Класифікація виробничих витрат

Розмаїтість виробничих витрат викликає необхідність їхньої систематизації за певними ознаками. Правильний та економічно обґрунтований добір ознак дозволяє системно визначити класи витрат. Така класифікація витрат дозволяє організувати їхній облік, поліпшити планування і аналіз, контроль за використанням.

Всю сукупність витрат на виробництво можна класифікувати за наступними основними ознаками:

стосовно процесу виробництва;

економічної однорідності витрат (за єдністю складу);

за періодичністю виникнення;

за доцільністю;

залежно від обсягу виробництва;

за способом включення в собівартість окремих видів продукції;

за участю у виробничому процесі;

за місцем виникнення;

за елементами витрат;

за статтями калькуляції.

Стосовнопроцесу виробництва витрати діляться на основні та накладні. До основних відносяться витрати, пов'язані безпосередньо із процесами виробництва. Наприклад: сировина і матеріали, безпосередньо використовувані для виготовлення готової продукції згідно з технологічним процесом; заробітна плата основних виробничих робітників.

Накладні витрати – це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом. Наприклад: матеріали, використані для підтримки в робочому стані верстатів і устаткування; заробітна плата допоміжних робітників, майстрів, інженерно-технічного персоналу ділянок і цехів.

За ступенем однорідності витрат (за єдністю складу) витрати прийнято поділяти на одноелементні та комплексні.

Одноелементні витрати складаються з одного елемента. Наприклад: витрати сировини та матеріалів; заробітна плата та ін.

Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Наприклад, загальновиробничі витрати.

За періодичністю виникнення витрати поділяють на поточні та одноразові витрати. Поточні витрати пов'язані із виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Одноразові витрати – це ті витрати, що виникають не періодично, а по мірі необхідності їх у виробництві.

Залежно від доцільностівитрати розподіляють на ефективні (продуктивні) та неефективні (непродуктивні). Витрати вважаються ефективними, якщо вони зроблені до відповідності технологічному процесу виготовлення продукції. Неефективні витрати – це витрати, пов'язані з порушенням технологічного процесу. Наприклад, втрати від браку виробництва, псування матеріальних цінностей, простої та ін.

Залежно відобсягу виробництва витрати діляться на змінні та постійні.

До змінних відносяться витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції, а з його зниженням – зменшується. До них відносяться витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні заходи, а також інші витрати.

До постійних відносяться витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. Вони пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також із забезпеченням господарських потреб виробництва.

За способом включення в собівартість окремих видів продукції витрати діляться на прямі та непрямі.

До прямих витрат відносяться витрати, які безпосередньо пов'язані виготовленням продукції і оформлені первинними документами, виписаними у відповідність технологічному процесу (відкритому замовленню). Наприклад, витрати матеріалів відповідно до лімітно-забірних карт (відомостей); заробітна плата основних робітників згідно з нарядом на відрядну роботу.

Непрямі витрати – це витрати, пов'язані з виробництвом двох і більше видів продукції, що підлягають розподілу між ними. До таких витрат відносяться загальновиробничі витрати, які враховуються на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Розподіл витрат відбувається відповідно до обраного підприємством бази розподілу.

За участю у виробничому процесі витрати поділяють на виробничі, які пов'язані з виготовленням продукції, та позавиробничі, які пов'язані з реалізацією продукції.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, ділянками, службами та іншими адміністративно-відокремленими структурними підрозділами підприємства, тобто за центрами відповідальності. Центри відповідальності є об'єктами обліку, за якими організують бухгалтерський облік, планування та нормування витрат на виробництво.

За видами продукції, робіт і послуг витрати групуються за різновидом виробів, що випускають (серіям, типам, маркам) або ж за окремо відкритими виробничими замовленнями. Таке угрупування дозволяє калькулювати кожен виріб як на стадії його проектування, так і в окремі періоди його виробництва. Крім того таке угрупування витрат дозволяє визначити його ціну, коректувати її залежно від кон'юнктури ринку, а також визначати вигідність того або іншого виробу для підприємства.

Важливе місце в бухгалтерському обліку і калькулюванні собівартості продукції, що випускається, має угрупування витрат за економічним змістом, тобто, угрупування витрат за економічними елементами і статтями калькуляції.

Угрупування витрат за калькуляційними статтями використовується для аналітичного обліку витрат виробництва підприємства, калькулювання собівартості продукції і контролю за витратами.

Перелік статей витрат, їх склад і методи розподілу між видами продукції (робіт, послуг) визначається самим підприємством. При цьому групування витрат за статтями повинне забезпечити розмежування витрат, які пов'язані із виробництвом окремих видів продукції та можуть прямо і безпосередньо включатися в їхню собівартість (прямі витрати).

Витрати, пов'язані з виробництвом, збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), групуються за наступними статтями:

1. Сировина і матеріали.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

3. Паливо й енергія на технологічні потреби.

4. Зворотні відходи (віднімаються).

5. Основна заробітна плата.

6. Додаткова заробітна плата.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Втрати внаслідок технічно неминучого браку.

11. Попутна продукція (віднімається).

12. Інші виробничі витрати.

Групування витрат за економічними елементами необхідно для вивчення їхньої структури і класифікується наступним чином:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні потреби;

амортизація необоротних активів;

інші витрати.

Зазначені витрати відносяться на собівартість продукції, якщо вони пов'язані із процесом виробництво і передбачені законодавством.