Склад користувачів фінансової звітності та їх інформаційні потреби
Користувачі | Інформаційні потреби |
Акціонери Керівники (менеджери) Працівники Інвестори Кредитори Покупці Уряд і органи управління Г ромадськість | Інтерес у результатах управління капіталом, сформованим за участі акціонерів Надання сукупних результатів своєї праці, наприклад, для зіставлення їх з результатами інших груп галузі Дані про рівень стабільності своїх підприємців і прибутковість їх діяльності Оцінка ризику, пов’язаного з інвестиціями, та їх прибутковості з метою прийняття певного рішення — купувати, тримати чи продавати цінні папери групи Оцінка ліквідності активів, платоспроможності покупця; своєчасність погашення заборгованості перед ними Дані про стабільність компанії-продавця у зв’язку з наявністю довгострокових відносин з нею і залежності від неї Інформація для регулювання діяльності галузі, визначення податкової політики Визначення діапазону діяльності компанії, кількості наданих нею робочих місць |
З розвитком в Україні ринкових відносин у країні розпочалося формування спільних підприємств та транснаціональних корпорацій (ТНК), які мають дочірні підприємства у зарубіжних країнах. Для таких підприємств важливого значення набуває узгодження вимог до складання балансу та різних форм фінансово- бухгалтерського обліку та звітності на міжнаціональному рівні.
Важливим позитивним кроком у цьому сенсі є перехід України з 2000 р. на міжнародні стандарти фінансового обліку. Однак одного цього мало для узгодження звітності по транснаціональних корпораціях з методичними підходами до складання звітності, існуючими в інших країнах, де ці корпорації мають дочірні підприємства. Для цього потрібний більш високий рівень стандартизації міжнародної звітності та обліку.
Як відомо, у різних країнах відповідно до їх національного законодавства діють різні стандарти обліку та звітності. Крім того, у різних країнах склалася різна практика і здійснюється різна політика з цих питань. Водночас у спільних підприємствах та транснаціональних корпораціях необхідно використовувати єдині критерії обліку та звітності. Усе це викликає необхідність уніфікації звітності на таких підприємствах та введення консолідованої фінансової звітності.
Консолідовану фінансову звітність повинні складати усі транснаціональні корпорації та спільні підприємства, які мають зарубіжні дочірні підприємства. Така звітність складається на підставі інформації, яку вони отримують від усіх споріднених фірм і дочірніх підприємств та подають як єдину звітність ТНК чи спільного підприємства.
Консолідовані фінансові звіти складаються шляхом послідовного об’єднання відповідних статей фінансових звітів материнського та дочірніх підприємств. У процесі консолідації необхідно зробити відповідні коригування:
Одночасно виключити балансову вартість фінансових інвестицій материнської компанії у власному капіталі кожного дочірнього підприємства.
Таке коригування необхідне тому, що фінансові інвестиції в дочірнє підприємство, відображені в активі балансу материнського підприємства, є одночасно капіталом (повністю або частково) дочірніх підприємств. Отже, якщо одночасно включити до консолідованого балансу всю суму капіталу дочірніх підприємств та фінансових інвестицій материнського підприємства в дочірні підприємства, це призведе до подвійного рахунку цих сум.
ГІри цьому слід пам’ятати, що згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції у дочірні підприємства повинні обліковуватися за методом участі в капіталі, згідно з яким балансова вартість інвестиції відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частини інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.
У процесі виключення балансової вартості фінансових інвестицій материнського підприємства визначається вартісна різниця, яка потребує перекласифікації.
Вартісна різниця — це різниця між вартістю придбання чистих активів (капіталу) дочірнього підприємства та балансовою вартістю цих активів на дату придбання. Перекласифікація цієї вартісної різниці означає її розподіл між відповідними активами (рис. 10.6).
