Вихідні дані для визначення рентабельності власного капіталу гіо двох підприємствах

Комбінований ліверидж (ефект комбінованого важеля) пока­зує зміну чистого прибутку залежно від зміни обсягу виробницт­ва продукції (робіт, послуг).

Операційний ліверидж породжує зміни в обсязі реалізації і цим впливає на дохід. Якщо фінансовий ліверидж накладається на операційний, зміна валового доходу (в міжнародній практиці EBIT — earnings befor interest and taxes — доходи до сплати про­центів і податків) буде суттєво впливати на прибуток, який при­падає на одну акцію. Якщо підприємство має значний як опера­ційний, так і фінансовий ліверидж, то в цьому разі невелика зміна н обсязі реалізації може зумовити значні коливання в доходах на акцію.

Приклад 7.7.

Ефект комбінованого лівериджу визначено в розмірі 5,1. Заплановано збільшення обсягу продажу від 19 до 22 тис. грн. Визначити дохід на акцію за обся­гу реалізації в 22 тис. грн, якщо вартість акції за обсягу продажу 19 тис. грн дорівнювала 3 грн.

Розв язок:

Визначимо процент зміни обсягу продажу (22 : 19 х 100) = = 5,8 %.

Визначимо вплив зміни обсягу продажу на зміну вартості акції (15,8 х 5,1) = 80,6 %.

Нове значення доходу на акцію було б таке:

Дохід на акцію за обсягу продажу 22 тис. грн = Дохід на ак­цію за обсягу 19 тис. грн + Дохід на акцію за обсягу 22 тис. грн х х 0,806 = 3 грн + 2,42 грн = 5,42 грн.

Корисність концепції ступеня лівериджу полягає в тому, що вона дає змогу встановити вплив зміни обсягу реалізації на при­буток для власників звичайних акцій і, крім того, дає змогу ви­явити залежність між операційним і фінансовим лівериджем. Концепція може бути використана підприємством (товариством) для того, щоб показати, що рішення автоматизувати і фінансува­ти придбання нового обладнання за допомогою випуску обліга­цій спричинить ситуацію, де певний спад (10 %) у продажу при­зведе до значного (50 %) спаду в прибутках. Тоді як різне співвідношення операційного і фінансового лівериджу викличе зменшення прибутку тільки на 20 %.

Під оптимальною структурою капіталу слід розуміти таке співвідношення між власним і позичковим капіталом, яке забез­печить оптимальне поєднання ризику і дохідності, що сприятиме підвищенню ціни акції.

Мета управління структурою капіталу — мнімізувати ви­трати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів.

Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті. Процес оптимізації структури капі­талу проводиться в такій послідовності:

Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використан­ня — коефіцієнт фінансової незалежності; заборгованості, спів­відношення між довго- і короткостроковими зобов’язаннями; оборотність і рентабельність активів і власного капіталу.

Оцінка основних факторів, які визначають структуру капі­талу (галузеві особливості; кон’юнктура товарного і фінансового ринків; рівень прибутковості поточної діяльності підприємства; рівень податків, які сплачує підприємство; ступінь концентрації акціонерного капіталу).

Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу.

Ураховуючи ці етапи, підприємство визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру капіталу.