Методичні поради до вивчення теми

Причина використання у якості зовнішніх залучень цінних паперів полягає в тому, що вартість залучення є нижчою в порівнянні з іншими формами. Вибір зовнішнього залучення базується на необхідності забезпечити найнижчу ціну та оптимальний термін. В сучасних умовах фірма пропонує інвестиційні продукти прямому інвестору, і це явище також є частиною процесу дезинтермедіації фінансового ринку. Саме тому операції на ринках цінних паперів обчислюються трильйонами грошових одиниць. Корпорації на ринку капіталів є нетто-позичальниками, емісійна діяльність корпорацій здійснюється через процедуру первинного розміщення, оборот цінних паперів, тобто перехід прав від одного інвестора до другого, здійснюється на вторинному ринку.

Процедура первинного розміщення здійснюється згідно з законодавством та традиціями країни. Первинне розміщення базується на двох методах : публічному , або відкритому розміщенні і приватному, або закритому розміщенні. Особливість публічного розміщення полягає в тому, що цінні папери продаються необмеженій кількості учасників. За приватного розміщення цінних паперів весь випуск розміщується серед закритого списку інвесторів.

В процедурі публічного розміщення важливу роль грає Комісія з цінних паперів та бірж ( на прикладі США, Securities and Exchange Commission (SEC). Комісія отримує від емітента докладну інформацію про його фінансовий стан та нову емісію. Комісія перевіряє проспект емісії, зміст якого визначається вимогами Комісії. Після отримання рішення Комісії про реєстрацію, емітент має право оголосити в пресі про випуск цінних паперів, у зв’язку з тим, що реєстрація випуску цінних паперів вимагає часу, в США було введено правило, згідно з яким можна пройти реєстрацію і використовувати дозвіл на емісію упродовж двох років .

Використання приватного розміщення корпоративних цінних паперів дозволяє спростити процедуру, уникнути реєстрації випуску в КЦПБ і таким чином не розголошувати інформацію, яка вимагається в проспекті емісії, але попит на акції при закритому розміщенні значно менший.

Як відкрите, так і закрите розміщення здійснюється за участю фінансових посередників, які можуть брати на себе різні за обсягом функції, зокрема надавати послуги з розміщення, але не гарантувати повний продаж цінних паперів. Найбільш впливові посередники виступають повними гарантами розміщення і приймають на себе зобов’язання викупити ту частку цінних паперів, яку не вдасться розмістити упродовж визначеного часу за визначеною ціною. В США такими гарантами виступають інвестиційні банки, які можуть створювати синдикати інвестиційних банків. Інвестиційні банки формують коло потенційних інвесторів, а також запрошують до співпраці брокерські контори, які пропонують цінні папери кінцевим інвесторам .

Інвестор як найважливіший суб’єкт інвестиційного процесу на фондовому ринку, захищається законодавством та процедурами, встановленими самоврядними організаціями фінансового ринку. Практика державного втручання в організацію торгівлі цінними паперами достатньо жорстка і безкомпромісна. Наприклад, закон Гласса-Стігала 1933 року довгий час забороняв комерційним банкам США здійснювати операції з цінними паперами, за винятком федеральних боргових зобов’язань.

На прикладі США ми можемо проаналізувати яку важливу роль має відповідне законодавство. Головне завдання державного контролю - запобігання шахрайства і обману інвестора. «Акт про цінні папери» 1933 року започаткував обов’язкову реєстрацію всіх видів цінних паперів у спеціальному незалежному органі та поставив вимогу перед емітентом про надання інформації про емісію. Доповнення 1934 року містили положення про компетенцію Комісії з, в цей же період були затверджені Правила комісії.

У Великобританії прийнято «Акт про попередження шахрайства щодо операцій з інвестиціями» 1958 року, Акт «Про компанії» 1985 року , Акт «Акт про фінансові послуги» 1986 року. На досвіді Великобританії можна побачити тенденцію зростання ролі саморегульованих організацій фінансового ринку. Система самоврядних організацій Великобританії включає Асоціацію цінних паперів, Асоціацію брокерів і дилерів щодо угод з ф’ючерсами, Організацію зі страхування життя й організацію з регулювання пайових фондів (трастів), Асоціацію керуючих фінансовим посередництвом і асоціацію регулювання брокерської діяльності, Організацію регулювання інвестиційного менеджменту. Відповідно до “Акта про фінансові послуги” була створена Рада з цінних паперів та інвестицій . Рада з цінних паперів та інвестицій визначила основні принципи у сфері інвестицій : вся інвестиційна діяльність має бути ліцензована ; вона повинна виконуватися на рівні високих стандартів професіоналізму ; інвестиційна діяльність повинна гарантувати ретельне виконання угод і врахування вимог клієнта. Важливо, що відповідно до законодавства, кожна саморегульована організація створює схему компенсаційних виплат, що гарантує інвесторів від втрат у разі невиконання інвестиційним посередником своїх зобов’язань.

Інтеграційні процеси в ЄС обумовили розвиток загальних підходів, основними актами регулювання і контролю ринку капіталів є директиви Європейської Комісії, які є обов’яз­ковими. Основні принципи регулювання направлені на встановлення стандартів емісій і обігу цінних паперів та уніфікацію процедур спільного інвестування. Крім директив розробляються постанови, рекомендації Європейської Комісії у сфері фінансового ринку.

Відбувається становлення та розвиток міжнародних саморегульованих організацій. У 1961 році була створена Міжнародна федерація фондових бірж, яка з 2000 року має назву Світова федерація фон­дових бірж (World Federation of Exchanges), до складу входять 56 фондових бірж.У 1983 році створена Міжнародна організація комісій із цінних паперів (International Organization of Securities Commis­sions IOSCO). Комісія готує резолюції, але вони мають рекомендаційний характер.