Рис. 10.6. Розподіл вартісної різниці в процесі консолідації
При цьому гудвіл (або негативний гудвіл) визначається згідно з П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» і відображається в консолідованому Балансі в описуваному рядку 075 «Гудвіл при консолідації». Вартість негативного гудвілу наводиться у дужках і вираховується під час визначення підсумку розділу І активу балансу.
Нарахувати амортизацію гудвілу та суми до оцінки необоротних активів, що підлягають амортизації.
Якщо в результаті перекласифікації вартісної оцінки частина фінансових інвестицій материнського підприємства в дочірні підприємства визнається в консолідованому балансі як гудвіл та інші необоротні активи, необхідно нарахувати амортизацію цих активів за період після придбання.
Нарахування та відображення амортизації вказаних активів здійснюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» та 8 «Нематеріальні активи».
Виключити всі внутрішньогрупові операції та сальдо.
Внутрішньогрупові операції — це операції між материнським і дочірніми підприємствами та дочірніми підприємствами однієї групи.
Прикладами таких операцій є реалізація товарів, основних засобів, надання позик, виплата дивідендів.
Внутрішньогрупові операції відображаються в обліку підприємств групи відповідно як доходи та витрати, у тому числі як:
а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), виробничих запасів, необоротних активів тощо;
б) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), виробничих запасів, необоротних активів тощо;
в) інші операційні доходи та витрати;
г) фінансові доходи та витрати (проценти, дивіденди тощо);
д) інші доходи та витрати.
Такі доходи та витрати вираховуються при консолідації, оскільки вони є лише переміщенням ресурсів з одного підприємства даної групи в інше і не змінюють консолідовану суму чистих активів групи.
Наслідком внутрішньогрупових операцій може бути внутріш- ньогрупове сальдо та нереалізовані прибутки і збитки.
Внутрішньогруиове сальдо — це сальдо дебіторської заборгованості та зобов’язань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутрішньогрупових операцій.
Якщо розрахунки по внутрішньогрупових операціях на дату консолідації не завершені, тоді в балансах підприємств групи буде відображено відповідно сальдо дебіторської та кредиторської заборгованості, яке також необхідно виключити при консолідації. Внутрішньогрупове сальдо визначається за даними рахунка 682 «Внутрішні розрахунки». У свою чергу, результатом внутрішньо- групової реалізації активів можуть бути нереалізовані прибутки та збитки.
Нереалізовані прибутки та збитки від внутрішньогрупових операцій — прибутки та збитки, які виникають унаслідок внутрішньогрупових операцій і включаються до балансової вартості активів підприємств. Згідно з П(С)БО 12 сума нереалізованого прибутку і збитку відображається у складі фінансового результату підприємства лише після перепродажу оборотних активів іншим особам або в міру амортизації необоротних активів.
Нереалізовані прибутки та збитки повністю вираховуються під час консолідації, окрім збитків, які не можуть бути відшкодовані.
Визначити та виокремити частку меншості в чистих активах і чистому прибутку (збитку) дочірніх підприємств.
Частка меншості — це частина чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочірнього підприємства, яка не належить материнському підприємству (прямо або через інші дочірні підприємства).
Частку меншості слід відображати в консолідованому балансі окремо від зобов’язань та власного капіталу материнського підприємства в описуваному рядку 385 «Частка меншості». Частка меншості у чистому прибутку (збитку) дочірніх підприємств також відображається окремою статтею у Звіті про фінансові результати в описуваному рядку 215 «Частка меншості».
Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості в капіталі цього дочірнього підприємства, тоді на суму такого перевищення та наступних збитків, віднесених до частки меншості, зменшується частка материнського підприємства у власному капіталі групи. Це правило не стосується тієї частини збитків, щодо якої меншість має невідмовне зобов’язання і здатна покрити збитки.
Якщо згодом дочірнє підприємство отримає чистий прибуток, то весь цей прибуток зараховується до частки материнського підприємства, доки не будуть відшкодовані збитки частки меншості, які були списані раніше за рахунок частки материнського підприємства.
Виключити дивіденди, пов’язані з кумулятивними привілейованими акціями дочірнього підприємства, які утримуються за межами групи.
