Комплексна рейтингова оцінка підприємств

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентноздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.

Стійке фінансове положення підприємства є не подарунком долі чи щасливим випадком його історії, а результатом умілого, переліченого управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.

Теорія аналізу фінансів, підприємництва й економіки підприємства розглядає поняття "стійке фінансове положення" не тільки як якісну характеристику його фінансів, але і як кількісно вимірне явище. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обґрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства, незалежно від форми власності і виду діяльності. Таку оцінку можна одержати різними методами і з використанням різних критеріїв.

Нижче пропонується методика комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства, заснована на теорії і методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відносин. [12]

Складеними етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:

- збір і аналітична обробка вихідної інформації за оцінюваний період часу;

- обґрунтування системи показників, використовуваних для рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства, і їхня класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;

- класифікація (ранжирування) підприємств по рейтингу.

Підсумкова рейтингова оцінка враховує всі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельності його продукції, ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, стані і розміщенні засобів, їхніх джерелах і інші показники. Точна й об'єктивна оцінка фінансового стану не може базуватися на довільному наборі показників. Тому вибір і обґрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності повинні здійснюватися відповідно до досягнень теорії фінансів підприємства, виходити з цілей оцінки, потреб суб'єктів управління в аналітичній оцінці. У табл. 9.11 приводиться зразковий набір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.

Таблиця 9.11

Система вихідних показників для рейтингової оцінки
за даними звітності

Пропонована система показників базується на даних звітності підприємств. Ця вимога робить оцінку масової, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємства всіма учасниками економічного процесу. Воно також дозволяє оцінити результативність і об'єктивність самої методики комплексної оцінки. Вихідні показники для рейтингової оцінки об'єднані в 4 групи (збиткові підприємства в даній системі не розглядаються).

Підкреслимо одну важливу обставину. Серед вихідних показників оцінки маються підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і т.д. за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислені на початок і кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені в табл. 9.11., є відносними, виникає необхідність методологічного обґрунтування порядку їхнього розрахунку.

Представляється, що нема рації здійснювати розрахунок цих показників на початок періоду, тому що дані про прибуток і обсяг продажів маються тільки за поточний звітний період. Тому показники табл. 9.11., розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу.

Після набору деякої статистики для фінансового аналізу доцільно організувати і підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, розрахованих за даними балансу на кінець кожного звітного періоду або по усередненим даним за кожен період.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і діловій активності з умовним еталонним підприємством, що має найкращі результати по всіх порівнюваних показниках. Таким чином, базою відліку для одержання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а сформовані в реальній ринковій конкуренції найбільш високі результати з усієї сукупності порівнюваних об'єктів. Еталоном порівняння як би є самий щасливий конкурент, у якого всі показники найкращі.

Такий підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожен самостійний товаровиробник прагне до того, щоб за всіма показниками діяльності виглядати кращого свого конкурента.

Якщо суб'єктів ринкових відносин цікавить тільки цілком визначені об'єкти господарської діяльності, то еталонне підприємство формується із сукупності однотипних об'єктів. Однак у більшості випадків еталонне підприємство може формуватися з показників роботи об'єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосуванню методу оцінки, тому що фінансові показники порівнянні і для різнорідних об'єктів господарювання.

У загальному виді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства може бути представлений у виді послідовності наступних дій:

1. Вихідні дані представляються у виді матриці (а_іj), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (і = 1, 2, 3,..., n), а по стовпцях – номера підприємств (j = 1,2, 3,..., m).

2. По кожнім показнику знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1).

3. Вихідні показники матриці а_іj стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

(9.30)

де X_ij – стандартизовані показники стану j-го підприємства.

4. Для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

(9.31)

де – рейтингова оцінка для j-го підприємства

, ,..., – стандартизовані показники j-го аналізуємого підприємства.

5. Підприємства упорядковуються (ранжируються) у порядку росту рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R.

Для застосування даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнюваних показників і підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм одержання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства може застосовуватися для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду) чи в динамиці.

