ІV. Короткий зміст питань, що виносяться на державний іспит з теоретико-методичних основ фізичного виховання (спортивні споруди)

1. Спортивні споруди у дошкільних закладах.

 

Для забезпечення нормального фізичного розвитку і укріплення здоров‘я дошкільнят використовують механічні та звукові іграшки, спеціальні каталки, гімнастичні лавки та стінки. Для занять у негоду встановлюються навіси до 50 м. Мінімальний ігровий майданчик розміром 18х9 м. Покриття грунтове, асвальтне, синтетичне. Він має овальну форму і піднятий на 3-5 см. Спад майданчика для води на 1 м – 0, 5-1 см . Майданчик має бути огороджений і знаходитися не менше 10 м від будівлі. Одинокі дерева та стовпи за 2 м. У центрі майданчика два кола діаметром 6 і 8 м виділені білими лініями. За 0,5 м від лінії знаходяться волейбольні стояки та баскеболні. Баскебольний щит 120х80 см., деревяний товщиною 20 мм, пофарбований білою масляною фарбою. По перемитру щита темною смужкою виділяють краї щита. Від нижнього краю щита на 10 см квадрат розміром 60-45 см і на нижній лінії цього квадрату прикріплюється стандартне кільце. Віддаль від землі до кільця 210см.

Для бігу та їзди на велосипедах, самокатах використовують бігові доріжки довжиною 40 м., шириною 80 см.

Яма для стрибків у довжину і у висоту має 3х2 м., глибина 50см. По кутах ями забиті 4 кілки оброблені антисептиком, смолою до яких прибивають дошки і заповняють яму піском. Потім дошки оббивають гумою. Доріжка для розбігу має 20 м. довжини і 80см. ширини. Від краю від ями на 0,5 м. встановлюють брусок для відштовхування розміром 80х20х10 см. Цей брусок не повинен виступати над рівнем доріжки. Для стрибків у висоту використовують цю ж яму, на краї якої встановлюють два стаціонарні або переносні стояки. На них має бути 10 гачків по 3 см. один від одного. Перший гачок встановлюють на 30 см. від землі. Між гачками натягується гумовий шнур.

Гімнастична лавка довжиною 3 м., ширина 15 см., висота 30 см.

Гімнастична стінка висотою 3 м., шириною 1 м., віддаль між щаблями 30 см. Стояки – Ф-1000 мм. Щаблі – Ф-15-20 мм. Стінка помальована у три кольори (1,5 м, 2,5 м, 3 м). Перекладина різної висоти має 1,5, 2,2, 5 м. висоти, ширина 1 м. Стояки – Ф-100 мм. Гриф – Ф-15-20 мм.

Паралейні бруся довжиною 3 м., висота 1-120 см., ширина між жердинами 30-40 см. Стояки – Ф-100 мм., жердини – Ф-32-40 мм.

Для метання м‘ячиків у ціль використовують стаціонарні або переносні мішені. Дерев‘яний щит білого кольору розміром 1х1 м. і піднятий на стояках на 0,5 м. над рівнем землі. На щиті чотири кола Ф-20, 40, 60, 80 см.

Крім цих спортивних споруд у дошкільних закладах використовують різні ігрові атракціони та майданчики, які повинні бути обладнанні тіньовими навісами, ліанами, гірками для спуску, гойдалками, бетонною стіною для ігор з м'ячем, крамницями, доріжками для катання на роликових ковзанах та велосипедах. Інвентар: м‘ячі футбольні, волейбольні, баскетбольні, набивні, м‘ячі гумові різних діаметрів, скакалки, гімнастичні палки, обручі, прапорці, кеглі, секундомір, рулетка та ін. Спортивний інвентар.

 

2. Спортивні споруди у загальноосвітніх школах.

 

Дозвіл на введення в експлуатацію спортивних споруд та проведення занять з фізкультури і спорту під час прийому навчального закладу до нового навчального року дає комісія, створена відповідно до рішення виконкому рай(міськ)ради, у складі представників виконкому рай(міськ)ради (голова), районного (міського) відділу освіти, місцевих (районних) органів Держнаглядохоронпраці, пожежного нагляду, районної (міської) санепідемслужби та представника профспілки галузі.

Розташування спортивної бази та розміщення її спортивних приладів проводитися відповідно до Правил безпеки під час проведення з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, (наказ Держнаглядохоронпраці від 27,12.99 № 249).

Переобладнання спортивних споруд та установка додаткового обладнання дозволяється тільки за узгодженням із представниками організацій.

3. Вимоги до відкритих споруд у школах.