Якщо дочірнє підприємство має в обігу кумулятивні привілейовані акції, які утримуються за межами групи, материнське підприємство вираховує з консолідованого прибутку суму дивідендів по таких акціях незалежно від оголошення дивідендів.
Визначити та відобразити відстрочені податкові активи та зобов’язання, які виникли в процесі консолідації. Такі відстрочені податки звичайно є наслідком:
а) виключення нереалізованих прибутків і збитків із внутріш- ньогрупових операцій;
б) тимчасової різниці між обліковою та податковою оцінками інвестицій у дочірні підприємства.
Відстрочені податкові активи та зобов’язання відображаються в консолідованій фінансовій звітності згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
Визначити та відобразити курсові різниці, що виникають у результаті консолідації фінансових звітів зарубіжних дочірніх підприємств.
Для включення у консолідовану звітність статті фінансових звітів зарубіжних дочірніх підприємств відображаються у грошовій одиниці України із застосуванням таких процедур:
а) монетарні і немонетарні статті (крім статей власного капіталу) перераховуються за валютним курсом на дату балансу;
б) статті доходів, витрат та рух грошових коштів перераховуються за валютними курсами на дату операцій, за винятком випадків, коли звітність дочірнього підприємства складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою.
Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів кожного місяця може застосовуватися середньозважений валютний курс за відповідний місяць.
Середньозважений валютний курс є результатом ділення суми добутків величин курсів НБУ та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці.
в) статті власного капіталу (крім нерозподіленого прибутку або непокритого збитку) відображаються за валютним курсом на дату визнання відповідної статті;
г) нерозподілений прибуток (або непокритий збиток) на дату балансу визначається виходячи з нерозподіленого прибутку (або непокритого збитку) на початок звітного періоду, чистого прибутку (збитку) за звітний період за даними перерахованого Звіту про фінансові результати та суми розподіленого протягом звітного періоду прибутку (списаного збитку), перерахованих за валютним курсом на дату здійснення операції.
Різниця між підсумком перерахованих статей активу та пасиву балансу дочірнього підприємства відображається у консолідованому балансі в описуваному рядку 375 «Накопичена курсова різниця». При цьому від’ємна курсова різниця наводиться в дужках і вираховується під час визначення підсумку розділу 1 пасиву балансу.
Фінансові звіти зарубіжних дочірніх підприємств, складені в грошовій одиниці країни з гіперінфляційною економікою, попередньо коригуються згідно з вимогами П(С)БО 22 «Вплив змін цін та інфляції». Коли економіка країни перестає відповідати ознакам гі- перінфляційної, а дочірнє підприємство припиняє застосування П(С)БО 22 «Вплив змін цін та інфляції», оцінка статей фінансової звітності на дату її останнього подання визнається історичною собівартістю для перерахунку у валюту консолідованої звітності.
Для здійснення перелічених коригувань та визначення консолідованих сум на практиці використовується спеціальна робоча таблиця (табл. 10.12).
Ця робоча таблиця складається у такій послідовності:
заносяться у графи 1, 2, 3 показники фінансових звітів (про фінансові результати, власний капітал) і балансу материнського та дочірніх підприємств;
відображаються у графах 4, 5 регулювальні записи, які дають змогу здійснити розглянуті вище коригування.
Таблиця 10.2.
Робоча таблиця для складання консолідованих фінансових звітів
Стаття | Окремі фінансові звіти | Регулювальні записи | Частка меншості | Консолідована сума | ||
материнське підприємство | дочірнє підприємство | дебет | кредит | |||
Звіт про фінансові | ||||||
результати | ||||||
Звіт про власний капітал (нерозподілений прибуток) | ||||||
Баланс’ |
Слід мати на увазі, що ці записи робляться лише в робочій таблиці і не відображаються в облікових регістрах підприємств групи. Кореспонденція рахунків, які використовуються для здійснення регулювальних записів, залежить від:
а) періоду, за який складається консолідована фінансова звітність;
б) характеру операцій між дочірнім і материнським підприємствами;
обчислюються та відображаються у робочій таблиці частки меншості (графа 6 табл. 10.12);
обчислюються та заносяться до робочої таблиці (графа 7) консолідовані суми відповідних статей.
