амортизації». Таке тлумачення капітальних інвестицій більшою мірою збігається з широко викори­стовуваним у світовій практиці терміном «реальні інвестиції», тому необхідні відповідні зміни в чинному законодавстві України.

Головна мета інвестиційної діяльності — підвищення вартості підприємства. Досягнення цієї мети забезпечується розробленням та реалізацією інвестиційної стратегії підприємства. Остання за­лежить від стадії життєвого циклу підприємства. Вона визначає зміст інвестиційної стратегії, який суттєво різниться на кожній стадії життєвого циклу підприємства (табл. 8.1).

Управління інвестиційною діяльністю має на меті забезпечити ефективність зазначеної стратегії на кожній із стадій життєвого циклу підприємства.

Ефективність розробленої інвестиційної стратегії досягається за умови:

узгодженості інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства;

внутрішньої збалансованості інвестиційної стратегії;

узгодженості інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;

реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятного для підприємства рівня ризику, пов’язаного з інвестиційною стратегією;

результативності інвестиційної стратегії.

Таблиця 8.1