Аналіз фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу в цінні папери – облігації, акції, паї тощо. У процесі формування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно, насамперед, проаналізувати співвідношення інвестицій підприємству необхідно, насамперед проаналізувати співвідношення таких основних характеристик як дохідність і рівень ризику. Доходність цінних паперів залежить від двох чинників: 1) очікуваної норми доходності; 2) норм і правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами [7].

Ризик вкладення капіталу в цінні папери неоднорідний за своїм змістом, а тому слід визначати як сукупність ризиків, на які наражається інвестор у процесі придбання і утримання цінних паперів: 1) ризик їх дострокового відкликання; 3) інфляційний ризик; 4) відсотковий, кредитний та діловий ризики; 5) ризик, пов'язаний з тривалістю періоду обороту цінних паперів.

Рішення щодо купівлі або продажу певних фінансових інструментів необхідно приймати після ретельного аналізу та обчислення як рівня їх доходності, так і рівня ризиковості.

Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками, ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість (V), рівень доходності (норма прибутку) (N).

Ринкова ціна – це задекларований показник, що об’єктивно існує на ринку. Вартість цінного паперу відображається у відповідних котирування і називається курсовою ціною. У будь – який момент часу на ринку існує тільки одна ціна певного фінансового інструменту.

У сучасній економічній літературі існують підходи вивчення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найбільш поширеним є фундаментальний підхід, згідно з яким внутрішня вартість цінних паперів, розраховується за формулою, запропонованою Дж. Вільямсом ще у 1938 році:

(7.12)

де V(t) – внутрішня вартість цінних паперів у момент t;

CFi – очікуваний потік відсоткових виплат за цінним папером в і-й період ( ;

d – прийняття або очікувана доходність цінного паперу (норма прибутку).

Таким чином, внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників: 1) очікування грошових надходжень; 2) тривалості періоду обороту цінного паперу (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів); 3) норми прибутку.

Методику аналізу доходності фінансових інвестицій розглянемо на прикладі двох видів цінних паперів: облігацій та акцій.

Облігації належать до класу боргових цінних паперів, які є забовязанням елемента, розміщеними на фондовому ринку з метою запозичення грошей на певних умовах. Облігації розрізняють за способом виплати відсотків по ним: 1) облігації з нульовим купоном; 2) облігації з фіксованою купонною ставкою; 3) облігації з палаючою ставкою.

Облігації з нульовим купоном – це цінний папір, за якими умовами емісії виплату відсотків не передбачено. Дохід інвестора формується як різниця між номінальною вартістю та емісійними курсом облігації, встановленим на дисконтній основі (тобто нижче за номінал). Отже, облігації з нульовим купоном належать до дисконтних паперів. Така облігація генерує грошовий потік лише один раз, а дохід інвестор одержує в момент погашення, для розрахунку якого застосовується наступна формула:

V(t) = (7.13)

де N – номінальна сума облігацій, яка виплачується за її погашення;

n – тривалість періоду до погашення облігації, роки.

Облігації с купонною ставкою – облігації, умовами емісії яких передбачено виплату відсотків у розрахунку на номінальну суму інвестиції. Виплати здійснюються за купонами – відрізними талонами із зазначеною на них величиною купонної ставки. Розрізняють облігації з фіксованою купонною та плаваючою ставкою. Купонні облігації можуть продаватися як за номінальною вартістю, так і з дисконтом або премією залежно від кон’юнктури ринку та їх привабливості для інвесторів. За облігаціями з фіксованою купонною ставкою очікуваний дохід інвестора складається з двох частин: 1) рівномірних за періодами надходжень відсоткових виплат, які були обіцяні елементом; 2) ймовірних прибутків (збитків) внаслідок зміни ринкової ціни облігації.

Базова модель у такому випадку має вигляд:

(7.14)

де k – купонна ставка облігації.

Облігація з плаваючою купонною ставкою – цінні папери, умовами емісії яких рівень купонної ставки не зафіксовано і вона змінюється залежно від рівня інфляції або ставки відсотку за кредитами. Внутрішня вартість таких облігацій розраховується за формулою:

(7.15)

де CFi – грошові потоки, які генерує облігація в і-му періоді.

Процедура аналізу облігацій з плаваючою купонною ставкою не відрізняється від описаних вище, за винятком того, що грошовий потік у кожному із періодів може змінюватися.

Акція – це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у статутному капіталі акціонерного товариства. Акції належать до класу пайових цінних паперів, випускаються недержавними організаціями та не мають обмеженого терміну обороту. Як правило, номінал акції не відображає її реальної вартості, тому для аналізу доходності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову ціну.

Показником доходності може бути або рівень дивідендів, або величина частого прибутку в розрахунку на одну акцію. Другий показник використовується тоді, коли дивіденди з певних причин не виплачують, а одержаний прибуток повністю реінвестують, наприклад, у процесах становлення, розширення чи реорганізації акціонерного підприємства.

Прийняття управлінських рішень щодо доцільності придбання акцій базується на результатах порівняльного аналізу їх поточної ринкової ціни з теоретичною внутрішньою) вартістю. Внутрішню вартість акцій можна розрахувати різними способами, але найпоширенішою залишається модель оцінки майбутніх надходжень, яка трансформується залежно прогнозованої динаміки виплати дивідендів на акції.

Контрольні питання

1. Назвіть показники оцінки інвестиційної привабливості акціонерного товариства і дайте їх характеристику.

2. Які існують основні способи оцінки ефективності інвестиційних проектів?

3. Як здійснюється аналіз доходності акцій?

4. Як здійснюється аналіз доходності облігацій?