 

Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені в спортивній зоні на відстані не меншій як 25 м від навчальних та навчально-допоміжних приміщень і відповідати вимогам ВСН 46-86 «Спортивні і фізкультурно-оздоровчі споруди. Норми І проектування», СП 1567-76 Санітарні правила до місць занять по фізичній культурі і спорту та ДБН В 2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

Майданчики для рухливих ігор повинні бути встановлених розмірів, які визначаються правилами проведення змагань з різних видів спорту, затвердженими національними федераціями.

Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дерев'яні або цегляні брівки. Не менше ніж на 2 м. від майданчика не має бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму.

Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту. Доріжка повинна продовжуватися не менше як на 15 м. за фінішну позначку.

Ями для стрибків мають

бути заповнені піском, розпушеним на глибину 25-40 см. Пісок повинний бути чистим, розрівняним. Перед кожним стрибком пісок слід розрихляти і вирівнювати.

Метання спортивних приладів (диск, м'яч, граната, молот) має проводитися за дотриманням заходів безпеки, які унеможливлюють попадання приладів за межі майданчика. Довжини секторів для приземлення спортивних приладів повинні бути не менше як 60 м.

Місце проведення занять з лижної підготовки - профіль схилів, рельєф місцевості, дистанцію та умови проведення треба вибирати відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовленості учнів.

Навчальний майданчик для початкового навчання катання на лижах має бути захищений від вітру, мати ухил не більший як 0,015м.

Розмір майданчика вибирають з таким розрахунком, щоб постійна дистанція між лижниками була не менша ніж 10 м.

Навчальний і тренувальний схил повинний мати ущільнений сніг без будь-яких схованих каменів, пеньків, дерев, глибоких ям і вибоїн, що утворюють трампліни. Схил не повинний мати обледенінь та оголених ділянок землі.

Фізкультурно-спортивну зону слід розміщувати поруч, але не з боку вікон приміщень для навчальних класів.

Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщуються на відстані, не меншій, ніж 25 м., від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності огорожі 3 м. заввишки і не менше 15 м. завдовжки), майданчики для інших фізкультурних занять - на відстані, не меншій, ніж 10 м. Всі майданчики повинні мати тверде покриття.

Спортивні майданчики доцільно розміщувати по довжині з півночі на південь. Бігові доріжки влаштовується навколо футбольного поля, довжиною не менше 333, 33м. (250), а пряма - 130 м., яка входить до складу бігової доріжки.

Ями для стрибків у довжину і висоту (3х5) заповнюються піском, змішаним з тирсою. Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.

При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри в ручний м'яч) необхідно використовувати дренаж.

Комбінований майданчик можна асфальтувати а футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попередження травм майданчики повинні мати рівну поверхню і забороняється проводити заняття на зволожених майданчиках.

Наливні льодові ковзанки із штучним льодовим покриттям для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду не меншу ніж 10 см, на водоймах 25 см, гладку поверхню без розколин і виямок. Нахил має бути не більшим як 0,01.

В школі повинні бути фізкультурно-спортивні споруди, зокрема шкільне спортивне ядро, яке в себе включає: поле для футболу одного із таких розмірів -90х60 м., 75х50 м.; 90х60 м., 60х40м, 60х 28м; кругова бігова доріжка 250 або 333,33 м. сумісно з прямою біговою доріжкою 130 м.; два сектори для стрибків у висоту і довжину, метань та штовхань; майданчики для спортивної гри або комбінований майданчик для спортивної гри у волейбол (18х9); баскетбол (26х14), ручний м‘яч (44х22); майданчик для гімнастики (1-4 класи), який повинний бути обладнанний тіньовими навісами, ліанами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем, крамницями, доріжками для катання на роликових ковзанах та велосипедах, перекладинами різної висоти, паралельними брусями, гімнастичними стінками та лавками; майданчик для гімнастики (5-12 класи) має бути обладнаний перекладиною різної висоти, паралельними брусями, брусями різної висоти (для розвитку мязів), гімнастичні стінки та драбини, жердини для лазіння, колода, рукоходи, смугою перешкод, силовими тренажерами та іншими нестандартними обладнаннями.

На майданчику для гри в гандбол слід створити безпечну зону в 1 м вздовж бокових ліній і не менш як 2 м за лицевими лініями.

4. Вимоги до критих спортивних споруд у школах.

 

Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.ОО 8-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу» кількість місць у спортивному залі під час проведення занять слід встановлювати з розрахунку 2,8 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму не дозволяється.

При умові влаштування в навчальному закладі тільки одного фізкультурно-спортивного залу його розміри приймаються не менш як 24 х 12 м. незалежно від кількості учнів.

Підлога спортивних залів повинна бути пружна, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну і неслизьку поверхню. Вона не повинна деформуватися від миття і має бути сухою і чистою.

