Методика аналізу інвестиційних проектів

Для прийняття остаточного рішення про доцільність реалізації інвестиційного проекту необхідно провести групування інвестицій залежно від їх мети спрямованості й обумовленої цими відмінностями очікуваної норми прибутку на капітал.

Конкретне уявлення про практику складання класифікацій (групувань) інвестицій можна отримати з відповідної економічної літератури. На європейських і американських підприємствах інвестиції від їх мети групуються наступним чином:

1) вимушені інвестиції, які включають інвестиційні проекти, що здійснюються для захисту навколишнього середовища, підвищення надійності обладнання і покращення техніки на виробництві;

2) збереження позицій на ринку – інвестиційні проекти, спрямованні на підтримання позицій на ринку, тобто на збереження створеної репутації і завоювання нових ринків (витрати на рекламу, підготовку кадрів, підвищення якості та надійності продукції);

3) відношення основних виробничих засобів для раціоналізації виробництва – інвестицій, які повинні забезпечити безперервний процес виробництва, підвищення його рівня, скорочення витрат на ремонт;

4) група інвестиційних проектів, спрямована на скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, зростання рентабельності продукції;

5) збільшення доходів шляхом розширення випуску та збільшення виробничих потужностей;

6) ризиковані інвестиції – фінансові інвестиції у цінні папери, розробку принципово нової продукції.

Способи оцінки ефективності інвестицій проектів базуються на даних бухгалтерського обліку (спосіб оцінки ефективності інвестицій, виходячи зі строку їх окупності; спосіб оцінки інвестицій за нормою прибутку на капітал;) і на дисконтуванні (спосіб чистої приведеної вартості; спосіб внутрішньої норми прибутку; спосіб індексу доходності). [7].

У наш час у багатьох країнах широкого розповсюдження набули два основних способи узагальнюючої оцінки інвестиційних проектів, які включають дисконтування та базуються на даних бухгалтерського обліку:

1) спосіб, заснований на розрахунку строків окупності інвестицій;

2) спосіб, заснований на визначенні норми прибутку на капітал.

Строк окупності інвестицій –період часу, необхідний для повернення вкладених коштів (без дисконтування). Іншими словами, строк окупності інвестицій – це період часу, за який доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. Цій період порівнюється з тим часом, який керівництво підприємства вважає економічно виправданим.

Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту визначається тим, що тривалість строку окупності інвестиційного проекту виявляється меншим порівняно з економічно виправданим строком його окупності.

Строк окупності інвестиційного проекту може бути визначений за однією з наступних формул:

(7.1)

, , (7.2)

де Т – строк окупності інвестиційного проекту, роки;

Рч – чисті надходження (чистий прибуток) у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.;

К – повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи затрати на науково-дослідницькі роботи, грн.;

Рі – чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, грн.;

Тев – економічно виправданий строк окупності інвестицій, який визначається керівництвом підприємства, грн.;

А – амортизаційні відрахування на повне відновлення у розрахунку на рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.;

Аі – амортизаційні відрахування на повне відновлення в і-му році, грн.;

Дч = Рч + А – чистий дохід в перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.

Формула (7.1) використовується при рівномірному надходженні доходів протягом строку окупності інвестицій.

Формула (7.2) використовується, якщо доходи нерівномірно розподіляються за роками реалізації інвестиційного проекту протягом всього строку його окупності (Пч).

Чистий прибуток визначається за формулою:

Пч = П х (1 – Н), (7.3)

де П – прибуток у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів.;

Н – норма податку на прибуток.

При способі окупності враховується фактор, часу тобто часовий аспект вартості грошей, при якому доходи та витрати, пов’язані з використанням інвестиційного проекту, порівнюються за допомогою дисконтування.

Головний недолік способу оцінки ефективності інвестиційних проектів, виходячи із строку їх окупності, полягає у суб’єктивності підходу керівників підприємств або інвесторів до визначення виправданого періоду окупності інвестиційного проекту.

