Ушкодження від рублячих предметів, їх класифікація, характеристика. Судово-медичне значення.

Рубані рани спричиняються лезом під час удару важ­ким предметом, найчастіше сокирою. Характерними оз­наками таких ран є їх значна величина і глибина з розсічен­ням прилеглої кісткової тканини. Характер поранень зале­жить від гостроти леза рублячого предмета, його маси, сили нанесення ударів, а також від того, якою частиною леза заподіяно пошкодження. Якщо останнє спри чинене середньою частиною гострого леза сокири, то рана матиме веретеноподібну, а при зведенні країв — щілинну або лінійну форму з гострими кутами без переходу їх в насічки і надрізи. При нанесенні ударів "носком" чи "п'я­тою" сокири рана має форму трикутника з одним загостре­ним і другим 77-подібним кінцями. Якщо весь клин сокири занурюється в тіло, утворюються щілинні рани з двома П-подібними чи закругленими кінцями. Нерідко кінці ран мають невеликі розриви від дії ребер клина сокири. У разі дії рублячого предмета під гострим кутом до поверхні тіла виникають клаптеві рани із здиранням одного краю з боку гострого кута. Тупі сокири, колуни можуть утворювати рани, краї яких синюшні і здерті, що нагадує забиті рани.

Рубані рани, які інколи схожі на різані, відрізняються відсутністю подряпин біля кутів, а також пошкодженнями на кістках, які можуть бути у вигляді насічок (врубів), розрубів. Насічки, лінійні вруби виникають при ударах з незначною силою. Більші за силою удари спричиняють вруби та лінійно-щілиноподібні розруби кісток з рівними краями, які можуть переходити в площину розрубу, що йде через частину або всю товщу кістки. Якщо сокира прони­кає в порожнину черепа досить глибоко, то по краях по­шкодження кістки виникають дрібні і великі осколкові переломи, а від кінців пошкодження внаслідок розтягнен­ня кістки відходять тріщини.

Окремі нерівності, різні зазубрини, зубці на лезах руб­лячих предметів на поверхні розрубу залишають сліди ковзання у вигляді валиків і борозенок, що чергуються (траси), і можуть бути виявлені неозброєним оком при бічному освітленні.

Використовуючи трасологічний і профілографічний методи при вивченні цих слідів, можна визначити конк­ретний екземпляр травмуючого предмета.

Рубані рани голови, як правило, завдаються з ме­тою вбивства, значно рідше —самогубства.

Рани, що заподіяні влас­ною рукою, розташовані на невеликій площі в ділянці лоба,лобово-тім'яній, лобо­во-скроневій. У більшості випадків це множинні рани, паралельні одна одній, з відповідними насічками на кістках, що часто мають фор­му маленьких трикутників від "носка" або "п'яти" сокири. Внаслідок числен­них ударів у кістці утворюється отвір, що проникає в порожнину черепа, через який пошкоджуються мозкові обо­лонки і речовина мозку на не­значну глибину. Крововили­ви під оболонки мозку та зов­нішня кровотеча є основними причинами смерті в цих ви­падках. Рани, що заподіяні з метою вбивства лезом соки­ри з великою силою, розташо­вуються в будь-якій частині голови, характеризуються роз­рубами кісток, переломами і тріщинами навколо них У випад­ках вбивства можна спостерігати на кистях рук глибокі рубані рани, що розташовуються в різних напрямках (за­хисні рани). Вони виникають, коли жертва закриває голо­ву руками.