Визначення вартості капіталу

Проблеми формування і використання капіталу підприємства, управління його вартістю і структурою досліджували зарубіжні і вітчизняні вчені-економісти: Ю. Брігхем і J1. Гапенський; Р. Брей- лі; С. Майєрс; І. А. Бланк; В. В. Бочаров; В. В. Ковальов; Є. С. Стоя­нова; Т. В. Теплова.

У своїх працях автори відзначають, що управління капіталом (пасивами балансу) здійснюється за допомогою оцінки його вар­тості.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі.

Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вартість капіталу (cost capital) — це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти).

Концепція ціни капіталу являє собою одну з базових в теорії капіталу. Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які підприємство мусить сплатити власникам за використання їх капіталу. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь- яких рішень інвестиційного характеру.

Вартість капіталу використовується як:

вимірювач дохідності поточної діяльності підприємства;

базовий критерій ефективності фінансових інвестицій;

механізм управління структурою капіталу;

критерій ефективності лізингових операцій (якщо вар­тість обслуговування лізингу перевищує ціну капіталу підпри­ємства, то застосовувати фінансовий лізинг для підприємства невигідно);

вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна під­приємства — це величина власного капіталу). Зниження ціни ка­піталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємст­ва, і навпаки. (Цей взаємозв’язок чітко проявляється в діяльності акціонерного товариства. Якщо ціна акцій на фондовому ринку змінюється (піднімається — знижується), то змінюється і вар­тість капіталу товариства.)

Отже, в основу управління вартістю капіталу має бути по­кладено підвищення ринкової вартості підприємства.

Ринкова вартість капіталу підприємства не зменшиться, якщо воно зможе забезпечити власникам певну дохідність.

Приймаючи фінансові рішення, менеджер мусить оцінити ва­ртість кожної складової капіталу і комбінації різних елементів у загальній вартості капіталу. Ця загальна вартість капіталу під­приємства, як ставка дисконтування під час приведення майбут­ніх грошових потоків до поточних умов (моменту), дасть змогу отримати поточну оцінку капіталу.

Оцінка і порівняння різних складових капіталу уможливлює вибір найдешевшого способу довгострокового фінансування, тобто формування цільової структури капіталу. Наприклад, якщо вартість складової капіталу — банківський (довгостроковий) кредит - 22 % річних, вартість капіталу у вигляді облігаційної позики — 23 % річних; вартість власного капіталу — 24 % річ­них, а дохідність проекту дорівнює 25 % річних, то в цьому ви­падку найдешевшим джерелом у структурі капіталу буде банків­ський кредит.

Отже, будь-яке підприємство фінансує свою діяльність із різ­них джерел. Кожне джерело коштів, як зазначалося, має свою ва­ртість (тобто витрати на забезпечення певного джерела). Мене­джер підприємства повинен оптимізувати загальну суму витрат на обслуговування різних джерел формування капіталу.

Узагальнюючим показником, що відображає мінімальну нор­му прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень, є се­редньозважена вартість капіталу (СЗВК — \VACC).

Для визначення СЗВК (WACC) застосовується формула:

де СЗВК — середньозважена вартість капіталу, %;

Ві — вартість /-го джерела коштів, %;

Чі — частка /-го джерела в загальній сумі капіталу, %; п — кількість джерел (/' = 1, 2, 3,... п).

Виходячи з наведеного алгоритму визначимо середньозважену вартість капіталу.

Таблиця 7.1