Показники ефективності та напрями поліпшення використання оборотних фондів

Значна частина оборотного капіталу підприємства перебуває у вигляді матеріальних ресурсів (оборотних виробничих фондів). Ефективність їх формування і використання відіграє велику роль в економіці підприємства, оскільки чим краще використовуються сировина, паливо, матеріали, і чим менше їх витрачається для виготовлення планової кількості продукції, тим більша можливість збільшити обсяг виробництва продукції без додаткових витрат.

У середньому на промислових підприємствах України оборотні фонди підприємства поділяються наступним чином: питома вага промислових запасів становить 70%, незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення становлять близько 25%, витрати майбутніх періодів – близько 5%.

Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів і показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів.

Витрата матеріальних ресурсів – це виробниче споживання товарно-матеріальних цінностей, яке включає всю кількість матеріалів для виконання виробничої програми, обслуговування виробничої і соціальної інфраструктури підприємства. Споживання матеріальних ресурсів характеризується загальною їх сумою і питомою витратою.

Загальна витрата матеріальних ресурсів – це споживання матеріальних ресурсів усіх видів (у натуральній формі), необхідних для виконання річної виробничої програми підприємства.

Питома витрата конкретного виду ресурсу (m) – це середня витрата певного виду ресурсу на одиницю придатної продукції, що розраховується таким чином:

(13.21)

де

МР – кількість матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво даної продукції, од.;

К – кількість придатної продукції, од.

Матеріаломісткість (М_м) – узагальнюючий показник рівня використання матеріальних ресурсів, який оцінює фактичну їх витрату на одиницю продукції (або одиницю споживчої властивості для послуг) і може вимірюватися в натуральному, натурально-вартісному та вартісному виразі і розраховується за формулою:

(13.22)

де

МВ – кількість витрачених матеріальних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції;

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві, грн.;

В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, грн.

Нормативного значення для матеріаломісткості не існує, проте бажаною є динаміка скорочення показника у часі.

Матеріаловіддача(М_в) – цей показник є оберненим від показника матеріаломісткості та визначає кількість продукції (виручки), яку підприємство може отримати з одиниці матеріальних ресурсів:

(13.23)

де

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві, грн.;

МВ – кількість витраченого матеріальних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції;

В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, грн.

Для показника матеріаловіддачі бажаною є динаміка збільшення рівня, оскільки в цьому випадку спостерігатиметься більша віддача з 1 грн. вкладених в матеріальні ресурси коштів.

За всіма показниками ефективності використання оборотних фондів підприємства (матеріаломісткість та матеріаловіддача) здійснюється розрахунок показників для звітного та базисного років. Їх динаміка дозволяє зробити висновки про ефективність використання оборотних фондів підприємства.

До показників матеріаломісткості продукції належать металомісткість (М_мет), енергомісткість (М_ен) і електромісткість (М_ел), які визначаються за наведеними нижче формулами

(13.24)

де

Омет – обсяг використаного металу витраченої на виробництво продукції;

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві, грн.;

В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;

(13.25)

де

Оен – обсяг всіх видів енергії, витраченої на виробництво продукції;

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві, грн.;

В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;

(13.26)

де

Оел – обсяг витраченої електроенергії на виробництво продукції;

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві;

В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, грн.

Для кожного підприємства важливо знати, наскільки ефективно використовуються наявні матеріальні ресурси. Визначення ефективності здійснюється за допомогою показників рівня корисного використання матеріальних ресурсів. Найбільш вживаними є наступні показники.

Коефіцієнт відносної металоємності (К_в.м.) використовується на стадії проектування засобів виробництва і характеризує раціональність використання металу в окремо взятому засобі виробництва:

(13.27)

де

ЧВ_м – чиста вага металу на одиницю обладнання, т, кг;

К_ех – кількість одиниць основної експлуатаційної характеристики машини (потужність трактора – к.с.; вантажопідйомність автомобіля – т).

Коефіцієнт використання металу (К_вик.м.) характеризує використання металу на стадії виготовлення обладнання:

(13.28)

де

ЧВ_м – чиста вага металу на одиницю обладнання, т, кг;

Н_м – норма використання металу на одиницю обладнання, т, кг.

Для узагальнення характеристик споживання металу використовується інтегральний коефіцієнт використання металу (К_інт.м.):

,

(13.29)

де

К_в.м – коефіцієнт відносної металоємності;

К_вик.м. – коефіцієнт використання металу.

Чим менший розмір цього показника, тим краща конструкція і ліпше використовується метал при виготовленні продукції.

Одним із завдань підприємств на сучасному етапі розвитку є економія матеріальних ресурсів, оскільки вони складають більшу частину витрат виробництва.

Зниження витрат матеріальних ресурсів дозволить підприємству:

збільшити прибутковість і рентабельність за рахунок скорочення собівартості;

скоротити обсяг нормованих оборотних коштів до необхідного розміру, без створення зайвих запасів;

збільшити випуск продукції з однієї і тієї ж кількості матеріалів;

суттєво скоротити ризик банкрутства.

Основними напрямами, що поліпшують використання матеріальних ресурсів на підприємстві, є:

1) упровадження маловідходних і безвідходних технологій виробництва;

2) закупівля високоякісної сировини, матеріалів і ін.;

3) більш якісна підготовка сировини і матеріалів до виробництва;

4) комплексне використання сировини на підприємстві;

5) використання більш прогресивної техніки і технології або її підтримка в відповідному технічному стані;

6) упровадження трудової політики, спрямованої на раціональне використання наявних матеріальних ресурсів і ін.

Кожне підприємство самостійно обирає ті або інші напрями поліпшення використання матеріальних ресурсів виходячи з аналізу причин їх неефективного використання, але найбільш вагомі результати будуть досягнуті за допомогою довгострокової програми з ресурсозбереження.