Туберкульозний менінгіт.

Дана категорія хворих практично не проявляє ранніх патогномонічних ознак хвороби. На початку захворювання хворі пред'являють невизначені скарги: загальна слабкість, нездужання, зниження працездатності, підвищена пітливість, зниження апетиту, головний біль. У дітей відзначається зниження успішності в школі, виникає нездужання, апатія, загальмованість. Далі, при розвитку хвороби, наростає загальна слабкість, схуднення, підвищення температури тіла, постійний головний біль.

Факторами, що провокують розвиток туберкульозного менінгоенцефаліту є: грип у дорослих і дітей, гостра вірусна інфекція, переохолодження, гіперінсоляція, часті захворювання бронхолегеневої системи, травма головного мозку або хребта, наслідок БЦЖ інфекції в дітей, патологічні пологи, невстановлені причини.

У сучасних умовах від 20 до 40% випадків туберкульозного менінгоенцефаліту може починатися внаслідок первинно ізольованого ураження мозкових оболонок і центральної нервової системи. Розвиток процесу пов'язують з гематогенним туберкульозом або проривом казеозного вогнища мозку в субарахноїдальний простір, рідше – з наслідком переходу процесу з інших органів. Процес розвивається переважно на основі мозку, поширюється по ходу судин і борозд великих півкуль - найбільш виражені зміни знаходять на основі мозку (ділянка хіазми, ніжки мозку), в епендимі ІІІ і IV шлуночків, хоріоїдальних сплетіннях, меншою мірою уражуються інші відділи нервової системи (лобова частка, (латеральна, сильвієва) борозна, довгастий мозок, спинний мозок). При туберкульозному менінгіті уражуються насамперед оболони і судини, паренхіму мозку залучено до процесу значно меншою мірою (менінгоенцефаліт). У корі, підкірці, стовбурі головного мозку і спинного мозку вогнища специфічного запалення виявляють головним чином біля судин. Характерні порушення мікроциркуляції крові й лімфи, підвищений внутрішньочерепний тиск, гідроцефалія, набряк, інфаркт мозку. Не завжди можна простежити патогенетичний зв'язок туберкульозного менінгоенцефаліту з туберкульозом інших органів.

Клініку туберкульозного менінгоенцефаліту у дорослих та дітей умовно розділяють на 3 періоди:

- продромальний або період предвісників, триває від 3 до 5-ти днів, іноді 21-26 днів;

- клініка ураження мозкових оболонок або черепно-мозкових нервів, частіше те й інше;

- клініка ураження субстанції мозку (парези, паралічі).

На початку захворювання часто виникають труднощі діагностики, оскільки менінгоенцефаліт може розвиватися на тлі гострого респіраторного захворювання, грипу, інших неспецифічних захворювань. При наростанні менінгіальних симптомів діагностують вірусний або гнійний менінгіт, в окремих випадках отогенного характеру.

У випадках погіршення загального стану хворого, відсутності позитивного клінічного ефекту в результаті застосування неспецифічної протизапальної терапії, підозрюють туберкульозну етіологію захворювання і пацієнтів госпіталізують у спеціалізований стаціонар.

Для встановлення заключного діагнозу необхідно пройти наступні обстеження:

- загальний аналіз крові і сечі;

- рентгенографія органів грудної клітки;

- проба Манту з 2 ТО ППД-Л;

- комп'ютерна томографія головного мозку;

- ІФА ліквору з визначенням антитіл до МБТ.

На користь туберкульозного менінгіту свідчить фтизіатричний анамнез, поступовий розвиток хвороби, головний біль, який не минає після примінення звичайних анальгетиків. На цьому фоні приєднується менінгіальна симптоматика (нудота, блювота, не зв'язана з прийомом їжі, загальмованість). Поява регідності потиличних м'язів, симптом Керніга безумовно вказує на менінгіт будь-якої природи, тому важливим діагностичним критерієм є дослідження спинномозкової рідини. Спинномозкову пункцію необхідно проводити при підозрі на туберкульозний менінгоенцифаліт, не очікуючи повного розвитку менінгіального синдрому. Цей аналіз варто повторювати кожні 7-10 днів.

Основні характерні зміни спинномозкової рідини при ліквородіагностиці: збільшення кількості білка, цитоз, випадання плівки в лікворі, що знаходиться протягом доби на холоді, але не на морозі, зниження концентрації глюкози, зниження концентрації хлоридів, збільшення молочної кислоти, збільшення загального азоту.