Показники ефективності та напрями поліпшення використання оборотного капіталу

Раціональне використання оборотного капіталу можливе лише при виконанні принципів, адекватних ринковим відносинам:

1) забезпечення оптимального співвідношення між необхідним обсягом оборотних коштів і їх виробничою потребою;

2) економне і раціональне розпорядження товарно-матеріальними цінностями;

3) мінімізація витрат на створення виробничих запасів;

4) забезпечення мінімального надходження оборотних коштів у виробничих запасах при виконанні безперервності виробничого процесу;

5) максимально можливе самофінансування потреб у оборотних коштах.

Виконання наведених принципів дозволяє створювати оптимальні виробничі та комерційні умови, що впливають на загальну ефективність функціонування підприємства.

Ефективність використання оборотного капіталу знаходить своє відображення в прискоренні їх оборотності, а отже, і в зменшенні суми їх потреб. Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує додаткову потребу в них.

Зростання ефективності використання оборотного капіталу має важливе значення не тільки для конкретного підприємства, але і для національної економіки країни. Завдяки більш ефективному використанню оборотних коштів вивільняються не тільки грошові кошти, інвестовані у виробництво, але і матеріальні ресурси, в які вони були вкладені.

Ефективність використання оборотного капіталу є важливим показником інтенсивності його застосування, і, в свою чергу, визначається за допомогою взаємопов’язаних показників: коефіцієнта обертання, тривалості одного обороту, коефіцієнта завантаження.

Коефіцієнт обертання оборотного капіталу (К_об) характеризує кількість оборотів на рік, які здійснив оборотний капітал підприємства за звітний період. Наведений показник розраховується за формулою:

(13.12)

де

В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, грн.;

С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, грн.

Наведений коефіцієнт показує скільки оборотів за період здійснили оборотні кошти в процесі їх використання. Зростання кількості оборотів характеризує підвищення оберненості і є позитивною характеристикою показника, що розраховується.

При цьому,середньорічні залишки оборотних коштів (С_з) в загальному вигляді визначаються таким чином:

(13.13)

де

С₁, С₂, …, С₁₂ – середньомісячні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

12 – кількість місяців у році.

Розрахунок середньомісячних залишків оборотних коштів (С_м) визначаються за формулою:

(13.14)

де

С_п.м., С_к.м – відповідно, залишок нормованих оборотних коштів на початок місяця та кінець місяця, грн.

Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу (К_з) є зворотним від коефіцієнта обернення та характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Він розраховується за формулою:

(13.15)

де

С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, грн.;

В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, грн.

Наведений показник характеризує розмір оборотного капіталу, що використовується для отримання продукції вартістю 1 грн. Його зменшення свідчить про економію оборотних коштів внаслідок прискорення їх обернення.

Тривалість одного обороту оборотного капіталу(Т_об) показує тривалість у днях одного обороту та розраховується за формулою:

(13.16)

де

С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, грн.;

Д – кількість днів у періоді, діб (наприклад, якщо розрахунок здійснюється за рік, цей показник дорівнює 360, якщо за півроку – 180 тощо);

В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, грн.

Наведений показник вимірюється кількістю діб і характеризує тривалість періоду (у днях), протягом яких оборотний капітал підприємства здійснює один оборот. Скорочення тривалості свідчить про підвищення швидкості обернення оборотних коштів та є позитивною характеристикою для підприємства.

За всіма оборотними коштами розраховуються коефіцієнти обертання оборотного капіталу, завантаження та тривалість одного обороту за базисний і звітний періоди. Динаміка наведених показників дозволяє зробити висновки про ефективність використання оборотного капіталу.

Розглянуті показники обертання характеризують загальну оборотність оборотних коштів. Для виявлення конкретних причин змін загальної оберненості визначаються показники часткової оборотності оборотних коштів, завдання яких відтворювати ступінь використання оборотних коштів на кожній стадії кругообігу, а також за окремими елементами оборотних коштів. Показники детальної оберненості розраховуються виходячи з величини залишку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей і обороту їх витрат за відповідний період.

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів (ΔОбК) можна визначити за формулою:

(13.17)

де

В_р.зв – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний період, грн.;

Д – кількість днів у періоді, діб;

Т_баз, Т_зв – середня тривалість одного обороту оборотних коштів відповідно у базовому і звітному роках, діб.