Матеріали, що використовуються для обладнання і оздоблення спортивних залів, повинні відповідати вимогам чинних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України.

Дозволяється на підлозі спортивного залу обладнувати місце приземлення після стрибків і зіскоків. Всі нестандартні обладнання має бути піднятими на 2 м. від підлоги.

Стіни спортивних залів повинні бути рівними, гладенькими, пофарбованими у світлі тони на всю висоту панелей фарбами, що дають змогу легко виконувати вологе прибирання приміщення.

Пофарбування має бути стійким проти ударів м'яча, не обсипатися і не бруднитися в разі доторкування до стін.

Стеля залу має бути пофарбована і не обсипатися, стійка проти ударів м'яча. На вікнах спортивних залів і на світильниках слід установлювати захисну огороджу від ударів м'яча; вікна повинні мати фрамуги, що можна відчинити з підлоги.

Приміщення горища спортивного залу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від приміщень горища повинні зберігатися в певному місці, доступному для одержання їх у будь-який час доби. У приміщеннях горища не дозволяється влаштовувати склади спортивного інвентарю та навчального обладнання.

Як джерело світла для залів треба використовувати або люмінесцентні світильники типу стельових плафонів, що мають безшумні пускорегулювальні апарати або світильники з лампами розжарювання повністю відбитого чи переважно відбитого світлорозподілу; при цьому застосовувати світильники із захисними кутами менше як 30" не дозволяється.

Вентиляція спортивних споруд повинна здійснюватися природним наскрізним способом провітрювання залу через вікна і фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв.

Вентиляція та опалення повинні забезпечувати повітрообмін під час занять фізкультурою 80 м3/рік на одну людину і температуру повітря не нижчу за 15‘С відповідно до ДСанШН 5.5.2.008-98 «Державні санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу».

Електрична мережа, що забезпечує спортивний зал електроенергією, має бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Рубильники повинні встановлюватися поза приміщенням у коридорі, на сходовій площадці тощо. На всіх штепсельних розетках мають бути встановлені запобіжні заглушки і зроблені написи про величину напруги.

Температура в роздягальнях для дітей винна бути не нижча за 18-20вС; у душових - 25°С.

Двері евакуаційних виходів у спортивних залах дозволяється замикати тільки зсередини за допомогою засувок, крючків або засувів, що легко відкриваються. Не дозволяється забивати наглухо або захаращувати двері запасних виходів із спортивного залу.

Спортивний зал має бути обладнаний пінними або порошковими вогнегасниками в кількості не менше двох на приміщення.

5. Характеристика основної спортивної споруди.

Стадіон - це комплексна спортивна споруда, що складається з нормального спортивного ядра з трибунами для глядачів на 1,5 тис. місць і більше, спортивних ігрових, загальнофізичної підготовки, тренувальних і гімнастичних майданчиків та полів із необхідною кількістю допоміжних споруд та приміщень (раздягальня, душеві, сауни, масажні, інструкторські, суддівські, склади, прокат і ін.). Основною спортивною спорудою стадіону є нормальне спортивне ядро, що складається з футбольного поля, легкоатлетичних бігових доріжок та секторів для стрибків, метань і штовхань. Типове нормальне спортивне ядро має футбольне поле розміром 105 на 68 м, кругову бігову доріжку довжиною 400 м з радіусами поворотів 36 м і два сектори для легкої атлетики.

6. Характеристика бігових доріжок.

 

Кругова 400-метрова доріжка і сектори для стрибків, метань та штовхань є невідємною складовою частиною нормального спортивного ядра. Алі ці доріжки і сектори можуть бути окремо, як тренувальні.

400-метрова доріжка складається з двох прямих ділянок по 85,96 м і двох віражів радіусом 36 м.

Ширина бігової доріжки складається з окремих доріжок шириною 1,25м. Нахил кругової

доріжки в поперечному напрямку винний бути вбік внутрішньої брівки й не перевишувати 1 см

на 1 м. У продовжному напрямку, вбік бігу, нахил не повинний переквишувати 0,1 см на 1 м.

Ширина доріжки обмежується по обидва боки шириною 5см закругленої вгорі й виступаючою над

поверхнею доріжки на 5див. Брівка може бути зроблена з дерева, керамічних чи металевих

труб. З внутрішньої й зовнішньої сторони доріжки від брівки винна бути передбачена вільна смуга

та зона безпеки шириною не менш 1 м.

Розмітка старту, фінішу, границь окремих доріжок і етапів естафетного бігу проводитися білими лініями шириною 5см.

