Оцінка вартості елементів власного капіталу

 

Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і під­вищення ефективності використання власного капіталу, що за­безпечує його фінансову стійкість і достатній рівень платоспро­можності. Це, у свою чергу, потребує оцінювання вартості влас­ного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому. Мето­ди оцінювання вартості власного капіталу вперше були запропо­новані І. А. Бланком [12].

Оцінювання вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

необхідність періодичного коригування загальної суми вла­сного капіталу, який зафіксований у бухгалтерському обліку. При цьому уточненню належить тільки функціонуюча частина власного капіталу;

оцінювання вартості залученого власного капіталу. Це оці­нювання певною мірою має умовний характер. Якщо залучення позикового капіталу обумовлено відповідними контрактами, то залучення основної суми власного капіталу таких контрактних зобов’язань не містить. Будь-які зобов’язання підприємства що­до виплати процентів на пайовий капітал, дивідендів за прости­ми акціями є розрахунковими плановими показниками, які мо­жуть бути скориговані за результатами господарської діяль­ності;

суми виплат власникам капіталу входять до складу оподат­ковуваного прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковим. Виплати власникам капіталу (акцій) у формі дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тоді як виплати процентів за позичковий капітал у формі банківських кредитів відбуваються за рахунок собівартості (витрат) продукції, товарів, послуг. Тому останні зменшують оподаткований прибуток і податок на прибуток, що забезпечить вищий рівень вартості додатково залученого власного капіталу порівняно з позиченим; •

залучення власного капіталу пов’язане з вищим рівнем фі­нансового ризику для інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Дане положення підтверджується тим, що претензії власників основної частини цього капіталу підлягають задоволенню у разі банкрутства акціонерного товариства в остан­ню чергу;

залучення власного капіталу не пов язано з процесом ного повернення. Це визначає вигідність використання підприємством цього джерела, незважаючи на вищу його вартість. Якщо за по­зичковий капітал підприємство повинно, крім повернення суми боргу, сплатити в установлений строк певну суму на його обслу­говування, то за залучений власний капітал підприємство сплачує тільки проценти і дивіденди власникам акцій. Отже, підприємст­ву вигідніше, безпечніше використовувати власний капітал для забезпечення своєї платоспроможності і фінансової стійкості. Все це стимулює підприємство і визначає вигідність використання даного джерела, незважаючи на вищу його вартість.

Механізм оцінювання вартості власного капіталу підприємст­ва зводиться до оцінювання: функціонуючого власного капіталу; додатково залученого акціонерного капіталу; додатково залуче­ного акціонерного (пайового) капіталу; вартості нерозподіленого прибутку.

Оцінка вартості функціонуючого власного капіталу визнача­ється виходячи із звітних даних підприємства.

Розглянемо механізм оцінювання вартості елементів власного капіталу. Вартість власного капіталу, який використовується у звітному періоді, визначається за формулою:

 

 

де ВКзвіт — вартість власного капіталу товариства (підприємст­ва), який використовується у звітному періоді, %;

Пч — сума чистого прибутку, яка сплачена акціонерам при йо­го використанні;

ВК — середня сума власного капіталу товариства у звітному періоді.

Приклад 7.1.

Сума виплачених дивідендів у звітному пері- I оді становить 240 тис. грн. Власний капітал на початок звітного періоду — 720 тис. грн, а на кінець, відповідно, 910 тис. грн. Визначити вартість власного капіталу, який ви­користовується у звітному періоді.

Розвязок

Вартість власного капіталу в плановому періоді визначається за такою формулою:

 

 

де ВК план — вартість власного капіталу в плановому періоді, %;

ВК зВіТ — вартість власного капіталу у звітному періоді, %;

Ід — прогнозований індекс зростання виплат з чистого прибу­тку акціонерного товариства.

З метою визначення вартості залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій необхідні такі показники:

сума додаткової емісії звичайних акцій;

сума дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну звичайну акцію;

індекс зростання виплат дивідендів у плановому періоді;

сума витрат на емісію звичайних акцій у плановому періоді.

Розрахунок вартості додаткового капіталу через емісію зви­чайних акцій визначається за такою формулою:

 

 

де ВКзв.ак — вартість додаткового капіталу від емісії звичайних акцій, %;

Кзв.ак — кількість додаткових звичайних акцій, шТ.;

Дзв — сума дивіденду на одну звичайну акцію у звітному пе­ріоді, грн;

І∆ пл — індекс зростання дивідендів у плановому періоді;

ІВКзв.ак — сума власного капіталу, залученого від випуску звичайних акцій, грн;

Вем — витрати на емісію звичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій, %.

Приклад 7.2.

Додаткова емісія звичайних акцій дорівнює 5000 шт. У звітному році на одну звичайну ак­цію товариство сплачувало дивіденди у сумі 8 грн. У планово­му періоді передбачається збільшення дивідендів на 1,02 (тоб­то індекс зростання дивідендів з чистого прибутку в планово­му періоді). Сума власного капіталу за рахунок випуску звичайних акцій дорівнює 15 000 грн. Витрати по емісії зви­чайних акцій у загальній сумі емісії акції — 2 %. Визначити вартість додаткового капіталу, залученого через емісію зви­чайних акцій.

Розв ’язок:

 

 

Власники привілейованих акцій мають перевагу перед влас­никами звичайних акцій. Привілейовані акції не обмежені датою їх погашення. У разі ліквідації активів власники привілейованих акцій одержують гроші лише після того, як будуть виконані ви­моги кредиторів. Коли підприємство залучає кошти шляхом ви­пуску привілейованих акцій, воно менше ризикує. Одна з особ­ливостей привілейованих акцій — це сплата фіксованого дивіденду або оголошеного процента від вартості акцій на час їх випуску. Ринок відіграє важливу роль у визначенні дивідендного доходу від привілейованих акцій.

Вартість додаткового власного капіталу за рахунок емісії при­вілейованих акцій можна визначити за формулою:

 

 

де ВКпр.акц — вартість додаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;

Дпр.акц — сума дивідендів до виплати відповідно до контракт­них зобов'язань акціонерного товариства;

∑ ВКпракц — сума власного капіталу від привілейованих акцій;

Вем.пр.акц — емісійні витрати за привілейованими акціями від­носно загальної суми емісії.

Приклад 7.3.

Кількість привілейованих акцій додаткової емісії становить 200 тис шт., сума дивідендів на одеу привілейовану акцію – 9 грн, сума власного капіталу , додатково отриманого від емісії привілейованих акцій – 12 млн грн. (200 тис шт. акцій * 60 грн за одну грн.) емісійні витрати – 4%.

 

 


Нерозподілений прибуток — це джерело внутрішнього по­ходження і, як правило, ця сума реінвестується у фірму. З части­ною цього джерела теж пов’язана вартість капіталу підприємства. Пояснюється це тим, що альтернативою нерозподіленому прибу­тку, коли у підприємства є потреба в залученому капіталі, був би випуск додаткових звичайних акцій. Тому вартість капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку може бути визначена за та­кою самою формулою, за якою визначається вартість капіталу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».

 






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 56; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.03 сек.