Капітал як історична категорія. Первісне нагромадження капіталу

Слово «капітал» походить від латинського «caput» – голова, від німецького – «capital» – головне майно, оскільки худоба в древніх народів була головним майном. Термін уводиться в діловий обіг в XII ст. Цей термін став загальновживаним і означав багатство виробника або купця. Товарообіг є вихідним пунктом капіталу. Він виникає там, де виробництво й торгівля досягають відомого рівня, й пов'язаний з появою металевих грошей, купців, лихварів, торговельного й лихварського капіталу – зачатків капіталістичного укладу. Одним з перших згадувань про регулювання торгівлі й кредиту з боку держави ми знаходимо в «Законах цара Хаммурапі» (XVIII в. до н.е.).

Першу спробу прояснити суть капіталу зробив у IV в. до н.е. давньогрецький філософ і вчений Аристотель. Всю господарську діяльність людей він розділив на економію і хрематистику. Якщо метою економії було самозабезпечення потреб домогосподарств, то метою хрематистики було нагромадження грошей, оптова торгівля з метою одержання найбільшого прибутку. Це робило людей ненаситними, порушувало раціональну економічну й соціальну структуру, стабільність у суспільстві, а тому було соціально небезпечним і вимагало, за думкою Аристотеля, обмеження.

В епоху феодалізму найвизначніший вчений-теолог Ф. Аквінський (XIII ст.) робить спробу виправдати в рамках християнського навчання капіталістичний уклад, що набирає силу у містах, приводячи випадки виправдання комерційного підходу. У XVI в. в епоху Реформації виникла протестантська релігія (як відзначав М. Вебер у роботі «Протестантська етика й дух капіталізму»), яка не тільки не засуджувала, а вважала за необхідною ознакою богоугодності комерційну діяльність. У тих країнах, де переміг протестантизм (Голландія, Англія), там швидше й успішніше розвивалися капіталістичні відносини.

Протестантська етика стала одним з факторів прискорення становлення капіталізму. У середньовічній Західній Європі гроші виступали не тільки як еквівалент, а як і найбільш абстрактна річ, що виражає суспільний зв'язок з усіма іншими формами багатства в силу їхньої абсолютної ліквідності (обмінюваємості на інші форми багатства). Саме дана обставина сприяла перетворенню грошей у капітал. Який же механізм перетворення грошей у капітал? Якщо продаж одного товару використовується для покупки іншого за допомогою грошей (за формулою: Т-Г-Т, де Т – товар, Г – гроші), то ніякого приросту грошей не здійснюється. Інша справа, якщо за гроші купується товар, а потім перепродується за більшою ціною (за формулою: Г-Т-Г', де Г' = Г + ∆Г). При цьому гроші не тільки зберігаються, але й збільшуються у своїй кількості. Саме цей рух грошей перетворює їх у капітал. Такі нерозвинені форми капіталу й існували в рабовласницьку й феодальну епохи. У ті часи (на відміну від капіталізму) лихварі фінансували переважно не виробничі, а особисті потреби й під більші відсотки. Оскільки зайняті гроші більшою частиною «проїдалися», а не пускалися в обіг, то ризик неповернення був великий.

Корінний переворот у розвитку капіталу наступає тоді, коли промислове виробництво (а відповідно й виробнича форма капіталу) стає пануючим. Це відбулося по більшій частині тому, що феодальні виробничі відносини стали гальмом у розвитку продуктивних сил. Приватно-трудова власність стала перешкодою на шляху концентрації (а потім і централізації) виробництва, досягнення оптимальних розмірів підприємства, впровадження науково-технічного прогресу.

Формування продуктивного капіталу зв'язується з періодом первісного нагромадження капіталу. Його споконвічний зміст укладався в підготовці матеріальних умов переходу від феодалізму до капіталізму й припускав:

1. Відділення безпосередніх виробників (селян, ремісників) від засобів виробництва й перетворення їх у найманих робітників, юридично вільних й маючих власність тільки на свою робочу силу.

2. Нагромадження капіталу у майбутніх капіталістів.

У найбільше яркою й рельєфною формою цей процес відбувався в Англії в XVI–XVIII вв., де обуржуазнене дворянство насильно зганяло із землі селян (для вигідного ведення вівчарства). Позбавлені власного господарства селяни змушені були найматися на капіталістичні підприємства (мануфактури). До числа найважливіших джерел нагромадження капіталів відносилися пограбування й експлуатація колоній. Як відзначав французький історик-економіст Ф. Бродель, Англія тільки з однієї колоніальної Індії витягала щорічний дохід у XVIII в. в 2 млн. ф. ст., у той час як всі капіталовкладення в Англії оцінювалися в 6 млн. ф. ст. Багато в чому «Захід побудував себе з матеріалів колоній» (К. Леві-Стросс); повторити цей шлях нинішнім відсталим країнам неможливо (тому що немає «матеріалу», щоб побудувати для себе капіталізм по подобі Заходу).

У процесі трансформації економіки постсоціалістичних країн від центрально-керованої до ринкової також здійснюється первісне нагромадження капіталу – формування капіталістичного підприємництва й найманої робочої сили. Тут процес відділення працівника від засобів виробництва йде не через експропріацію приватної власності селян, ремісників, а через поділ формально загальнонародної, суспільної власності. Первісне нагромадження капіталу здійснювалося, в основному, двома шляхами – за допомогою приватизації держвласності й інфляції. Приміром, гіперінфляція 1990-х рр. забезпечувала можливість владі імущим за допомогою кредиту скуповувати нерухомість, погашаючи потім кредит знеціненими в тисячі разів грішми. Концентрація вільних коштів здійснювалася, як правило, насильницькими методами: шахрайство, обман, шантаж, знищення незговірливих. Цьому процесу в Україні сприяли заниження вартості оцінки приватизованих об’єктів («прихватизація»), створення фіктивних підприємницьких структур, посередницьких і міжгалузевих консорціумів, хабарництво й безкарність державних чиновників, податкові пільги для «своїх», неефективність судової системи, розкрадання кредитів, отриманих з-за кордону, створення системи державного боргу через механізм державних цінних паперів й багато чого іншого.

Особливою формою первісного нагромадження капіталу стало тіньове підприємництво (в Україні у 2004 р. склало приблизно 50% всієї економіки), У сучасній економічній літературі часто замість слова «капіталіст» (власник капіталу) використовують термін «підприємець», «роботодавець», «бізнесмен», хоча вони мають більш широке трактування.