Для проведення навчального процесу і змагань з легкої атлетики необхідні: пряма доріжка для бігу на 60, 100 і 110 м, кругові для гладкого бігу і з перешкодами від 200 до 10000 м, Пряма бігова доріжка має довжину 125 - 130 м і дозволяє проводити забіги на відрізках від 30 до 110 м та легкоатлетичні сектори.

На легкоатлетичних секторах розміщаються місця для стрибків, метань, штовхання кулі, а також бетонована яма з водою для бігу на 3000 м з перешкодами.

Бетонована яма з водою встановлюється з внутрішньої чи зовнішній сторони бігової доріжки, Розмір ями - 366х366 см. Глибина ями зі сторони перешкоди – 76 см, а потім плавно переходить до рівня бігової доріжки.

7. Характеристика секторів для штовхань та метань.

 

Місця для штовхання кулі і метань складаються з двох основних частин - майданчика для штовхання та метання та сектора для приземлення снарядів.

Місце для штовхання кулі складається з кола діаметром 2,135 м і сектора радіусом 22 м з центра кола та з кутом 60°.

Коло виготовляється з металевої смужки 2х5 см і складається з 3-4 секцій. Це коло вкладується на майданчик розміром 220Х220 см., яка потім асфальтується або бетонується з таким розрахунком, щоб майданчик усередині кола був на 2 см нижче площини верхніх граней кола. У передній частині кола устанавлюється деревянний сегмент довжиною по внутрішньому краю 122 см, шириною 11,4 см і висотой 10 см, який фарбується в білий колір.

Місце для метання молота і диска являє собою асфальтний чи бетонний майданчик розміром 260Х260 см, на якові кладуть металеві кола з металевої смужки чи трубки Ф-15мм із внутрішним Ф- 2.135 мм для метання молота і 2,5 м - для метання диска. Металічне коло встановлюється так саме, як і для штовхання кулі. Навколо металевого кола, на відстані 3,5 м від його центру встановлюється огорожа із сітки висотою 3,5-4 м. Сектор для приземлення снарядів має радіус 70-80 м і кут 45-60°.

8. Характеристика секторів для стрибків.

 

Місця для стрибків складаються з двох основних частин - доріжки розбігу і місця приземлення. Конструкція доріжки для розбігу нічим не відрізняються від бігових доріжок. Ширина доріжки для стрибків у довжину та потрійного має бути 125 см, довжина - 40-45 м. Місце розбігу для стрибків у висоту виконуються в секторі з кутом 150°, радіусом не менш 15 м.

Місце приземлення для стрибків у довжину і потрійного яма розміром 300х600 см і глибиною 50 см, яка засипається піском на рівні з доріжкою для розбігу. На доріжці розбігу встановлюють брусок для відштовхування (розмір 122х20 см та 2 см. пенал (для пластиліну чи піску), товщина 10 см) на відстані 2,5-3 м від переднього краю ями для стрибків у довжину і 8-13 м для потрійного стрибка. Яма обладнується з усіх чотирьох сторін бортами з м'якою оббивкою, причому верх перєднього борта ями повинний бути втоплений не менш ніж на 3 см від рівня доріжки, а інші борти повинні бути на одному рівні з доріжкою.Місце приземлення для стрибків у висоту має яму розміріром 300х600 см, глибиною 50 см, заповнену піском. Для спортсменів-розрядників, що тренуються і змагаються, рівень заповнювача (паралонові мати) у ямі для приземлення рекомендується піднімати на 0,5-0,75 м вище площі сектора для розбігу. У цих випадках місце приземлення може виконуватися переносними або стаціонарними конструкцію розміром 425х500 см і висотою 1-1,5 см, а як заповнювач такого місця приземлення рекомендуються паралонові мати, або інші м'які синтетичні матеріали. Для стрибків із жердиною використовують стаціонарну або збірно-разбірную конструкцію розміром 425х500 см, а висота бортів від 100 до 150 см від рівня доріжки розбігу. Заповнювачем такого місця для стрибків із жердиною повинні бути паралонові мати, або інші м'які синтетичні матеріали. Перед ямою для стрибків чи доріжки розбігу закопують планка довжиною 350-400 см і шириною 10 см, а впритул до планки вкопують шухляду для упору жердини.

9. Вимоги до футбольних полів.

