Способи словотвору в сучасній українській літературній мові

План

1. Словотвірне гніздо.

2. Поняття твірної основи.

3. Способи словотвору (початок).

СЛОВОТВІРНЕ ГНІЗДО — сукупність слів одного кореня: вишня, вишневий, вишник, вишняк, вишенька, вишнево. В гніздо обов’язково входить одне кореневе — твірна база. Це вершина гнізда. Всі інші слова гнізда похідні. Складні слова входять у два чи більше гнізда (відповідно до кількості коренів у їх структурі).

Словотвірне гніздо — сукупність словотвірних ланцюжків з одним і тим самим вихідним словом; сукупність слів із одним і тим самим коренем, упорядкованих відповідно до відношення словотвірної мотивації.

Слова, об'єднані у словотвірне гніздо, мають змістову і матеріальну спільність. Наприклад: сіль, соляний, солонка, солонина, солонинний, солевий, солити, соління, посолити, засолити, засолювати, засолка, пересолити, недосолити, підсолити, підсолювати, насолити, солоний, солоність, солонуватий, солонуватість, солевар, солеваріння, солеварний, солекоп, соледобувач, солепромисел, солепромисловий, солепромисловість тощо. Словотвірне гніздо має строго визначену систему, кожне слово в ньому займає певне закріплене місце. Першу спробу систематизації та оформлення словотвірної системи сучасної російської мови представив А. М. Тихонов у “Школьном словообразовательном словаре русского языка” (1978), а пізніше — в “Словообразовательном словаре русского языка” (1985).

Один із засновників теорії словотвірного гнізда О. М. Тіхонов визначав його як “упорядковану відносинами похідності сукупність слів, що характеризується спільністю кореня”, таким чином визнаючи елементарною одиницею цієї мікросистеми похідне слово, критерієм об’єднання слів у певну сукупність – спільність кореня та підкреслюючи “системоутворюючий” характер відносин між похідними одиницями – упорядкованість.

Подальше поглиблене вивчення природи словотвірного гнізда дало змогу зробити ряд важливих і приципових уточнень.

О.О.Земська наголошувала на “ієрархічній організованості” упорядкованої сукупності всіх похідних одиниць і на обов’язковій наявності “базового слова” як основи для послідовногоформуваннявсьогословотвірногогнізда.

З огляду на динаміку словотвірного гнізда, на те, що у процесі еволюції мови воно може розпастися й утворити кілька самостійних гнізд або втратити чи набути певні складники чи ланцюжки похідності, виникла необхідність урахування синхронічноготадіахронічногопідходівувизначенніцьогомовногоявища. З огляду на, так би мовити, часовий фактор, словотвірне гніздо визначається лінгвістами як “сукупність однокореневих (із синхронної точки зору) слів, ієрархічно упорядкованих відносинами синхронної словотвірної похідності, як безпосередньої, так і опосередкованої” [О. Кубрякова, П. Соболева, 1979, 1972].