Поняття оборотного капіталу підприємства, його складу і структури

У процесі виробничо-господарської діяльності (при експлуатації основних фондів) підприємство потребує грошових коштів, необхідних для закупівлі сировини і матеріалів, виплати заробітної плати та ін., а потім, для реалізації продукції. Для цих потреб на підприємстві застосовується оборотний капітал, що є важливим ресурсом у забезпеченні поточного функціонування підприємства або виробництва і реалізації продукції.

Оборотний капітал – це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

Оборотний капітал підприємства виконує такі функції:

1) забезпечує безперервність виробничого процесу, що реалізується за допомогою оборотних виробничих фондів;

2) забезпечує реалізацію виготовленої продукцію з метою отримання грошових коштів для функціонування і розвитку підприємства, що здійснюється за допомогою фондів обігу.

Наведені функції оборотного капіталу визначають його сутність, яка проявляється в необхідності забезпечення безперебійного функціонування виробництва на підприємстві.

Оборотний капітал одночасно функціонує у двох середовищах: сфері виробництва, завдяки чому здійснюється виготовлення продукції/ здійснювання послуг та сфері обертання, що знаходить вираз у реалізації продукції.

Оборотний капітал у своєму русі проходить три стадії кругообігу: постачання, виробництво, реалізацію, що представлено на рис. 13.1.

Кожного разу оборотний капітал починає свій шлях у вигляді суми грошових коштів (Г). На ці кошти купуються необхідні предмети праці, товар (Т). Ця стадія здійснюється у сфері обміну. Її можна представити таким чином:

(13.1)

Рис. 13.1. Рух оборотного капіталу підприємства

Перша стадія в русі капіталу полягає в перетворенні грошового капіталу на продуктивний. Після цього починається про­цес виробництва (В), в якому відбувається споживання товарів, куплених підприємцем. Ця стадія в русі капіталу відбувається у сфе­рі виробництва. Вона може бути зображена наступним чином:

(13.2)

Друга стадія в русі капіталу полягає у перетворенні продуктивного капіталу в товарний. Але на цьому рух ка­піталу не зупиняється. Вироблені товари мають бути реалізовані. В обмін за продані товари виробник одержує певну суму грошових коштів. Цей акт обігу можна зобразити таким чином:

(13.3)

Тут Г^/ означає капітал у грошовій формі, збільшений на ве­личину додаткової вартості. Капітал утретє змінює свою форму: він знов приймає форму грошей, але тепер у його власника опиняється більша сума грошей, ніж була спочатку.

Третя стадія в русі капіталу полягає в перетворенні товарного капіталу на грошовий. Отримавши за проданий товар гроші, підприємець використовує їх знов на закупівлю предметів праці, необхідних для подальшого виробництва, і весь процес повторюється знову.

Як свідчить послідовність руху оборотного капіталу, підприємство є ефективно працюючим, коли на третій стадії руху отримує більшу суму оборотних коштів, ніж було вкладено на першій стадії за рахунок додаткової вартості.

Оборотний капітал підприємства поділяється на окремі класифікаційні групи. Їх склад та структура представлені на рис. 13.1.

Рис. 13.1. Склад і класифікація оборотного капіталу підприємства

Розглянемо більш докладно класифікаційні групи оборотного капіталу.

Зафункціональним призначенням оборотний капітал поділяється на: фонди обігу та оборотні виробничі фонди.

Фонди обігу – це кошти, які обслуговують процес реалізації продукції підприємства (готова продукція на складі; товари, відвантажені покупцеві, але не оплачені ним; кошти в розрахунках; грошові кошти на розрахунковому рахунку й у касі).

Оборотні виробничі фонди – це частина коштів виробництва, яка безпосередньо бере участь в одному процесі виробництва продукції і повністю переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції (запаси; незавершене виробництво; напівфабрикати; витрати майбутніх періодів).

За елементами оборотний капітал поділяють на наступні групи:

виробничі запаси – предмети праці, до яких належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю й інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються;

незавершене виробництво – предмети праці, обробка (переробка) яких не довершена підприємством. Вони знаходяться безпосередньо на робочих місцях чи у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

напівфабрикати власного виготовлення – предмети праці, що цілком оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але вимагають подальшої обробки в інших підрозділах того ж підприємства.

витрати майбутніх періодів – витрати в грошовій формі, які зроблені в теперішній період, але будуть відшкодовані за рахунок собівартості продукції (роботи, послуги) у наступні періоди (витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію, винахідництво, придбання науково-технічної й економічної інформації, передплату періодичних видань та ін.);

залишки готової продукції – це предмети праці, обробка (переробка) яких повністю довершена підприємством. Вони знаходяться на складі і можуть бути реалізовані в будь-який момент;

відвантажена продукція – це повністю готова до споживання продукція, яка знаходиться в дорозі від постачальника споживачу і за яку не надійшли гроші на розрахунковий рахунок підприємства.

дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємств на певну дату, а дебітори – це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів. У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість представлена цілим рядом статей: «Довгострокова дебіторська заборгованість» (500); «Векселі одержані (150); «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (160-162); «Дебіторська заборгованість за розрахунками» (170-200): з бюджетом (170); за виданими авансами (180); з нарахованих доходів (190); із внутрішніх розрахунків (200); «Інша поточна дебіторська заборгованість» (210);

грошові кошти – виступають як в готівковій, так і в безготівковій формах (перебувають на банківському рахунку і їхній обіг регулюється зобов'язальним правом), можуть бути як національною так і іноземною валютою.

інші оборотні кошти.

Запринципами організації розрізняють: нормований оборотний капітал та ненормований оборотний капітал.

Нормований оборотний капітал – це частина оборотних коштів підприємства, для яких можливе визначення мінімально-достатньої величини для нормального перебігу виробничого процесу.

Ненормований оборотний капітал – це частина оборотних коштів підприємства, для яких заздалегідь неможливе визначення достатньої величини.

Заджерелами фінансування виділяють: власний оборотний капітал та позичений оборотний капітал.

Власний оборотний капітал – це частина оборотних коштів підприємства, що знаходиться в постійному розпорядженні підприємства і фінансується за рахунок власних коштів підприємства (статутний фонд, прибуток тощо).

Позичений оборотний капітал – це частина оборотних коштів підприємства, формування якого відбувається за рахунок зовнішніх джерел (кредитів банків і інших пасивів).

Співвідношення окремих елементів оборотного капіталу у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках має назву структури оборотного капіталу. Ця структура залежить від багатьох факторів, основними з яких є:

1) специфіка підприємства – на підприємствах з нетривалим виробничим циклом найбільшу питому вагу займають виробничі запаси;

2) якість продукції – якщо підприємство випускає неякісну продукцію, то її розмір на складі збільшується;

3) рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, що впливає на скорочення обсягів запасів та зростання обсягів напівфабрикатів;

4) упровадження досягнень науково-технічного прогресу, що, як правило, впливає на зменшення запасів підприємства.