Футбольне поле, неодмінна складова частина нормального спортивного ядра (може бути, як окрема споруда), це прямокутний майданчик, з відповідними нахилами для відведення води, що має размір 68Х105 м. Це саме поширені розміри, алі правилами змагань допускається проведеня міжнародних матчів й ігор на полях довжиною від 100 до 110м. і шириною від 64 до 75 м. Для змагань у колективах фізкультури за спрощеними правилами Федерацією футболу України встановлені наступні разміри футбольних полів: для дорослих і юнаків старшого віку - 90Х60 м і 75Х50 м; для юнаків молодшого віку й дітей - 90Х60 м, 75х50 м і 60Х40

Футбольне поле розмічається білими лініями шириною не більш 12 см за допомогою спеціальної машинки, трафарету або натягнутому шнурі. Барвниковою речовиною може служити розчин вапна з цементом.

На поле встановлюють ворота із сіткою та кутові прапорці. Відстань між внутрішніми стійками воріт – 732 см, висота воріт від землі до перекладини – 244 см. На футбольних полях менших розмірів ворота мають розмір 600х200 см. Стійки і поперечина воріт повинні бути круглі, діаметром 12 см. Сітка кріпиться до воріт так, щоб вона не заважала воротарю.

Освітленість (у люксах - лк) спортивної арени для футболу з трибунами від 1,5 до 10 тис. місць - 100 лк, із трибунами від 10 до 25 тис. місць - 200 лк, із трибунами більше 25 тис. місць - 400 лк.

Навколо футбольного поля повинна бути забезпечена зона безпеки: вздовж бокових ліній не менше 2 м і вздовж ліній воріт- не менше 4 м. Таким чином, будівельні розміри футбольного поля розміром 105х68 м повинні бути не менше 109х76 м.

При виборі місця для будівництва футбольного поля, як у складі спортивного ядра, так і окремо необхідно врахувати санітарний стан ділянки, рельєф майданчика, наявність зелених насаджень для захисту від вітрів, невисокий рівень ґрунтових вод, наявність фільтруючих ґрунтів (піщані, суппіщанні, легкі суглинки), наявність водопроводу, каналізації та джерел електроенергії, географічне розположення ( з півночі на південь).

Недоліком у використанні газонних полів є їх експлуатація, тому що після навантаження необхідний час для відновлення рослин. Ігрове навантаження на поле в залежності від якості газонного покритя, може коливатися від 6 до 20 год. у тиждень.

Створення травяних газонів футбольних полів можна двома способами - посівом насінь багаторічних трав та укладанням дерну.

Конструкція футбольного поля з газонним покритям складається з дренажного шару, шару рослинного ґрунту і трав'яного покриття. Робити з встановлення газону необхідно починати із зняття ґрунту на глибину З0 см. Після цього вирівнюють та утрамбовують, вкладають дренажний шар. Дренаж являє собою систему труб чи канавок, заповнений щебенем, з нахилом по дні для стоку води в колодці (0,5 см на 1п.м).

Найбільше поширеним є ялинковий дренаж із керамічних труб діаметром 100 мм. Відстань між трубами складає 10 - 15 м, нахил дренажу на 1 м. погонний - 0, 5-1 см.

Дренаж може бути без труб. У канавки, які викопані з нахилом на 1 м. погонний 0,5 -1 см. вкладають шар щебеню та грубозернистого піску товщиною 10 см., вирівнюють і поливають водою.

Рослинний шар, який вкладають на дренаж, повинний мати необхідний запас речовин і механічний склад ґрунту, що забезпечує пропускання вологи та повітря. Над дренажним шаром, бажанно додати щар товщиною 2 см спеціальної суміші. Для цього застосовують торф, обпилки хвойних порід, які оброблені антисептиком. Кращими ґрунтами для рослинного шару футбольних полів вважають піщанні, суппіщанні та суглинки.

Якість газону багато в чому залежить від правильного підбору і засіву насінь багаторічних трав. Сівбу необхідно робити ранньої весни чи восени в суху безвітряну погоду.

Норма сівби насінь на футбольне поле 250 - 300 кг. Підбір насінь проводять під керівництвом спеціаліста, який визначає час і спосіб сівби

Ігри на полі, засіяному навесні, можна проводити не раніш осені, а якщо поле засіяне восени, то грати на ньому можна тільки в липні-серпні наступного року, коли зміцніє коренева система трав.

Менш розповсюджений є спосіб вкладання дерну, хоча цей спосіб і має свої переваги, бо через 2-3 місяці на такім полі можна проводити футбольні ігри. Однак цей спосіб вимагає велику трудомістку роботу.

Дерн зрізаний на луках, а краще біля річок (40х40х5 см або 50х50х5 см) вкладають на підготовлену ділянку землі. Шви між дерном засипають річковим мулом або піском із компостом. Пізніше цю поверхню поливають та трамбують катком вагою 300-500 кг.

10. Покриття спортивних споруд.

