ВАРТІСНА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Істотно, що вартість основних фондів постійно змінюється. Це робить їх непорівнянними, затрудняє визначення їх ефективності, а також планування обсягів і структури капітальних вкладень, амортизаційних відрахувань, ускладнює оцінку вартості майна в процесі приватизації підприємств або зміни власника. Для усунення цих недоліків періодично проводиться переоцінка основних фондів, за допомогою якої оцінка основних фондів доводиться до вартості їх відтворювання в сучасних умовах.

У зв'язку з переоцінкою основних фондів і їх зносом розрізнюють:

– первісну – виражає суму всіх грошових коштів в період створення, придбання, монтажу основних фондів;

– відновну – вартість відтворювання основних фондів в сучасних умовах і діючих цінах;

– залишкову вартість основних фондів – вартість основних фондів на даний момент з урахуванням зносу.

Первісна та відновна вартість у практиці господарювання дають уяву про балансову вартість основних фондів. На балансах підприємств основні фонди враховуються за первинною вартістю при введенні в експлуатацію, а в інших випадках – по відновній вартості.

Залишкова вартість може бути розрахована шляхом вирахування із залишкової (первісної) вартості суми зносу основних фондів, яка у свою чергу також є розрахунковою величиною.

Для оцінки ефективності використання основних фондів використовуються натуральні і вартісні показники.

Натуральні показники дають лише часткове уявлення про ефективність використання основних фондів, як правило, в розрізі їх видів. До них відносяться:

– кількість окремих видів і типів обладнання, машин;

– потужність баз і складів;

– місткість столових, кафе (число посадкових місць);

– розміри баз, магазинів (кв.м);

– місткість холодильників (куб.м) тощо.

Вартісні показники складаються із узагальнюючих і приватних.

1. До узагальнюючих показників належать:

– фондовіддача : співвідношення обсягу товарної продукції, товарообороту чи чистого доходу до залишкової вартості основних фондів. Дає уяву про те, скільки обсягу товарної продукції (товарообороту, чистого доходу) приносить кожна гривня основних фондів;

– фондомісткість: зворотний показник, що показує, скільки основних фондів у грошовому виразі приходиться на кожну гривню обсягу товарної продукції (товарообороту, чистого доходу);

– фондоозброєність: співвідношення вартості основних фондів та чисельності працівників (загальної середньорічної, промислового персоналу, тощо), відображає, скільки основних фондів у грошовому виразі приходиться на 1 працівника;

– рентабельність основних фондів: співвідношення прибутку (валового, від звичайної діяльності, чистого) до вартості основних фондів, виражене у відсотках. Дозволяє встановити, скільки прибутку приносить кожна гривня основних фондів. Є найпоказовішим узагальнюючим показником, або прямим показником ефективності використання основних фондів. При порівнянні ефективності використання основних фондів окремими підприємствами або структурними підрозділами підприємств висновки про кращий стан роблять за показником більшої рентабельності.

2. Приватні показники розраховуються у вигляді коефіцієнтів, зокрема оновлення, вибуття, приросту, зносу, придатності, змінності основних фондів, екстенсивного і інтенсивного навантаження обладнання і інших. Наприклад:

– коефіцієнт оновлення показує питому вагу нових засобів труда, що надійшли протягом року в загальній їх кількості;

– коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів до вартості всіх основних фондів на початок звітного періоду;

– коефіцієнт зносу – відношення суми зносу до первісної вартості основних фондів тощо.

В умовах ринкової економіки основними шляхами підвищення ефективності використання основних фондів можуть бути:

– вдосконалення організації господарської діяльності підприємств;

– модернізація обладнання і впровадження прогресивних технологій;

– реконструкція діючих підприємств;

– збільшення в складі основних фондів частки активних основних фондів, машин і обладнання;

– впровадження автоматизованих систем управління, підвищення автоматизації праці;

– раціональне використання основних фондів, підвищення їх фондовіддачі;

– підвищення рівня механізації труда, підвищення фондоозброєності;

– збільшення коефіцієнтів змінності, придатності, інтенсивного навантаження і т.п.