Аналіз консолідованої звітності

Консолідація фінансової звітності є наслідком процесу конце­нтрації і централізації капіталу, створення дочірніх підприємств, філій у рамках концернів і груп компаній у межах національних кордонів окремих держав у міжнародних масштабах. Виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК), які здійснюють свою дія­льність на територіях різних країн, створення підприємств за участю іноземного капіталу, розвиток різних форм комерційних, виробничих, фінансових зв’язків між компаніями обумовлюють потребу у наданні інформації про їхню діяльність у формі консо­лідованої звітності.

Теорія і практика складання консолідованої звітності в різних країнах суттєво різняться за такими основними моментами:

неоднаковий ступінь застосування консолідованої фінан­сової звітності;

різні підходи до поняття категорії групи з погляду консолі­дації; .... .

неоднакові обсяги інформації, які публікуються компаніями;

різні методи консолідації.

Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і Ко­місія Європейського Співтовариства намагаються подолати ці відмінності, але подолати їх повністю навряд чи вдасться.

Що ж таке консолідований бухгалтерський звіт?

Зведена фінансова звітність є фінансовою звітністю групи, яка подається як фінансова звітність єдиної компанії, де група являє собою материнську компанію зі всіма дочірніми компаніями. До­чірня компанія — це компанія, яка перебуває під контролем ін­шої компанії (материнської), материнська компанія — це компа­нія, яка має одну або кілька дочірніх компаній.

У Сьомій директиві Ради Європейського Співтовариства, за­снованій на ст. 54 Договору про консолідовану звітність, записа­но: «Через те, що багато компаній є членами груп підприємств...

консолідована звітність має бути складена у такий спосіб, щоб фінансова інформація про ці групи підприємств могла бути нада­на їх членам і третім сторонам... а законодавства країн, які регу­люють консолідовану звітність, повинні бути скоординовані та­ким чином, щоб досягти порівнянності й еквівалентності інформації, яку компанії повинні публікувати в рамках Співтова­риства».

Загальна ідея консолідації, як бачимо, не є складною по суті. Існує група компаній, які взаємозв’язані в економічному і фінан­совому плані, але є самостійними юридичними особами. Необ­хідно скласти консолідовану звітність, яка дає змогу отримати уявлення про фінансовий стан і результати діяльності групи в ці­лому. При цьому кожна юридично самостійна компанія, яка вхо­дить до складу корпоративної групи, повинна вести власний бух­галтерський облік і оформляти його результати у вигляді власної фінансової звітності. Аналіз особистих балансів не дає комплекс­ного уявлення про загальні результати діяльності, тому що ці ба­ланси є обмеженими і втрачають свої аналітичні можливості. Це пов’язано, наприклад, з тим, що ресурсами підприємства, яке входить у корпоративну групу, розпоряджається вже не стільки воно саме, а материнське товариство. Виникає потреба у принци­пово іншій інформації, яка формується в результаті складання консолідованої бухгалтерської звітності. Її завданням є відобра­ження фактичної картини майнового, фінансового стану і резуль­татів господарської діяльності групи юридично самостійних під­приємств, які розглядаються як одна економічна спільнота. Отже, консолідована бухгалтерська звітність являє собою об’єднання за допомогою спеціальних облікових процедур (а не просто дода­вання) звітності двох і більше підприємств, які перебувають у пе­вних юридичних і фінансово-господарських відносинах, коли од­не або кілька юридично самостійних підприємств перебувають під контролем лише одного товариства — так званого материн­ського (батьківського) товариства. По суті, консолідована звіт­ність складається шляхом складання всіх активів, зобов’язань, доходів і витрат компаній групи й елімінування загальних статей, які відображають операції між членами групи. Консолідовані зві­ти показують, якими були б звіти компанії, якби вона закрила всі дочірні фірми і здійснювала безпосереднє управління їх діяльніс­тю в рамках однієї юридичної особи.

Необхідність консолідованої звітності передусім визначається запитами її корисгувачів. До числа користувачів інформації консолідованої звітності можна віднести акціонерів, інвесторів, кредиторів, управлінський персонал групи, державні органи управління (рис. 10.5)

Рис. 10.5. Користувачі консолідованої звітності

Безумовно, основними користувачами консолідованої звітнос­ті є акціонери. Власник акцій головної компанії не може оцінити обсяг чистих активів, які припадають на його пакетакцій, тому що баланс головної компанії вміщує лише суму вкладень у дочірні підприємства і не відображає сукупної реальної вартості цих вкладень і відповідно частки акціонерів. Акціонерам необхідна інформація, яка об’єктивно відображає вартість цих вкладень, включаючи показники діяльності всіх дочірніх і залежних під­приємств головної компанії.

Інвесторам консолідована звітність необхідна, з одного боку, для того, щоб оцінити загальний обсяг активів і капітал групи, її можливості. З іншого боку, і сама група зацікавлена в наданні консолідованої звітності, оскільки це дає змогу наочно продемонструвати свою платоспроможність та фінансову самостійність.

Кредиторів більше цікавлять інші питання — можливості групи відповідати за своїми боргами та зобов’язаннями, а такі мож­ливості найбільш повно характеризує консолідована звітність. При цьому кредиторам необхідно розуміти, що учасник групи не несе відповідальності за зобов’язаннями інших товариств тієї самої групи.

Державним органам консолідовані звіти великих компаній необхідні для моніторингу фінансового стану й оцінки галузі в цілому. При цьому будь-яких зобов’язань за податковими платежами в бюджет консолідований звіт не має. Відсутність жорсткого контролю з боку державних органів, намагання деяких компа­ній приховати справжні масштаби діяльності іноді стають причиною небажання материнських компаній вести кропітку і трудомістку роботу з консолідації звітності.

Викладене вище свідчить про важливість складання консолідованого звіту. Цей звіт дає змогу групі не тільки реально оцінити свій стан, а й скласти добре враження про нього в акціонерів, кредиторів і контрагентів, а користувачам добувати з нього ділову інформацію (табл. 10.11).

Таблиця 10.11