 

Головним конструктивним елементом всіх без вийнятку споруд є покриття і особливо його верхній, робочий несучий шар, який сприймає навантаження від спортсменів, обладнання, інвентарю, обслуговуючого персоналу, глядачів, транспорту і кліматичних факторів.

Покриття повинно бути: рівним; твердим, в той же час еластичним, забезпечувати необхідний відскок м’яча; добре пропускати і достатньо утримувати в собі вологу; стійким до атмосферних опадів; гігієнічним; економічним (дешевим).

Верхній робочий шар відкритих площинних споруд буває двох типів: неводостійкий (НВ) і водостійкий (В):

НВ-1 – спеціальна (оптимальна) суміш; НВ-2 – спортивний газон; В-1 – синтетичні; В-2 – асфальтобетонні, гумово-бітумні і асфальто-гумові; В-3 – бетонні.

Конструкції бігових доріжок на відкритих спорудах.

а – спеціальна суміш на глиняному ґрунті; б – те саме на скельному ґрунті; в – те саме на піщаному ґрунті; г – гумово бітумне або асфальтогумове; д – синтетичне покриття.

Гарева доріжка - (при нормальній вологості 15-20 %) достатньо пружна, придатна до швидкого бігу. Недовговічні, мало гігієнічні, неекономічні. Будівництво різко скоротилось. Коксогарева - більш в'язка, ніж гарева, тому придатна до стаєрського бігу, довговічніша від гаревої, але дорожча. Пірито-гарева - по конструкції жорстка, більш придатна для спринтерського (недовгочасного, динамічного й швидкого) бігу. Коксо-пірито-гарева - нормально пружня, відносно проста в експлуатації, більш довговічна. Вартість більша гаревої. Керамічна - дуже довговічна і атмосферностійка, має вигідні архітектурні якості й не потребує частих капітальних ремонтів.

11.Штучні покриття.

Вперше синтетичні покриття прийшли відмінну перевірку на Олімпійських іграх в Мехіко (1968р.) – тартан.

Тартан – найбільш відомий за кордоном синтетичний матеріал, який застосовується в будівництві споруд. Відзначається в’язкопружніми властивостями. Тартанове покриття придатне для змагань і тренування в будь-яких погодних і кліматичних умовах. Властивості цього матеріалу майже не змінюються при температурі від – 200С до + 450С. Покриття із тартану може бути листовим, або наливним товщиною біля 15 мм. Тартан матеріал США.

Рекортан (ФРГ) – вперше з’явився на бігових доріжках стадіонів ФРГ у 1969 р. За своїми технічними властивостями рекортан наближається до тартану, але він більш пружній. У 1970 р. рекортанове покриття було укладено в легкоатлетичному манежі “Спартак” (Москва), а пізніше на стадіоні в Лужниках.

Синтетичні матеріали для покриття спортивних споруд мають необхідні деформаційні властивості, вони міцні, гігієнічні, мають добрий зовнішній вигляд. Покриття із синтетичних матеріалів повністю водонепроникні і їх якість не залежить від погоди.

Існуючі синтетичні покриття поділяються на групи:

плитні (листові), рулонні, наливні, комбіновані.

1. Плитні покриття – “Рездор”, “Олімпія”, “Арман” – покриття у вигляді готових гумових плит заводського виготовлення, різних розмірів і товщини, які певним чином, переважно з допомогою спеціальної герметичної стрічки “Герлен” прикріплюються до основи. У критих спортивних спорудах можливо укладання без приклеювання до основи із з’єднанням плит по торцям спеціальною речовиною, або без неї.

Розміри плит:

“Рездор” – 500х500х20 мм., 700х700х20 (25, 30, 40) мм. “Олімпія” – 1000х1250х14 мм. “Арман” – 1250х1250х14 мм.

Плитні покриття призначені в основному для масового спорту, але вони успішно застосовуються і для тренувальних споруд, в першу чергу легкоатлетичних.

Плитні покриття довготривалі. Недоліки їх є наявність при укладці (укладенні) на відкритих спорудах, великої кількості швів-зазорів розміром 2-4 мм., залишки яких є конструктивною необхідністю.

2. Рулонні покриття. Найбільш розповсюдженим є “Регупол” – матеріал на основі гумової крихти і поліуретанового зв’язуючого. Випускається по ліцензії ФРН із вітчизняних матеріалів в рулонах шириною 1,25 м, довжиною до 200 м, товщиною 13, 10, 8, 6 мм в залежності від призначення і приклеювання до основи.

Застосовується у масовому і великому спорті: легка атлетика, спортивні ігри, включаючи теніс.

Особливістю покриття є відсутність зазорів, це практично безшовне покриття, яке обладає доброю водопроникністю. На віражах-поворотах покриття укладається по радіусу, на відміну від плитних покриттів.

