Трупне заклякання, механізми розвитку і засоби виявлення. Судово-медичне значення.

Через 2-4 години після настання смерті в м'язовій тканині трупа починають розвиватися своєрідні зміни, які дістали назву трупного заклякання.

Безпосередньо після смерті тіло померлої людини роз­слаблюється, м'язи стають м'якими і кінцівкам можна надати будь-якого положення відносно тіла. У цей час родичі померлого звичайно намагаються якнайшвидше підготувати його до поховання. Після короткого періоду "спокою" м'язи поступово тверднуть і надати потрібного положення кінцівкам стає важко, і навіть неможливо. По­ступово відбувається фіксація суглобів у тому положенні, в якому перебував труп, причому руки частіше дещо згина­ються в ліктях, а ноги — у колінах. Зігнути або розігнути кінцівки у цей час дуже важко.

Насамперед трупне заклякання можна виявити в м'язах нижньої щелепи, потім — у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг. Через 24 години після настання смерті воно стає найінтен-сивнішим. Такий стан м'язів спостерігається 1-2 доби, після чого трупне заклякання поступово зменшується. Повністю трупне заклякання зникає у такій самій по­слідовності через 3-4 доби після настання смерті.

Є кілька теорій механізму розвитку трупного заклякан­ня. За нейрогенною теорією, трупне заклякання кінцівки експериментальної тварини настає трохи пізніше, якщо їй перед смертю перерізати сідничний нерв. За коагуляційною теорією трупне заклякання настає внаслідок дії на міозин м'язів молочної кислоти, яка, накопичуючись, спочатку спричи­няє його ущільнення, і м'язи стають щільними, а потім розчинення, внаслідок чого м'язи стають м'якими. Гідратаційна теорія грунтується на явищі осмотичного тиску, який створюють продукти розпаду глікогену — глюкоза і молочна кислота. Їх накопичення в м'язовій тканині призводить до залучення води у м'язи, внаслідок чого (за цією теорією) вони набухають і скорочуються. Коли молочна кислота вже не утворюється, вода виходить з м'язів і трупне заклякання поступово зникає.

Всі ці теорії розкривають окремі ланки феномена труп­ного заклякання, фізико-хімічна основа якого, як тепер доведено, є комплексною і пов'язана насамперед, із зна­ченням АТФ для зажиттєвого функціонування м'язової тканини.

В живому організмі енергія для м'язового скорочення утворюється внаслідок відокремлення фосфатних груп від АТФ і конвертації й в АДФ. При цьому з глікогену утво­рюється молочна кислота і вивільняється енергія. Деяка частина цієї енергії утилізується для конвертації АДФ у АТФ. Такий процес відбувається тільки за умов життя. Після смерті він припиняється, і кількість АТФ поступово зменшується за рахунок її деградації і в м'язах накопи­чується молочна кислота. Актин і міозин незворотно пере­творюються у гель, внаслідок чого м'язи тверднуть і ущіль­нюються.

Молекулярна основа трупного заклякання полягає в тому, що через відсутність АТФ, яка з настанням смерті руйнується, поперечні зв'язки між філаментами актину і міозину не можуть розірватися і м'язове волокно стає напруженим. Крім того, припиняється активний транс­порт іонів кальцію в саркоплазматичний ретикулум та не відбувається перехід міозину в енергетичне активну кон­формацію.

Процеси, які призводять до трупного заклякання, почи­нають розвиватись майже одночасно у всіх м'язах трупа. Якщо трупне заклякання було порушене штучно, то воно не відновлюється, за винятком перших 10-12 год. після настання смерті. Проте, якщо у перші 10-12 год. після смерті механічним зусиллям розігнути руку, долоню або нижню кінцівку, то через деякий час у цих м'язах знову виникає трупне заклякання, але менш інтенсивне. Це яви­ще може бути використане для надання тілу померлої людини іншої пози, ніж та, яка була після настання смер­ті.

Наявність трупного заклякання виявляється на місці події під час огляду трупа шляхом визначення щільності або розслаблення м'язів та можливості виконання пасив­них рухів у суглобах кінцівок. За динамікою розвитку трупного заклякання можна орієнтовно визначити час на­стання смерті.

Якщо ж смерті передували судоми, був пошкоджений довгастий мозок, верхня частина спинного мозку або че­ревного стовбура, розвивається так зване каталептичне трупне заклякання, яке виникає відразу після настання смерті і фіксує позу тіла в її момент.

Особливості трупного заклякання потрібно враховува­ти при встановленні механізму смерті. Так, у момент смерті серце зупиняється в діастолі і його порожнини розширені та заповнені кров'ю. Внаслідок трупного заклякання сер­цевий м'яз стає щільним, його порожнини зменшуються, і післясмертна діастола переходить у післясмертну систо­лу, яка з часом, коли зникає трупне заклякання, знову переходить у повторну післясмертну діастолу.

Трупне заклякання є ранньою абсолютною озна­кою смерті і фіксує післясмертну позу померлого, за ступенем його розвитку можливо визначити час на­стання смерті.