Методи оцінки ефективності виробничих інвестицій

Визначення необхідного обсягу капітальних вкладень для підприємства залежить, у першу чергу, від його позицій на ринку та рівня попиту на продукцію.

Якщо підприємство повністю задовольняє ринковий попит і немає потреби збільшувати обсяги виробництва продукції, то в цьому випадку повинне здійснюватись тільки просте відтворення основних фондів підприємства за рахунок амортизаційних відрахувань. Капітальні вкладення мають бути спрямовані на придбання нового устаткування замість застарілого, і їх сума відповідатиме вартості придбання нового обладнання, а джерелом капітальних укладень виступають власні кошти підприємства.

Якщо попит на продукцію підприємства збільшується і виникає потреба у введенні додаткових виробничих потужностей, то підприємству доцільно здійснювати розширене відтворення основних фондів шляхом реконструкції, технічного переозброєння або розширення виробництва. Сума капітальних укладень за цим варіантом може розраховуватись двома методами:

за попередньо-приблизними розрахунками – на підставі питомих капіталовкладень на одиницю приросту виробничої потужності;

за прямим розрахунком – на основі даних кошторису реконструкції, технічного переозброєння або розширення виробництва.

Джерелом капітальних вкладень можуть виступати власні кошти підприємства, а у разі їх недостачі – залучені та позичені кошти.

Якщо попит на продукцію підприємства зменшується і підприємство втрачає конкурентні переваги на ринку, необхідним є модернізація виробництва або організація випуску нової продукції. У цьому випадку доцільне не просто розширене відтворення, а докорінна перебудова техніко-технологічної бази підприємства. При визначенні суми капітальних вкладень ураховуються вкладення на маркетингові дослідження та диверсифікацію виробництва. Джерелами капітальних вкладень можуть виступати власні, залучені та позичені кошти.

Оцінка ефективності (доцільності) капітальних вкладень передбачає визначення їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень характеризує загальну величину їх віддачі та визначається співставленням економічного ефекту та суми витрат. Для визначення абсолютної ефективності капітальних вкладень використовують показники:

коефіцієнт економічної ефективності (Е_р):

для прибуткових підприємств

(22.1)

де

ΔП – приріст прибутку підприємства в результаті здійснення капітальних вкладень, грн.;

С↓ - зниження собівартості продукції підприємства в результаті здійснення капітальних вкладень, грн.;

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.;

для збиткових підприємств

(22.2)

де

С_1, С₂ – собівартість одиниці продукції підприємства до і після здійснення капітальних вкладень, грн.;

V₂ – обсяг випуску продукції після здійснення капітальних вкладень, грн.;

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.;

термін окупності (Т_о) – це час, за який надходження від виробничої діяльності підприємства перекриють витрати на капітальні вкладення:

для прибуткових підприємств

(22.3)

де

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.;

ΔП – приріст прибутку підприємства в результаті здійснення капітальних вкладень, грн.;

С↓ – зниження собівартості продукції підприємства в результаті здійснення капітальних вкладень, грн.;

Е_н – коефіцієнт економічної ефективності;

для збиткових підприємств

(22.4)

де

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.;

С_1, С₂ – собівартість одиниці продукції підприємства відповідно до і після здійснення капітальних вкладень, грн.;

V₂ – обсяг випуску продукції після здійснення капітальних вкладень, грн.

Коефіцієнт економічної ефективності (Ер) повинен порівнюватися з нормативним коефіцієнтом ефективності (Ен), який визначається Міністерством економіки України на певний період. Капітальні вкладення визнаються доцільними, якщо Ер≥Ен.

Порівняльна ефективністькапітальних вкладень здійснюється з метою визначення найкращого варіанта капітальних вкладень із можливих.

Визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень можливе через обчислення показника зведених витрат (З_і), який визначається за формулою

(22.5)

де

С_і – собівартість продукції підприємства за і-м варіантом капітальних вкладень, грн.;

Е_н – коефіцієнт економічної ефективності;

КВ_і – загальна сума капітальних вкладень за і-м варіантом.

Той варіант капітальних вкладень уважається найбільш ефективним, де показник зведених витрат буде мінімальним.

Оскільки процес здійснення капітальних вкладень є досить тривалим, економічну ефективність капітальних вкладень необхідно визначати з урахуванням чиннику часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до певного періоду (як правило, до першого року інвестування). Цей процес має назву дисконтування, а приведення капітальних вкладень до певного року здійснюється за допомогою коефіцієнта дисконтування (α):

(22.6)

де

Е – норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t – кількість років, що відділяють витрати і результати даного року від початкового (як правило, першого року інвестування).

Порівняння різних інвестиційних проектів щодо реалізації капітальних вкладень у міжнародній практиці здійснюється за допомогою показників:

1. Чистий дисконтований дохід (ЧДД), або чиста приведена вартість (NPV) – це засіб розрахунку доходу, отриманого у кожному часовому інтервалі від виробничої діяльності за винятком усіх платежів, пов'язаних з його одержанням.

Розрахунок ЧДД здійснюється у такій послідовності: спочатку вибирається необхідна ставка дисконтування, потім розраховується дійсна вартість грошових доходів, очікуваних від проекту і поточна вартість необхідних для даного проекту інвестицій. Далі від поточної вартості всіх доходів віднімають поточну вартість усіх інвестицій. Отримана різниця і є ЧДД проекту. Формула розрахунку має вигляд:

,

(22.7)

де

Р_t – чистий потік платежів у t-му році, грн.;

t – період реалізації інвестиційного проекту, років;

Е – ставка дисконтування;

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.

Грошовий потік платежів (P_t) визначається за формулою

(22.8)

де

ЧП_t – чистий прибуток у t-му році, грн.;

АО_t – амортизаційні відрахування у t-му році, грн.;

ВК_t – відсотки за кредит у t-му році, грн.;

К_t – інвестиції у t-му році, грн.;

∆ОК_t – приріст зворотного капіталу у t-ом році, грн.

Інвестиційний проект доцільно здійснювати, якщо ЧДД>0.

2. Індекс дохідності (І_д) або рентабельність інвестицій (R) дозволяє визначити якою мірою зростають кошти підприємства в розрахунку на 1 грн. інвестицій. Розрахунок індексу дохідності виконується за формулою

(22.9)

де

Р_t – чистий потік платежів у t-му році, грн.;

t – період реалізації інвестиційного проекту, (років);

Е – ставка дисконтування;

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.

Проект уважається ефективним, якщо І_д>1.

3. Внутрішня норма дохідності (ВНД) або внутрішня норма прибутковості (IRR) являє собою норму прибутковості, при якій дисконтована вартість припливу готівки дорівнює дисконтованій вартості відтоків.

(22.10)

де

Р_t – чистий потік платежів у t-му році, грн.;

t – період реалізації інвестиційного проекту, (років);

d^* – внутрішня норма прибутковості проекту.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості (IRR) використовують ті ж самі методи, що і для обчислення чистої поточної вартості, але замість дисконтованих потоків платежів при заданій мінімальній нормі відсотка визначають таку її величину, при якій ЧДД проекту дорівнює нулю.

Розрахунковий показник внутрішньої норми дохідності має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.

4. Термін окупності інвестицій (Т_о) або період окупності інвестицій (РР) визначається за формулою

(22.11)

де

КВ – загальна сума капітальних вкладень підприємства, грн.;

Р_t – чистий потік платежів у t-му році, грн.

Наведений показник характеризує термін, за який капітальні вкладення окупаються.