Враховуючи технологічність при монтажі “Регупол” є одним із самих перспективних покриттів.

12. Характеристика комплексниих майданчиків.

 

Обмежена територія в жилих мікрорайонах вимагає пошуку найбільш раціональних споруд, ігрових спортивних площадок, силових і гімнастичних приладів.Так виникли проекти комплексних спортивних майданчиків Все більше поширення одержує будівництво плоскісних спортивних споруд усередині жилих кварталів при активній участі громадськості: будуються спортивні майданчики для гри у волейбол, баскетбол, ручний м'яч, теніс, бадмінтон, гімнастичні споряди, пристосування для самостійних фізкультурних занять, дитячі ігрові майданчики і т.п.

Велике поширення одержує будівництво спортивних споруд усередині жилих кварталів при активній участі громадськості: будуються спортивні майданчики для гриі у волейбол, баскетбол, ручний м'яч, теніс, бадмінтон, гімнастичні прилади та різні пристосування для самостійних фізкультурних занять, дитячі ігрові майданчики і т.п.

Найпростіші спортивні плоскостні споруди в мікрорайоні можна побудувати залежно від місць та розмірів. Найбільш будують майданчики для гри в бадмінтон, баскетбол, волейбол, ручний м'яч і теніс. Покриття використовуються земляні, асфальтовне або синтетичні.

Невилика територія в жилих мікрорайонах вимагає пошуку найбільш раціональних споруд, ігрових спортивних майданчик і гімнастичних приладів.Так виникли проекти комплексних спортивних майданчиків.

У ряді районів України у період теплої нестійкої зими немає змісту будувати хокейні поля, для цьогопропонується комплексний спортивний майданчик із баскетбольними, волейбольними, тенісними і найпростішим гімнастичними майданчиками. При будівництві не обов'язково копіювати пропоновані проекти. Залежно від місця, його розмірів, наявності будівельних матеріалів та інших особливостей, можна силами фахівців та громадськості створити свій проект. Але для здійснення проекту необхідно деякі кошти.

Узимку її можна використовувати для занять хокеєм із шайбою і фігурним катанням, а влітку - для тренування по міні-футболі, ручному м'ячу, баскетболу або волейболу.

13. Характеристика «Стежок здоров‘я».

 

Для будівництва «Стежок здоров‘я» найбільш зручними місцями є зони відпочинку, лісові масиви, парки культури, сквери, пляжі та інші місця активного відпочинку населення.

На місцевості, краще злегка пересіченій, вибирається і прокладається трасу загальною довжиною від 1 до 3 км. Трасу можна прокласти у вигляді петлі, кола кленового листка або прямих відрізків. Уздовж стежки здоров'я розташовуються спеціально місця для тренування, обладнаними гімнастичними приладами та природніми перешкодами. Стежки здоров'я є одним із ефективних засобів залучення дорослих та школярів до занять фізичною культурою і спортом. Добре обладнана «доріжка здоров'я» може використовуватися круглорічно як теренкури, кросові дистанції, лижніх і санні траси. Тут можна проводити різні змагання, естафети, конкурси.

Перевага занять на стежкаж здоров'я заключається в наступному:

1) для її створення не потрібно великих матеріальних витрат;

2) заняття проводяться на свіжому повітрі протягом усього дня та року;

3) стежка здоров‘я може бути максимально наближена до місця проживання;

4) при правильній організації занять успішно здійснюється підготовка до здачі державних тестів;

5) тренувальне навантаження можна дозувати з урахуванням рівня фізичної підготовленості статі і віку;

6) примінення методу кругового тренування дає можливість регулювати навантаження доводячи її до максимальної;

7) стежка здоров'я підвищує інтерес до самостійних занять.

На початку доріжок здоров‘я встановлюється щит, на якому наочно даються рекомендації вправ, способу їх виконання та дозування.

Перше заняття на стежці здоров‘я слід провести організовано: для учнів - під керівництвом вчителя, для дорослих - під керівництвом инструктора.

Попередньо можна провести організаційні заходи - розклеїти оголошення,

Навантаження збільшується поступово при постійному самоконтролі самопочуття. Тренування на включає у себе широке коло вправ: ходьба, біг, загальрозвиваючі вправи, вправи із предметами, стрибки, лазіння. Спочатку розвивають такі фізичні якості,яксила, швидкість, виносливість, гнучкість

Заняття на стежках здоров'я по своїй організації близькі до кругового тренуванню. У їхню основу лежить серійне виконання вправ, об'єднаних у комплекси.

Всі заняття на стежках здоров'я починають і закінчують повільною ходьбою.