Другим способом оцінки інвестицій без дисконтування грошових потоків є спосіб з використанням розрахункової норми прибутку, відомий під назвою "прибуток на капітал". Суть цього способу полягає у визначенні відношення між доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) або у визначенні проценту прибутку на капітал.

Як правило, розрахунок норми на капітал може проводити двома способами.

При використанні першого способу під час розрахунку норми прибутку на капітал виходять із загальної суми початкового вкладеного капіталу, який складається з витрат на придбання і встановлення основних засобів і збільшення оборотного капіталу, необоротного для реалізації інвестицій.

При використанні другого способу назначається середній розмір вкладеного капіталу протягом всього терміну реалізації інвестиційного проекту. У цьому разі враховується скорочення капіталовкладень в основні засоби до їх залишкової вартості. Тому для розрахунку норми прибутку на капітал можна використовувати наступні формули:

, (7.4)

(7.5)

(7.6)

де Нпк – норма прибутку на капітал, %;

SД – сума річних доходів за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.;

Т – термін використання інвестиційного проекту, років;

К – початкова вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн.

Кзаг – залишкова вартість вкладень, грн.

Основний недолік показника норми прибутку на капітал полягає у тому, що не враховується різна вартість грошей (прибутку) залежно від часу їх отримання. Середній прибуток обчислюється за весь період використання інвестиційного проекту. Однак, з урахуванням в економічний теорії оцінки інвестицій, одна грошова одиниця прибутку, отримана в третьому році, суттєво відрізняться за вартістю (з урахуванням дисконтування) від грошової одиниці прибутку, отриманої, наприклад, у сьомому році.

Інша проблема виникає, коли використовують другий спосіб розрахунку середньої норми прибутку на капітал. У цьому разі початкова сума інвестицій ї їх кінцева вартість усереднюються. Значення середньої інвестиційної вартості буде змінюватися залежно від норми щорічної амортизації.

Поряд з цим норма прибутку на капітал також буде залежати від того, який показник доходу використовується для розрахунку норми прибутку на капітал.

Дисконтування – метод оцінки інвестиційних проектів шляхом вираження майбутніх грошових потоків, пов’язаних з реалізацією інвестиційних проектів, через їх вартість у поточний момент часу.

На сьогодні найбільше розповсюдження у різних країнах світу отримали наступні способи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

1) спосіб чистої приведеної вартості;

2) спосіб внутрішньої норми прибутку;

3) спосіб індексу доходності.

Розглянемо зміст, послідовність розрахунку та сферу використання кожного з вказаних способів для оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття управлінських рішень з їх реалізації.

Чиста приведена (дисконтована) вартість – різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами. Під грошовими доходами при цьому розуміють різницю між вартістю продукції за цінами реалізації і витратами на її виробництво. До витрат, як правило, включають витрати на амортизацію.

Грошові потоки – це рух засобів (доходів, витрат) за період реалізації інвестиційного проекту.

Критерії прийняття управлінських рішень щодо доцільності реалізації та інвестиційного проекту однаковий для будь-яких видів інвестицій і підприємств: якщо чиста приведена вартість позитивна (більше нуля), інвестиційний проект слід прийняти. Позитивне значення приведеної чистої вартості означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати, і як наслідок, забезпечує отримання додаткових можливостей для збільшення добробуту інвесторів.

Щоб використовувати спосіб чистої приведеної вартості, необхідно володіти інформацією: про витрати на реалізацію інвестиційного проекту, передбачувані суми можливих доходів, очікуваний економічно доцільний строк використання інвестиційного проекту, необхідно норму прибутку (дисконтної ставки), за якою розраховується чиста приведена вартість.

Чиста вартість може бути визначена за формулою:

NV = (7.7)

де NV – чиста вартість грошових коштів за весь термін використання обладнання, грн.;

t – перший рік отримання доходу від інвестиційного проекту;

Д_t – грошовий дохід за рік t, грн.;

К – інвестиційні витрати на придбання обладнання, грн.