Останнім часом консолідована звітність в Україні набула ширшого застосування. Розглянемо основи її практичного застосування детальніше.
Підприємства, які мають дочірні філії, крім фінансових звітів про відповідні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у зазначені ними терміни, але не пізніше 45 днів по закінченні звітного кварталу і не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Згідно з п. З ПБО-1 консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан та результати діяль-
ності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Дочірнє підприємство — це підприємство, яке перебуває під контролем материнського підприємства, а материнське підприємство — це підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств. Контроль визначений у національних стандартах як право основного впливу на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності. Контроль в інвестора передбачає:
переважаючу участь у статутному капіталі дочірнього підприємства;
право участі в управлінні і визначенні фінансової і господарської політики підприємства;
право призначення або заміни більшості членів ради директорів дочірнього підприємства.
Материнське підприємство та його дочірні підприємства складають групу.
У міжнародній практиці з метою консолідації фінансової звітності сукупність взаємозв’язаних системою участі підприємств (холдингів, фінансово-промислових груп) розглядають як групу підприємств.
Для вітчизняної бухгалтерської практики термін «група підприємств» є досить новим. До прийняття національних стандартів у законодавчих і нормативних актах траплялося тільки визначення промислово-фінансової групи. Тепер з’явилось поняття групи підприємств, яка складається із материнського (холдингового) підприємства та його дочірніх підприємств (п. 2 ПБО-20).
Зв’язок материнського і дочірніх підприємств базується на системі участі першого в уставному капіталі других. Зауважимо, що така участь може бути прямою або опосередкованою. Частка прямої участі залежить від структури взаємовідносин підприємств, які входять до групи. Взагалі частка участі визначає роль інвестора у формуванні органів управління підприємства, а також у прийнятті рішень з найбільш важливих питань його діяльності.
Залежно від характеру зв’язків між підприємствами групи можуть бути:
горизонтальними, коли участь материнського підприємства (наприклад А) в дочірніх (наприклад В і С) є безпосередньою (підприємство А володіє більш ніж 50 % акцій (голосів) підприємств В і С);
вертикальними, коли участь материнського підприємства у статутному капіталі дочірніх підприємств можна назвати опосередкованою (наприклад підприємство А володіє понад 50 % акцій (голосів) В, а підприємство В володіє більш як 50 % акцій (голосів) підприємств В і С);
змішаними, коли участь материнського підприємства в статутному капіталі дочірніх підприємств є результатом послідовно-паралельної системи участі підприємств (наприклад підприємство А володіє більше 50 % акцій (голосів) підприємства В і
% акцій (голосів) підприємства С, підприємство В володіє 35 % акцій (голосів) підприємства С, тому підприємство А контролює підприємство С: якщо об’єднати акції (голоси) підприємства А (16 %) з акціями (голосами) підприємства В (35 %), підприємство А буде контролювати 51 % акцій (голосів) підприємства С).
Визначимо також, що з юридичного погляду, група не є самостійним суб’єктом права — юридичною особою. Будь-які дії проводяться через учасників групи, що є юридично самостійними підприємствами.
Материнське і дочірні підприємства ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності і складають окремі фінансові звіти. Материнське підприємство наприкінці року складає і подає у відповідні органи консолідовану фінансову звітність групи підприємств через включення в'її склад інформації про всі дочірні підприємства групи.