У першому випадку вихідні показники, що ввійшли в табл. 9.11. розраховуються за даними балансу і фінансової звітності на кінець періоду. Відповідно і рейтинг підприємства визначається на кінець періоду.

В другому випадку вихідні показники табл. 9.11. розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду поділяються на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення показника звітного періоду поділяється на середнє значення відповідного показника попереднього періоду (чи іншої бази порівняння). Таким чином, одержуємо не тільки оцінку поточного стану підприємства на визначену дату, але й оцінку його зусиль і здібностей по зміні цього стану в динаміку, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником росту конкурентноздатності підприємства в даній галузі діяльності. Вона також визначає більш ефективний рівень використання всіх його виробничих і фінансових ресурсів.

Можливо також включення в табл. 9.11. одночасно як моментних, так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє одержати узагальнену рейтингову оцінку, що характеризує як стан, так і динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Дані табл. 9.11. можуть бути розширені за рахунок включення в неї додаткових показників з довідок, що представляються підприємствами в банки і податкові інспекції, з форм статистичної звітності і з інших джерел. Особливістю системи показників, пропонованої в табл. 9.11. є те, що майже усі вони мають однакову спрямованість (за винятком індексу постійного активу, динаміка якого носить складний характер). Це означає, що чим вище рівень чи показника чим вище його темп росту, тим краще фінансовий стан оцінюваного підприємства. Тому при розширенні пропонованої системи за рахунок включення в неї нових показників необхідно стежити, щоб ця умова не порушувалася.

Алгоритм одержання рейтингової оцінки також може бути модифікований. Наприклад, можна використовувати одну з нижченаведених формул:

(9.32)

(9.33)

(9.34)

де k₁, k₂, ... , k_n – вагові коефіцієнти показників, призначувані експертом.

Формула (9.32) визначає рейтингову оцінку для j-го аналізованого підприємства по максимальному видаленню від початку координат, а не по мінімальному відхиленню від підприємства-еталона. У спрощеному розумінні це значить, що найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат по всіх односпрямованих показниках вище, ніж в інших.

Формула (9.33) є модифікацією формули (9.32). Вона враховує значимість показників, обумовлену експертним шляхом. Необхідність уведення вагових коефіцієнтів для окремих показників з'являється при диференціації оцінки відповідно до потреб користувачів:

Формула (9.34) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує значимість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки стосовно підприємства-еталона.

На закінчення підкреслимо деякі достоїнства пропонованої методики рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства.

По-перше, пропонована методика базується на комплексному, багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка фінансової діяльності підприємства здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства. Для її одержання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, застосовувані на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка є порівняльної. Вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для одержання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, що реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, що пройшов широку апробацію на практиці.

Пропонована методика робить кількісно вимірної оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточної і попередньої діяльності.

Контрольні питання

1. Бухгалтерський баланс як основне джерело інформації для оцінки фінансового стану підприємства.

2. Як здійснюється експрес-аналіз фінансового стану суб’єкту господарювання?

3. Поняття фінансової стійкості підприємства. Типи фінансової стійкості.

4. Назвіть абсолютні і відносні показники фінансової стійкості, методи їхнього визначення й оцінка досягнутого рівня.

5. Наведіть класифікацію активів в залежності від ступеня ліквідності і пасивів в залежності від терміновості їхньої оплати.

6. Назвіть відмінності між ліквідністю балансу та ліквідністю активів.

7. Як здійснюється аналіз показників ліквідності?

8. За яких умов розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності?

9. В якому випадку розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності?

10. Про що свідчить коефіцієнт відновлення платоспроможності, рівний 1,2?

11. Про що свідчить коефіцієнт втрати платоспроможності, рівний 0,8?

12. Сформулюйте переваги та недоліки відомих методів прогнозування банкрутства.

13. Розрахунок показників грошового потоку. Прямий і непрямий методи.

14. Класифікація грошових коштів за видами діяльності.

15. Дайте загальну оцінку ділової активності підприємства за якісними критеріями і кількісними показниками.

16. Як здійснюється порівняльна рейтингова оцінка підприємств?