Орієнтуючись на ці запропоновні нами варіанти, можна обладнувати інші варианти враховуючи релєф та розміри.

Ми пропонуємо розмістити на стежці здоров'я десять наступних приладі.

Н 1. Різновидна перекладина. Для поперечок використовують трубу діаметром 25 -ЗО мм. Бокові стійки діаметром 18-20 см можна зробити з дерева. Висота високої поперечки 240 см, низької- 150 см, відстань між стовпами 150-200 см.

2. Паралельні бруси. Бруси виготовляютьізтруб. Висота брусів 170 см, ширина між жердинами 45—50 см, діаметр трубн для жердин 5см.

3. Дві низькі паралельні жердини (труби) для для розвитку мязів живота і спини. Жердини встановлюють на висоті 35-45 см на відстані 50-60 см одна від другої. Довжина жердин до 300 см, діаметртруб 5-10 см.

4. Каміння різних розмірів і ваги. Використовують каміння без гострнх кутів вагою від 5 до 20 кг.

3. Грибки для стрибків. Грибки можна замінити пнями діаметром 25-30 см і висотою 50, 100, 150, 100, 50 см,із закругленими краями., Віддаль між ними 50 см.

6. Обрізки колод. Маса колоди від 10 (для дітей) до ЗО кг (для дорослнх).

7. Наявні дерева діаметром ЗО-35 см можуть бути використані для виконання різних фізичних вправ.

8. Колода діаметром 20 -ЗО см, покладена на внсоті 50 см, може служити приладом для вдосконалення рівноваги.

9. Силовий сраряд. Між двома вритих у землю стовбів діаметром 15 см на висоті 20-25 см від землі з-за допомогою металевої арматури один кінець кріпиться колода вагою 50 кг. На протилежному кінці колоди роблять ручки (для зручності піднімання колоди). Вільний край колоди встановлюють на спеціально виготовлену підставку висотою 20-25 см. Замість підставки можна використовувати пень або автопокришку.

10. Каміння, колоди, пні. Найкраще використовувати відрізки колод довжиною 3-4 м і діаметром40-50 см.

14. Класифікація спортивних споруд.

Спортивна споруда - це спеціально збудована, або використована, відповідно обладнана, критого або відкритого типу, призначена для проведення навчально-тренувального процесу, фізкультурно-оздоровчої роботи та змагань з різних видів спорту, а також суспільно-громадських заходів.

За своїми архітектурно-планувальними і об'ємно-конструктивними властивостями спортивні споруди поділяють на об'ємні і площинні.

Комплексні, що складаються з декількох спортивних споруд, об’єднаних загальною територією або розміщених в одній будівлі (стадіони, Палаци спорту, басейни з декількома ваннами, комплексні майданчики, багатозальні спортивні корпуси та інші).

За об'ємно-планувальними конструкціями розрізняють спортивні споруди криті і відкриті.

Кожна окрема спортивна споруда структурно складається з трьох елементів. Головним є основна споруда, де безпосередньо проходить процес занять ФК і спортом. Решта два елементи - це споруди допоміжні і для глядачів. Якщо спортивна споруда призначена тільки для навчально-тренувальних занять, то спеціально обладнані місця для глядачів відсутні.

Об'ємно-планувальні розміри, покриття, розмітка і обладнання основної споруди повинні відповідати державним будівельним нормам, правилам змагань відповідних спортивних федерацій і діючому табелю спортивного обладнання та інвентаря спортивних споруд.

Допоміжні спортивні споруди призначені для обслуговування тих, що займаються і змагаються. До них відносяться: роздягальні, душові, туалети, гардероби, медпункти, фойє, методкабінети, буфети, лазні, масажні.

До складу допоміжних споруд також входять приміщення, що забезпечують експлуатацію основної споруди:

- приміщення і споруди інженерно-технічних служб (для водотеплоелектропостачання, радіомовлення і зв'язку, інформаційних і регіструючих пристроїв, водоочищення, холодильних установок, телебачення, венткамер, підйомників, ліфтів;

- господарські і підсобні приміщення (інвентарні, склади, гаражі, кладові, майстерні, лижні сховища та ін.);

- адміністративні приміщення (кабінети для дирекції, тренерів, інженерно-технічного персоналу, кіно-лекторій, прес-центри);

- лікувально-медичні приміщення (медпункти, медичні кабінети, лікувальні центри, реабілітаційні).

Споруди для глядачів - це трибуни (стаціонарні або трансформуючі) ряди стільців, стоячі місця, що розміщені навколо основної споруди і приміщення обслуговування (вестибюлі, фойє, павільйони, кімнати відпочин






Дата добавления: 2021-11-16; просмотров: 130; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.127 сек.