При цьому консолідовану фінансову звітність слід відрізняти від зведеної фінансової звітності. На відміну від консолідованої, зведена звітність — не нова для українських бухгалтерів. Практика надання зведених звітів існувала ще в часи вертикального управління економікою і централізованого планового розподілу ресурсів. Звіти підвідомчих підприємств групували у звіти тресту, головного управління, потім звіти середніх рівнів управління і підприємств, безпосередньо підпорядкованих міністерству, об’єднували в загальний звіт міністерства із зарахуванням даних про централізовані операції. При цьому метод узагальнення більшості показників зведеної звітності (чисельність робітників, фонд оплати праці, основні та оборотні кошти, обсяг реалізації, витрати на виробництво, прибутки та збитки та ін.) був простий — арифметичне складання показників індивідуальних звітів підприємств.
Із заснуванням концернів, консорціумів, холдингових компаній та інших структур актуальною стала консолідована фінансова звітність їх окремих складових. Тепер уже розглядають економічну одиницю, в якій материнське і дочірні підприємства, будучи окремими юридичними особами, є економічно пов’язаними сторонами. І тому для отримання реальної картини функціонування групи підприємств простого складання показників звітності недостатньо. Для цього необхідна консолідована звітність, що складається з використанням спеціальних методів, які виключають подвійних рахунок.
Слід ураховувати фактор економічної сумісності підприємств, залучених до консолідації. Економічна сумісність передбачає, що діяльність дочірнього підприємства пов’язана з діяльністю материнської компанії. Гак, наприклад, підприємство-виробник і банк не відповідає вимогам сумісності, тому їх звіти не підлягають консолідації, про що вказується в примітках до консолідованих звітів.
Склад і форми звітності в Україні визначені стандартами від ПБО-1 до ПБО-5. Консолідована фінансова звітність містить консолідовані:
—баланс;
—звіт про фінансові результати;
—звіт про рух грошових коштів;
—звіт про власний капітал;
—примітки до консолідованої фінансової звітності.
Для формування консолідованої фінансової звітності материнське і дочірнє підприємства подають свої фінансові звіти за один і той самий період і на ту саму дату балансу.
Застосовуються такі принципи консолідації фінансової звітності.
Складання консолідованої звітності базується на таких принципах:
принцип повноти, згідно з яким усі активи, зобов’язання, витрати і доходи майбутніх періодів консолідованої групи приймають в повному обсязі незалежно від частки материнського підприємства. Частку меншості показують у балансі окремою статтею під відповідним заголовком;
принцип власного капіталу. Оскільки материнське і дочірні підприємства розглядають як єдину економічну одиницю, власний капітал визначають за балансовою вартістю акцій (голосів) консолідованих підприємств, а також фінансових результатів діяльності цих підприємств і резервів;
принцип справедливої і достовірної оцінки передбачає, що консолідовану звітність подають у доступній для сприйняття формі. Така звітність повинна давати правдиву і достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан, прибутки і збитки підприємств, які входять до групи;
принцип постійності використання методів консолідації та оцінки, а також принцип діючого підприємства. Методи консолідації повинні застосовуватись упродовж тривалого часу за умови, що підприємство є діючим, тобто не має намірів припиняти свою діяльність у недалекому майбутньому. Відхилення допускаються у виняткових випадках. Причому інформація про ці відхилення має бути розкрита в примітках до звітності. Цей принцип поширюють як на форми, так і на методи складання консолідованої звітності;
принцип суттєвості передбачає розкриття таких статей, величина яких може вплинути на прийняття або зміну рішень про фінансово-господарську діяльність групи;
принцип застосування єдиних методів оцінки. При консолідації активи і пасиви материнського і дочірніх підприємств оцінюють за єдиною методологією, яка застосовується материнським підприємством;
принцип єдності облікової політики материнського і дочірніх підприємств. Консолідована фінансова звітність складається з фінансової звітності підприємств групи. При цьому повинна бути використана єдина облікова політика для подібних операцій (інших випадків при схожих обставинах), які здійснюються підприємствами групи. Якщо облікова політика одного з дочірніх підприємств відрізняється від політики, яка використовується для складання консолідованої звітності, то до об’єднання такої звітності із звітністю материнського підприємства її приводять у відповідність з обліковою політикою, яка застосовується для складання консолідованої фінансової звітності. Якщо при підготовці консолідованої фінансової звітності неможливо використати єдину облікову політику, про це вказують у примітках до такої звітності.
