Аналіз звіту про власний капітал

Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма № 4).

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями:

К = А-3.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає по­точної вартості прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані під час оцінювання активів і кредиторської заборгова­ності, і вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим власний капітал є основою для початку і продов­ження господарської діяльності будь-якого підприємства та одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки за допомо­гою власного капіталу вирішуються такі фінансові проблеми:

довгострокове фінансування;

відповідальність і захист прав кредиторів;

компенсація збитків;

забезпечення кредитоспроможності підприємства;

фінансування ризику;

розподіл доходів і активів.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збере­ження свого капіталу.

Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

джерела капіталу підприємства;

правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;

обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;

пріоритетність прав на майно підприємства у разі його лік­відації.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

нагромадженням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвер­тування зобов’язань, а також збільшення вартості активів; не- пов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал — це власні джерела фінансування підпри­ємства, які без визначення строку повернення внесені його за­сновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділя­ється на:

інвестований (вкладений або сплачений) капітал;

нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

статутний капітал;

додатковий капітал (нереєстрований) — додатково вкладе­ний капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бу­ти інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліп­шення використання власного капіталу підприємства.

Такий аналіз здійснений за даними бухгалтерського звіту по реальному умовному підприємству, наведеними у табл. 10.8.

Із даних таблиці можна зробити висновок про досить істотні зміни в структурі власного капіталу, що відбулися протягом ана­лізованого року. Так, на початок року власний капітал підприєм­ства становив 19 828,1 тис. грн, у тому числі статутний капітал — 467,7 тис. грн, або 2,4 %, інший додатковий капітал —

904,3 тис. грн, або 80,2 %, резервний капітал — 118,0 тис. грн, або 0,6 %, нерозподілений — 3338,1 тис. грн, або 16,8 %.

ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ за_______20_____р.

ФОРМА №4

Протягом року підприємством було отримано 5522,2 тис. грн чистого прибутку, з якого 448,9 тис. грн (8,1 %) було витрачено на виплату дивідендів власникам підприємства, 667,8 тис. грн (12,3 %) було відраховано до резервного капіталу. Крім того, 155,9 тис. грн склали внески учасників до власного капіталу під­приємства (2,8 % до чистого прибутку, отриманого підприємст­вом за звітний період, або 33,3 % до суми статутного капіталу на початок року).

Унаслідок руху капіталу підприємства у звітному періоді від­булися істотні зміни у структурі власного капіталу на кінець зві­тного року. Так, питома вага статутного капіталу становила

%, що на 0,2 відсоткового пункту або у 1,3 раза більше, ніж на початок року. Інший додатковий капітал у загальній сумі власно­го капіталу становив 66,4 % проти 80,2 % на початок року. При цьому сума іншого додаткового капіталу залишилася незмінною, а питома вага знизилась унаслідок істотного (на 20,9 %) збіль­шення загальної суми власного капіталу підприємства на кінець року.

Суттєво збільшилася внаслідок додаткового відрахування протягом року 667,8 тис. грн питома вага резервного капіталу: з

6 % на початок року до 3,3 % на кінець року, або у 6,7 раза. Майже удвічі збільшилася на кінець року сума нерозподіленого прибутку, яка досягла 6642,8 тис. грн. Унаслідок цього питома вага нерозподіленого прибутку у загальній сумі власного капіта­лу підприємства збільшилася протягом року з 16,8 до 27,7 %. Од­нак навряд чи таку тенденцію можна назвати позитивною, оскі­льки нерозподілений прибуток мав би бути спрямований на виробничий та соціальний розвиток підприємства.

Оцінка стану і тенденцій власного капіталу підприємства вра­ховується в процесі аналізу його фінансового стану, зокрема по­казників ліквідності та фінансової стійкості.

Ліквідність підприємства — це його спроможність швидко ре­алізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і коро­ткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчить той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства гро­шей для погашення його зобов’язань, необхідно проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та фор­мування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бю­джетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із обсягом на­явних ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в дина­міці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної лік­відності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інка­сації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання по­стійних та всіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспро­можності, яка характеризує спроможність підприємства своєчас­но й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які виплива­ють із кредитних та інших операцій грошового характеру.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів під­приємства та визначення на цій основі ступеня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово- господарської діяльності підприємства цілям його статутної дія­льності.

Відповідно до показників забезпечення запасів і витрат влас­ними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансо­вої стійкості підприємства:

абсолютна фінансова стійкість;

нормально стійкий фінансовий стан;

нестійкий фінансовий стан;

кризовий фінансовий стан.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та витра­ти, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

Оцінювати фінансову стійкість підприємства доцільно поетап­но, на основі комплексу показників.

Розглянемо методичну послідовність аналізу ліквідності, пла­тоспроможності та фінансової стійкості підприємства на реаль­ному умовному прикладі.

Вудь-якого користувача фінансової звітності насамперед ціка­вить питання про ліквідність та платоспроможність підприємст­ва. Для цього за даними балансу підприємства (форма № 1) ви­значають комплекс оціночних показників. Передусім з цією ме­тою розраховують такі коефіцієнти:

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) (Кп), що пока­зує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому чи­слі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів припадає на кожну гривню поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності (Кшл), що пока­зує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів — грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що по­казує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може по­гасити своїми коштами негайно.

У табл. 10.9 наведені розраховані за даними балансу підпри­ємства значення перелічених коефіцієнтів порівняно з їх норма­тивними значеннями.

Таблиця 10.9