Охолодження тіла, трупне висихання; їх значення в судово-медичній практиці.

Метаболічні процеси в організмі супроводжуються виробленням тепла, внаслідок чого тіло людини має певну температуру. Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко уповільнюється метаболічна активність ї припиняється теплопродукція. Внаслідок цього темпера­тура тіла поступово знижується.

При звичайній кімнатній температурі труп охолоджуєть­ся в середньому у перші 6 год. після смерті на 1 градус за годину, потім темп охолодження уповільнюється і стано­вить уже 1 градус протягом кожних 1,5-2 год. післясмерт-ного періоду. Різні ділянки тіла охолоджуються з неодна­ковою швидкістю, наприклад, кисть — через 1-2 год., обличчя-через 2-4 год. У пахвових ділянках тепло може зберігатися протягом 6-8 год. після смерті. Якщо темпера­тура навколишнього середовища становить 16-20°С, по­вне охолодження трупа відбувається через 24-36 год. після настання смерті. За законом охолодження Ньютона, швидкість охолодження пропорційна різниці температур між тілом і середовищем, яке його оточує. Так, у теплі порїГ року трупне охолодження відбувається повільніше, ніж у прохолодні і взимку. Абсолютною ознакою смерті трупне охолодження вважають тоді, коли температура тіла становить 20°С, зниження її до цієї величини відбуваєть­ся досить довго і до цього часу вже є трупні плями і трупне заклякання. Тому охолодження тіла як абсолютна ознака смерті має невелике значення. Якщо шкірні покриви до­сить швидко охолоджуються, то температура внутрішніх органів змінюється повільно, на неї менше впливають зовнішні чинники. Це дозволяє використовувати вимірю­вання їх температури для встановлення часу настання смерті. З цією метою застосовують глибоку термометрію внутрішніх органів і термометрію прямої кишки.

За допомогою глибокої термометрії із застосуванням електротермометра із спеціальними датчиками вимірюють температуру печінки, оскільки цей орган довго збері­гає температуру та її показники суттєво не залежать від коливань температури навколишнього середовища.

На темп охолодження впливають різні чинники: маса тіла і ступінь розвитку підшкірної і жирової клітковини, співвідношення між масою і поверхнею тіла, яке відрізняється у дітей і дорослих, поза померлого, кліма­тичні умови і причина смерті.

Процес охолодження тіла трупа досліджують у два ета­пи: спочатку пальпаторно, а потім за допомогою термо­метрії, для чого застосовують як електричні термометри з датчиками, так і звичайні ртутні або спиртові з точністю шкали не більш як 0,2°С. Найпоширенішою є ректальна термометрія, яку про­водять на місці виявлення трупа. Для цього вводять термо­метр у пряму кишку на 10-12 см і через 10 хв. визначають дані вимірювання. Через 1-2 год. вимірювання повторю­ють. Показники ректальної температури зіставляють із, які враховують температуру навколишнього середовища.

Через кілька годин після настання смерті поступово починає проявлятися процес трупного висихання, зумовлений випаровуванням рідини з тіла по­мерлого. Насамперед, трупне висихання спостерігається в тканинах, які за життя перебувають у вологому стані. Наприклад, склера очей, слизова оболонка і облямівка губ, зовнішні статеві органи, поверхня яких ущільнюється та набуває брунатного кольору.

Якщо очі трупа були відкритими, то в середньому через 5-6 год. на склері відповідно до меж відкритих повік вини­кають бурувато-жовті плями післясмертного висихання. За формою вони нагадують трикутник, який розташо­вується на райдужній оболонці, а вершина спрямована до кута ока.

Інтенсивному висиханню піддається і рогівка, яка на­прикінці першої доби після смерті мутніє, стає непрозо­рою. З її поверхні спостерігається злущення епітеліальних клітин, ступінь якого пов 'язаний з давністю настання смерті.

Швидке трупне висихання спостерігається на ділянках шкіри, які ущільнились внаслідок тривалого натискання або на яких немає епідермісу. Такі ділянки зовнішньо мають вигляд воскових жовтувате або рудувато-червоних щільних плям, які нагадують пергамент, тому вони дістали назву пергаментних.

Внаслідок трупного висихання невеликі пошкодження добре розпізнаються, а ділянки висихання на губах, мо­шонці нагадують за своїм виглядом пошкодження.