Туберкульоз мозкових оболон та центральної нервової системи у дорослих

Виділяють три основні форми туберкульозу мозкових оболонок та центральної нервової системи:

Базальний туберкульозний менінгоенцефаліт зустрічається в 60-70 % випадків. Ця класична форма не змінилася до нашого часу, але може перебігати атипово на тлі безсистемного лікування антибіотиками (особливо стрептоміцину сульфатом) осіб із захворюванням нечіткої етіології. При цій формі уражуються мозкові оболони, черепні нерви та речовина головного мозку.

Базальний туберкульозний менінгіт спостерігають у 26-32 % випадків і характеризується поєднанням менінгеального синдрому з ураженням нервів основи мозку та відповідними змінами запального характеру спинномозкової рідини. Сюди ж належать стерті форми, при яких черепні нерви не уражаються.

Менінгоенцефаломієліт зустрічається в 4-6 % випадківі, може проявлятися двома формами, що відрізняються одна від одної тільки початковими симптомами:

- висхідний, при якому першими проявами хвороби є симптоми мієлорадикулоневриту, порушення сечевипускання. Менінгіальні симптоми приєднуються піздніше (через декілька тижнів і навіть місяців). У цієї групи хворих виявляють психомоторне збудження як одну з перших ознак поширення процесу на головний мозок. Висхідний туберкульозний менінгоенцефаломієліт до появи загально-мозкових симптомів дуже важко діагностувати;

- низхідний менінгоенцефаломієліт характеризується поширенням процесу з основи мозку на оболони спинного мозку та переважанням у клінічній картині хвороби симптомів ураження оболон та речовини головного та спинного мозку.

Туберкульозний менінгіт розвивається поволі, з'являються головний біль, головокружіння, нудота, іноді блювання, температура субфебрильна, рідше висока, може розвиватися і при нормальній температурі. Відзначаються зміни психіки: пригніченість, адинамія, дратівливість, плаксивість. Виявляють нерізко виражені менінгіальні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського, тощо). На початку другого тижня захворювання спостерігають симптоми ураження черепних нервів – окорухового, рідше зорового, слухового, під'язикового, лицевого. Неврологічне обстеження виявляє застійні диски зорових нервів, обмеження рухів одного очного яблука, зниження рогівкового рефлексу, недостатнє змикання повік під час зажмурювання, відставання однієї носо-губної складки під час посмішки, перцептивне зниження слуху (одне вухо), виражену ригідність потиличних м'язів. Характерна поза хворого: голова трохи закинута назад, живіт утягнутий, ноги трохи зігнуті в кульшових і колінних суглобах. У тяжкохворих розвиваються розлади свідомості, децеребраційна ригідність (різка гіпертонія всіх розгиначів або згиначів рук і розгиначів ніг), тазові порушення (затримка сечовипускання, випорожнень), в окремих випадках – провідникові симптоми (параліч, парези, патологічні рефлекси). Часті вегетативні розлади: анорексія, диспепсія, почервоніння шкіри, підвищений артеріальний тиск, брадикардія, а піздніше – тахікардія. Можуть бути біль і корінцеві розлади чутливості в грудному, шийному та поперековому відділах. Поширення інфекції на оболонки спинного мозку призводить до розвитку спінального арахноїдиту з характерними неврологічними порушеннями.

Спинномозкова рідина прозора або ледь опалесцентна, рідше ксантохромна або мутнувата, витікає під підвищеним тиском (250-300 мм вод.ст. і вище). Для туберкульозного менінгіту типовим є помірний лімфоцитарний плеоцитоз (200-400 клітин в 1 мкл). Під час пункції в перші дні в клітинному складі переважають нейтрофіли (близько 70-80 %). Вміст білка підвищений у межах 0,99–2 г/л (0,99-2,2 %), рівень цукру знижений до 10-40 мг%, а вміст хлоридів – до 500-600 мг%. За відстоювання спинномозкової рідини протягом 12 годин з'являється характерна плівка. Велике діагностичне значення має виявлення в спинно-мозковій рідині мікобактерій туберкульозу (їх вдається знайти приблизно в половині випадків безсумнівного туберкульозного менінгіту). Зміна складу крові така ж, як і при туберкульозу взагалі, – невеликий лейкоцитоз, а іноді знижена кількість лейкоцитів, паличкоядерні зрушення, лімфопенія, незначне збільшення ШОЕ.