Словотвірний тип і словотвірне значення

Словотвірний тип — це основна одиниця класифікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють модель похідних слів (дериватів), що належать до однієї частини мови і характеризуються такими словотвірними ознаками: 1) похідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом словотвору; 3) спільним словотвірним значенням; 4) тотожним словотворчим формантом. Так, дієслова біліти, чорніти, зеленіти належать до одного словотвірного типу, тому що вони: а) походять від прикметників; б) характеризуються суфіксальним способом словотвору; в) мають спільне словотвірне значення — виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за допомогою дієслівного суфікса -і-.

Словотвірний тип, що є незамкненим рядом похідних і поповнюється новотворами, називається продуктивним типом. Прикладом продуктивного словотвірного типу можуть бути віддієслівні іменники на -анн(я), що позначають опредметнені дії, процеси (виховання, змагання, виконання, читання тощо). Якщо словотвірний тип утворює кількісно обмежену групу слів, то він може бути схарактеризований як непродуктивний. Наприклад, назви людей за зовнішніми чи внутрішніми ознаками їх, утворювані суфіксом -ун, становлять замкнений, непродуктивний тип: веселун, хитрун, щебетун, говорун, літун, хапун.

Із втратою словотвірної продуктивності окремим типом (чи підтипом) стає непродуктивним і словотворчий афікс, який з часом може перетворитися на мертву морфему (наприклад, суфікс -к- у словах тонкий, близький).

У словотвірній системі сучасної української мови спостерігаються випадки поступової втрати продуктивності афікса в одному словотвірному типі, і навпаки, зростання його словотвірної активності в іншому. Так, продуктивний у минулому суфікс -івн(а) в утвореннях на позначення дочки за фахом або соціальним станом батька (бондарівна, лимарівна, сотниківна, царівна, князівна та ін.) став зовсім непродуктивним, але в назвах людей за прізвищем або прізвиськом батька він і нині є досить продуктивним у розмовному стилі і закріпився, зокрема, в іменах по батькові: Дорошівна, Митяхівна, Кудряшівна, Іванівна.

Словотвірна структура слова визначається через мотиваційні відношення твірної основи і словотворчого форманта або з допомогою іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків, переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово порівняно з первинним словом-мотиватором.

Словотвірне значення у похідних словах — це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, що виявляється в одному словотвірному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне значення ґрунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної частини мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфіксальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси -ар (-яр), -іст утворюють назви осіб за родом діяльності; в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення узагальненої дії, процесу засобом нульової суфіксації.

Модуль самостійної роботи № 3

1. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови.

2. Вільні і пов’язані кореневі морфеми.

3. Закінчення як один із типів афіксальних морфем.

4. Спрощення як один із видів змін у морфемній структурі слова.

5. Принципи морфемного аналізу слова.

Модуль самостійної роботи № 4

1. Поняття про словотвірний тип і словотворче значення.

2. Абревіація та осново складання як різновиди морфологічного способу творення слів.

3. Субстантивація як різновид морфолого-синтаксичного способу словотвору.

4. Збагачення лексичного складу української мови шляхом деривації.

5. Схема словотворчого аналізу слова.

Лекція № 2