Методи фінансового прогнозування

Виконання функцій стратегічного та оперативного контролінгу, система раннього попередження та реагування, довгострокове планування та бюджетування значною мірою ґрунтуються на фінансових прогнозах. У науково-практичній літературі виокремлюють три основні групи методів прогнозування:

1. суб’єктивні (експертні) методи визначення прогнозних показників;

2. каузальне прогнозування;

3. методи екстраполяції.

1. Суб’єктивні методи прогнозування ще називають прагматичними чи експертними методами. Використання математичних і статистичних прийомів за цих методів зведено до мінімуму, натомість пріоритет надається методиці евристики (сукупність прийомів оцінки явищ за допомогою навідних питань). Планові показники визначаються на основі експертних оцінок. Вирішальними при цьому є досвід, інтуїція, суб’єктивні очікування, освіта експертів, відповідальних за складання прогнозів. В якості експертів до процесу прогнозування залучаються, як правило, керівники структурних підрозділів і провідні фахівці. Доцільним є також залучення до процесу опитування зовнішніх експертів, наприклад нинішніх і потенційних клієнтів, дистриб’юторів тощо. Роль модератора (ведучого дискусії) та організатора під час експортного прогнозування виконує, як правило, фінансовий контролер.

Доосновних методологічних прийомів, що використовуються за суб’єктивного методу прогнозування, належать:

- індивідуальні опитування;

- мозкова атака;

- метод Дельфі;

- розробка сценаріїв.

Найпростішим прийомом експертного прогнозування є індивідуальне опитування (анкетування)окремих експертів на предмет сильних і слабких сторін підприємства, можливих резервів, існуючих тенденцій.

Для успішного використання даного методу прогнозування слід дотримуватися таких передумов:

- безпосередня участь керівництва підприємства в організації опитування (анкетування);

- завчасне узгодження з керівництвом питань, які вносяться в анкету для опитування;

- готовність керівництва враховувати результати опитування під час розробки та затвердження планів і бюджетів;

- опитування не повинно спровокувати конфлікт чи погіршити відносини між керівництвом і працівниками, окремими структурними підрозділами тощо;

- добровільність участі керівництва і співробітників в опитуванні;

- анонімність анкетування та оцінки;

- матеріалізація результатів аналізу опитування у формі конкретних заходів з удосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства, відображення у бюджетах та планах.

Анкетування має такий недолік: діапазон можливих варіантів відповідей може бути дуже широким. Це значно ускладнює виявлення наявної тенденції. Саме тому результати анкетування можуть бути лише основою для застосування складніших методів експертного прогнозування, які ґрунтуються на виробленні єдиної оцінки групою експертів.

Мозкова атака - це груповий метод вирішення складних проблем, в ході якого учасники групи експертів висувають якомога більше пропозицій щодо вирішення поставленої проблеми. Характерним для цього методу є те, що в процесі дискусії виключається будь-яка критика висунутих ідей. Недоліком цього виду групової дискусії є те, що в групі може домінувати позиція найбільш авторитетного експерта, яка може бути помилковою, однак вирішальним чином впливає на результати прогнозування.

Метод Дельфіявляє собою спосіб експертного прогнозування, який ґрунтується на зведенні, систематизації та оцінці думок групи експертів, на основі їх письмового опитування на предмет оцінки майбутніх кількісних та якісних показників розвитку підприємства.

До основних характеристик методу Дельфі належать:

- використання формально ідентичних анкет для опитування;

- анонімність опитування;

- визначення середньостатистичної відповіді опитуваної групи експертів;

- інформування учасників про результати опитування та середньостатистичну відповідь;

- повторне опитування.

До недоліків цього методу слід віднести те, що загальна тенденція може сформуватись не на основі незалежних інтуїтивних оцінок, а в результаті пристосування думок окремих експертів до середньої оцінки.

Отримані внаслідок застосування методології Дельфі результати використовують при розробці прогнозних сценаріїв розвитку економічних процесів на підприємстві за альтернативних зовнішніх і внутрішніх параметрів впливу на фінансово-господарську діяльність. Як правило, планові показники розраховують за песимістичного, оптимістичного та базового сценарію розвитку.

Отже,експертні (суб’єктивні) методи прогнозування використовують здебільшого при стратегічному контролінгу, довгостроковому плануванні обсягів збуту продукції та оцінці ринкового потенціалу, інновацій тощо. Загальним недоліком розглянутих методів є колективна (“розмита”) відповідальність за якість прогнозування.

2. Каузальний (причинний) метод прогнозування побудований на визначенні майбутніх планових показників на основі оцінки причинно-наслідкових зв’язків з іншими показниками. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на основі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва здійснюється виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат - від обсягів виробництва тощо.

3. Методологія екстраполяції, за якої висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах досить часто використовують у теорії і практиці в процесі прогнозування фінансових показників.

Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку. Підкреслимо, що аналіз ряду динаміки окремого показника, наприклад виручки від реалізації продукції, має суто описовий характер і не пояснює причин тих чи інших змін тенденції.

Методи екстраполяції використовують за умов відносно стабільного розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності) або за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом.

Підтрендом (від англ. trend - напрям, тенденція) розуміють тривалу тенденцію зміни економічних показників в економічному прогнозуванні.

Якщо ж розвиток показників фінансово-господарської діяльності підприємства у попередніх періодах характеризується значною нестабільністю і суттєвим коливанням фінансових показників, то їх екстраполяція на майбутні періоди буде неможливою, а отже, недоцільним є використання відповідних методів.