Таким чином, процедури розміщення цінних паперів корпорацій базуються на принципах захисту прав інвестора, хоча і відрізняються ступенем регулювання.

Головною складовою фондового ринку є біржовий ринок цінних паперів. На біржах здійснюється вторинний обіг акцій, який має фундаментальне значення для ринку капіталів. Курс акції, який визначається у процесі торгів на біржі, можна порівняти з ритмом пульсу. Ринок капіталів негайно реагує на зміни у стані корпорації, на зміни в економіці, тому курс акцій відображає всі суттєві події.

Для характеристики операцій на біржах використовують показник ринкової капіталізації акцій, який розраховується множенням кількості акцій національних компаній на їх ринкову вартість За показником ринкової капіталізації, перше місце обіймає Нью-Йоркська фондова біржа .

Біржі визначають власні вимоги до корпорацій, що бажають котирувати свої цінні папери. Процедура лістінгу означає внесенні цінних паперів у біржовий список цінних паперів для офіційної торгівлі на біржі. Наприклад, Лондонська фондова біржа при процедурі лістингу вимагає, щоб емітент оприлюднив баланс компанії за три останні роки. Емітент, що проходить лістинг, погоджується систематично подавати звіти про свій фінансовий стан, повідомляти про оцінку очікуваного прибутку. На Лондонській біржі емітент діє через компанію – спонсора, яка є членом біржі. Корпорації надають спонсору повну інформацію про свій економічний і фінансовий стан, а спонсор відповідає перед біржею за відповідність емітента вимогам біржі. Спонсорів контролює Банк Англії до якого фірма-спонсор звертається за призначенням дати оприлюднення умов емісії.

Більшість корпорацій ставлять за мету пройти біржовий лістинг і обертати свої цінні папери на біржі, щоб розширити коло потенційних інвесторів. Як показала практика, котирування акцій емітента впливає на його можливість розмістити як акцій, так і облігацій. Інвестори вважають цінні папери, які котируються на провідних біржах надійними і менш ризикованими, і тому котирування акцій на біржі є необхідною умовою, якщо корпорація здійснює великі емісії.

З розвитком технологій значно зріс обсяг угод на позабіржовому ринку. Доступ до позабіржових систем є значно дешевшим і простішим ніж до біржових. Позабіржовий ринок може бути організованим і неорганізованим. В США. В 1938 року діє поправка до “Акту про цінні папери”, відповідно до якої для регулювання позабіржової діяльності був створений спеціальний саморегульований орган Національна асоціація дилерів цінних паперів (National Association of Securities Dealers). Найбільшою позабіржовою системою є Автоматизоване котирування Національної асоціації дилерів з паперів США, скорочено НАСДАК (National Association of Securities Dealers Automated Quotations). Система зв’язує між собою всіх брокерів і дилерів, що є членами цієї організації. Перевага системи полягає в тому, що вона не потребує організації операційного залу, створює зручності для торговців цінними паперами, які працюють у своїх офісах, знижує операційні витрати. Організація позабіржового обігу стала відповіддю на ситуацію, коли певні акціонерні товариства не могли забезпечити котирування своїх цінних паперів на біржах через витрати та лістингові вимоги , але були готові до розкриття інформації про свою діяльність. Слідування принципам чесного бізнесу дозволило Насдак скласти конкуренцію найбільшій на той час Нью-Йоркській біржі. За оборотом торгівлі акціями НАСДАК посідає друге місце у світі після Нью-Йоркської фондової біржі. При цьому система постійно посідає перше місце у світі за кількістю акцій, що котируються.

Співвідношення між первинним та вторинним ринком акцій становить у процентах приблизно 10 до 90. Традиційно найбільша частка нових емісій у фінансуванні капітальних вкладень в англосаксонських країнах. ТНК, як правило, проходять лістинг на кількох біржах. Лідерство з торгівлі акціями іноземних корпорацій традиційно належить Лондонській фондовій біржі, де більше половини акцій емітована іноземними корпораціями. Ринок акцій оцінюється за показниками поточної вартості акцій на ринку капіталів у відношенні до ВВП. Індикаторами стану фондового ринку є індекси, які створені, щоб максимально точно відображати тенденції у русі цінних паперів на ринку. Індекс Доу-Джонса, індекси Standard & Poor’s, Індекси FT дозволяють оцінити напрям руху ринку. Індекси достатньо різноманітні, наприклад індекс S&P 500 включає в себе 500 компаній, які є лідерами провідних галузей економіки США, Індекс с S&P Global 1200 охоплює близько 70% світових ринків капіталу.

План практичного заняття

1. Порівняння процедур відкритого та закритого розміщень

2. Регулювання емісій акцій.

3. Біржовий та позабіржовий ринки. Показник ринкової капіталізації

4. Поточний стан ринку акцій. Фондові індекси.

5. Роль інвестиційних банків в процедурі розміщення на первинному ринку. Провідні інвестиційні банки.

Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Приватне розміщення цінних паперів

2. Публічне розміщення цінних паперів.

3. Яка роль Комісії з цінних паперів та бірж у публічному розміщенні цінних паперів?

4. В чому полягають принципи діяльності саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів?

5. Обгрунтуйте тезу: позабіржові системи торгівлі цінними паперами сприяють створенню нових галузей в економіці.

6. Чому на НАСДАК котирується найбільша кількість емітентів?

7. Чи дозволяється котирування акцій іноземних емітентів на провідних біржах світу і чи входять вони в складову ринкової капіталізації біржі.