Крім того, результати господарської діяльності дочірнього підприємства включають у консолідовані фінансові звіти починаючи з дати придбання, тобто дати, коли контроль над придбаним дочірнім підприємством фактично передається покупцеві.
Результати господарської діяльності дочірнього підприємства, що вибуває, включають у консолідовані звіти до дати вибуття, тобто дати, коли материнське підприємство перестає здійснювати контроль над дочірнім. Різницю між виручкою від вибуття дочірнього підприємства і балансовою вартістю його активів та зобов’язань на дату вибуття визначають у консолідованому звіті про фінансові результати як прибуток (збиток) від вибуття дочірнього підприємства.
Починаючи з дати, коли підприємство не може більше називатися дочірнім, інвестиції в підприємство враховують відповідно до ПБО-12, оскільки воно більше не є частиною групи.
Розглянемо напрями консолідації фінансової звітності.
З методологічного погляду, консолідовану звітність можна визначити як систему показників, характеризуючи майновий і фінансовий стан групи підприємств на звітну дату і фінансові результати її діяльності у звітному періоді. При цьому під системою показників розуміють не тільки числові дані бухгалтерського балансу та інших звітів, а й іншу інформацію, яка розкриває окремі сторони діяльності групи.
При консолідації показники звітів материнського і дочірніх підприємств об’єднують у такий спосіб, щоб їх діяльність була подана як діяльність однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фінансові результати спочатку об’єднують постатейно шляхом складання показників, після чого здійснюють процедури консолідації.
Процедури консолідації звітності проводять за такими основними напрямами:
—консолідація капіталу;
—консолідація сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків;
—консолідація фінансових результатів від внутрішньогрупо- вої реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг.
Крім того, якщо материнське підприємство придбало дочірнє за ціною, яка перевищує справедливу вартість його чистих активів, то в консолідованому балансі показують гудвіл, який виникає під час придбання. Гудвіл — це перевищення вартості придбання над справедливою вартістю придбаних ідентифікаційних активів та зобов’язань на дату придбання. Якщо сума інвестицій материнського підприємства менша від справедливої вартості придбаних чистих активів, то має місце негативний гудвіл. Вартість позитивного чи негативного гудвілу, яка виникає при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств, визначають згідно з ПБО-19 (п. 16 ПБО-20). Вартість гудвілу відображають у дужках і віднімають при визначенні підсумку розділу балансу «Необоротні активи».
Придбані покупцем активи та зобов’язання визнають окремо на дату придбання і відображають за їх справедливою вартістю, яку визначають у порядку, наведеному в додатках до ПБО-19.
Початкову (балансову) вартість гудвілу зменшують шляхом помісячного рівномірного нарахування амортизації впродовж строку його корисного використання, але не більше 20 років. Такий строк визначають з урахуванням прогнозного строку діяльності підприємства, нормативно-правових актів або контрактів, які впливають на строк корисного використання, зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то його списують із зарахуванням залишкової вартості до складу витрат.
Консолідація звітів у разі придбання менше 100% капіталу має певну специфіку. Щоб фактично контролювати діяльність дочірнього, материнському підприємству достатньо мати більше 50 % його простих акцій (голосів). У цьому випадку варто взяти до уваги інтереси інших акціонерів дочірнього підприємства, у власності яких перебуває менше 50 % простих акцій (голосів) цього підприємства. Інтереси таких акціонерів (частка меншості) відображаються в консолідованій звітності. Частка меншості в консолідованому балансі є джерелом грошових коштів (фінансування) групи і повинна відображатись у пасиві балансу спеціальною статтею з аналогічною назвою в розділі «Власний капітал». Частка меншості дочірнього підприємства, як правило, включає дві складові — частину його статутного капіталу, яка відповідає частці в ньому сторонніх акціонерів, і частину додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку й усіх інших власних джерел дочірнього підприємства, пропорційну частці сторонніх акціонерів у статутному капіталі.