Однак використання способу чистої приведеної вартості для оцінки ефективності інвестиційних проектів припускає необхідність дисконтування грошових потоків, тобто вираження майбутніх грошових потоків через їх вартість у тому році, коли були здійсненні інвестиційні витрати. Виконання цієї вимоги означає, що доходи, які підприємство отримало за всі роки використання обладнання, повинні бути приведенні до першого року – часу, коли здійсненні інвестиції. Даний розрахунок можна виконати шляхом множення річних доходів коефіцієнт дисконтування і сумування отриманих результатів:

Дзаг = Д₁ ´ Кд₁ + Д₂ ´ Кд₂ +… Дn ´ Кn, (7.8)

де Дзаг – загальний дисконтова ний дохід за весь термін використання обладнання, грн.;

Д₁, Д₂,… Дn – річні грошові доходи від використання обладнання і виручки від його продажу, грн.;

Кд₁, Кд₂, …, Кn, – коефіцієнти дисконтування за роками використання обладнання.

Коефіцієнти дисконтування грошових доходів до періоду здійснення інвестиційних витрат (0 рік) можуть бути визначенні за формулою:

(7.9)

де Е – ставка дисконтування (необхідна норма прибутку);

t – рік отримання прибутку.

Внутрішня норма прибутку є тією розрахунковою ставкою відсотку (дисконтування), при якій сума дисконтованих доходів за весь період використання інвестиційного проекту дорівнює сумі початкових витрат (інвестицій). Інакше можна сказати, що внутрішня норма прибутку – це процентна ставка (ставка дисконтування), за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутку можна використати наступне рівняння:

(7.10)

де К – початкові витрати, грн.;

Т – останній рік використання інвестиційного проекту;

Д – дохід, грн.;

Е_ВН – внутрішня норма прибутку;

t – рік інвестування.

Ліва частина рівняння є дисконтованою вартістю початкових витрат, починаючи з року інвестування і закінчуючи останнім роком реалізації інвестиційного проекту. Аналогічно цьому права частина рівняння є вартістю доходів за той же період.

Ставка проценту, при якій обидві частини рівняння є рівними, називається внутрішньою нормою прибутку. Цю норму можна трактувати також, як і максимальну ставку відсотку, під яку підприємство може взяти кредит для фінансування інвестиційного проекту за допомогою позикового капіталу. При цьому грошовий дохід використовується протягом певного періоду для погашення суми кредиту та відсотків на ньому.

Рентабельність (індекс доходності) відношення наведених грошових доходів до інвестиційних витрат. Можливе й інше визначення: рентабельність (індекс доходності) – відношення приведених грошових доходів до приведених на початок реалізації інвестиційного проекту інвестиційних витрат. Останнє визначення може застосовуватися до ситуацій, коли вкладення у інвестиційний проект здійснюється протягом декількох років.

Для розрахунку індексу доходності використовується та ж інформація про дисконтова ні грошові потоки, що й при визначенні чистої приведеної вартості.

Загальна формула для розрахунку рентабельності інвестицій (Р) наступна:

Рі = (Дзаг : Ві) або Рі = (Дзаг : Вк) (7.11)

де Дзаг – загальна сума дисконтованого доходу за весь строк реалізації інвестиційного проекту, грн.;

Ві – початкові витрати (інвестиційні витрати) на реалізацію інвестиційного проекту, грн.;

Вк – наведені капіталізовані витрати до початку реалізації інвестиційного проекту, якщо інвестиції здійснюються протягом декількох років, грн.

Якщо рентабельність (індекс доходності) буде дорівнювати 1, то майбутні приведені грошові доходи будуть дорівнювати вкладеним коштам, а підприємство отримає приріст доходу в межах заданої норми прибутку. У цьому разі проект приймається при розрахунку ефективності інвестиційного проекту, буде більша, ніж норма прибутку на капітал, розрахована в цілому по підприємству. Якщо індекс доходності більше одиниці, то проект приймається. При індексі доходності менше одиниці проект відхиляється.