Суму приросту прибутку (ΔП) можна розрахувати за формулою

(13.18)

де

П_р.баз. – прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

В_р.зв, В_р.баз – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) відповідно за звітний та базовий період, грн.;

С_з.зв, С_з.баз – середньорічні залишки оборотних коштів відповідно за звітний та базовий період, грн.

Приріст рентабельності (ΔР) визначається наступним чином:

(13.19)

де

П_р.баз. – прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

А_п – середньорічна вартість активів підприємства (сума середньорічної вартості основного і нормованого оборотного капіталу підприємства), грн.;

ΔОбК – сума вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів, грн.;

Р_зв – загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговим завданням кожного підприємства в ринкових умовах господарювання, яке повинне забезпечуватись на кожній стадії кругообігу. При цьому, вивільнення оборотного капіталу підприємства може бути як абсолютним так і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотного капіталуздійснюєтьсяу тих випадках, коли при виконанні планової виробничої програми у підприємства фактична сума оборотних коштів є менше планової потреби в них. Вивільнені у результаті прискорення оборотності кошти зосереджуються на розрахунковому рахунку у вигляді вільних грошових коштів.

Відносне вивільнення оборотного капіталу відбувається тоді, коли одночасно із прискоренням оборотності оборотних коштів спостерігається зростання виробничої програми і вивільнені оборотні кошти спрямовуються на покриття приросту оборотних коштів, пов’язаних із збільшенням продукції, що випускається.

У окремих галузях промислового комплексу тривалість обороту оборотного капіталу є різною. Так, у галузях із тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування, важке машинобудування тощо) оборотні кошти обертаються із меншою швидкістю, чим у таких галузях як легка та харчова промисловість, де тривалість виробничого циклу є невеликою.

У сучасних умовах багато підприємств відчувають нестачу оборотних коштів, тобто таку ситуацію, коли норматив перевищує існуючу суму оборотних коштів. Причиною цього може стати невиконання плану по прибутку, використання прибутку на цілі, не передбачені планом, несвоєчасне фінансування нормативу оборотних коштів, відволікання оборотних коштів, тобто іммобілізація оборотного капіталу.

Іммобілізація оборотного капіталу – це вибуття оборотних коштів підприємства з безперервного планомірного кругообігу.

Будь-яка іммобілізація оборотного капіталу свідчить про неефективне їх використання, призводить до уповільнення оборотності та погіршення платоспроможності підприємства. Слід розрізняти іммобілізацію, що виникла в результаті використання оборотних коштів не за призначенням, тобто на цілі, взагалі не пов'язані з кругообігом коштів (цей вид прийнято називати чистою іммобілізацією, наприклад: перевищення заборгованості робітників і службовців по позиках на індивідуальне житлове будівництво, витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів, нестачі і втрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу тощо) і іммобілізацію, що виникла внаслідок уповільнення кругообігу коштів на окремих його стадіях. З метою недопущення іммобілізації оборотного капіталу без зміни його суми рекомендується здійснювати прискорення оборотності оборотних коштів підприємств на певних стадіях:

на стадії створення виробничих запасів –раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування, ліквідація наднормативних запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.;

на стадії незавершеного виробництва –скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання, збільшення питомої ваги продукції, яка користується підвищеним попитом та ін.;

на стадії обігу– раціональна збутова політика, прискорення документообігу, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

З метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом доцільним є застосування моделі його оптимізації, серед яких найбільш відомою є модель Вільсона.

Визначення оптимального обсягу оборотного капіталуза моделлю Вільсона використовується при управлінні запасами підприємства. Метою моделювання є визначення оптимального обсягу товарно-матеріальних цінностей при врахуванні ризику втрати ліквідності і підтримки певного рівня доходності. Для цього використовується модель EOQ (the economic order quantity model).

Модель Вільсона дозволяє знайти оптимальний економічно доцільний обсяг однієї партії замовлення (EOQ) певного виду оборотних коштів, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції. Наведена модель має вигляд:

(13.20)

де

F – постійні витрати на виконання замовлення, тис. грн.;

S – обсяг річного продажу у натуральному вимірі, од.;

C – поточні витрати у відсотках від вартості товарно-матеріальних цінностей, %;

P – покупна ціна одиниці продукції, грн.

Модель Вільсона працює при наступних обмеженнях: 1) обсяг продажу продукції можливо точно прогнозувати; 2) продаж продукції рівномірно розподілений на протязі року; 3) замовлення партій товарно-матеріальних цінностей надходять без затримок.