Згідно з п. 12 ПБО-20 материнське підприємство для складання консолідованої звітності визначає частку меншості в капіталі і фінансових результатах дочірніх підприємств. Частку меншості розраховують як добуток відсотка голосів, які не належать материнському підприємству, і відповідно власного капіталу і чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств.
У консолідованому балансі частку меншості відображають окремо від зобов’язань і власного капіталу материнського підприємства у вписаному рядку 385 «Частка меншості». А в консолідованому звіті про фінансові результати частку меншості в прибутку (збитку) показують у вписаному рядку 215 «Частка меншості».
Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості у капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення й величину майбутніх збитків, яка належить до частки меншості, зменшують частку материнського підприємства у власному капіталі групи підприємств, за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов’язання і спроможна покрити збитки. Якщо з часом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображений прибуток, то всю суму такого прибутку розподіляють на частку материнського підприємства до покриття збитків і на частку меншості, сума яких покрита раніше за рахунок материнського підприємства.
Застосовується такий порядок складання консолідованих фінансових звітів.
Наприкінці кожного звітного періоду (року), наступного після періоду, в якому було придбано дочірнє підприємство, материнське підприємство складає і подає консолідовану фінансову звітність, яка містить результати фінансово-господарської діяльності групи за наступні періоди.
Процес подання консолідованої фінансової звітності є досить складним і тому потребує деяких підготовчих процедур, які мусить проводити материнське підприємство.
До подання материнському підприємству звітів дочірніх підприємств здійснюють детальне вивірення розрахунків у групі. Отримані від дочірніх підприємств звіти аналізують з погляду однаковості облікової політики, яка використовувалася для їх складання і методичної зіставності звітних даних. Якщо дочірні підприємства застосовували різну облікову політику, то показники звітів повинні бути перераховані у належний спосіб.
На підставі звітів материнського і дочірніх підприємств складають робочі таблиці. Вони дають інформацію про консолідовані суми, які будуть наведені в консолідованій звітності групи.
При консолідації звітності підприємств, які входять у групу, в наступні періоди їх діяльності з метою уникнення повторного зарахування та штучного завищення величини капіталу і фінансових результатів, вилучаються статті, які відображають взаємні внутрішньогрупові операції. Це передбачає проведення таких основних коригувань.
Вилучення балансової вартості інвестицій материнського підприємства в капітали дочірніх і відповідне вилучення частки материнського підприємства у власних капіталах дочірніх підприємств. Виходячи з того, що облік фінансових інвестицій в дочірні підприємства відповідно до ПБО-12 здійснюють за методом участі в капіталі, на кінець кожного звітного року балансова вартість інвестицій скоріше за все буде різною. Тому при консолідації необхідно скоригувати суму інвестицій на кінець року до їх балансової вартості на початок року.
Вилучення залишків за взаємними розрахунками між материнським і дочірніми підприємствами (внутрішньогрупового сальдо, яке визначається на рахунках внутрішніх розрахунків). Причому в бухгалтерському обліку відображення внутрішньо- групових розрахунків на рахунках бухгалтерського обліку можна здійснювати двома способами:
з використанням для врахування дебіторської заборгованості і зобов’язань між материнським і дочірніми підприємствами відповідно субрахунків 363 і 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ», запропонованих Порядком № 61;
з використанням для обліку всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки», встановленого Інструкцією № 291. Цей субрахунок призначений для узагальнення інформації про всі види розрахунків (крім розрахунків за внесками в статутний капітал) материнського підприємства зі своїми дочірніми, а також дочірніх підприємств між собою.
Облік розрахунків на цих субрахунках здійснюють на кожному підприємстві окремо. Покажемо приклад реалізації товарів між суб’єктами групи (табл. 10. ІЗ).
Таблиця 10.13
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 389;