Ушкодження від колюче-ріжучих предметів, їх класифікація, характеристика. Судово-медичне значення.

Колото-різані рани спричиняються колючо-ріжучими предметами (фінський ніж, кинджал, складений ніж, но­жиці), які мають гострий кінець і одне чи два леза. Ці рани, як і колоті, мають вхідний отвір, рановий канал і вихідний отвір, якщо рана наскрізна. Вхідний отвір колото-різаної рани найчастіше прямолінійний або веретеноподібний, майже овальної форми, з рівними гладенькими слабосинюшними, без саден краями. Основною ознакою колото-різаної рани є прева­лювання її глибини над довжиною і шириною. Кінці такихран різні залежно загострення клинка. Коли рана заподіяна ножем, клинок якого має двобічне загострення як у кинд­жала, то кінці з обох боків будуть гострими. Якщо рана заподіяна фінським ножем, у якого клинок з одного боку має лезо, а з другого — тупий обушок (спинку), то один кінець рани гострий, а другий тупий, закруглений або П-подібний, іноді з невеликим садном. У випадках, коли ширина обушка невелика, а ребра його дещо закруг­лені, цей кінець також здається гострим. Тільки викорис­тання безпосередньої стереомікроскопії дозволяє виявити справжню закруглену форму цього кінця. Якщо обушок клинка завширшки більш як 2 мм, то від тупого, П-подібно-го, кінця відходять два коротеньких надриви. Під час витягання клинка із рани від гострого кінця її може вини­кати під деяким кутом додатковий розріз або подовження вхідного отвору зарахунок додаткового розрізу. Визначен­ня, який з цих розрізів є основним, а який додатковим, має велике значення, тому що довжина основного розрізу може вказувати на ширину клинка. Важливим доказом основно­го розрізу є визначення ознак дії обушка.

При повному зануренні клинка в тіло можуть утворюва­тися здирання і навіть синці по краях і навколо рани внаслідок дії борідки обмежувача або рукоятки клинка.

Велике судово-медичне значення має дослідження ра­нового каналу за допомогою пошарових зрізів, що дозволяє визначити його напрям, форму клинка, його ширину і довжину. При розтині трупа обов'язково вимірюють гли­бину рани в пошкодженому органі, до цього додають по­казники товщини одягу, шкірних покровів, м'язів.

Загальносумарний показник становить приблизно дов­жину клинка. При колото-різаних пораненнях черевної порожнини глибина каналу може бути більша, ніж довжина клинка, через піддатливість передньої черевної стінки або зміщення легень унаслідок пневмотораксу. Важко бу­ває визначити довжину ранового каналу, якщо він закін­чується в порожнині будь-якого органа (серце, трахея).

Ширина клинка краще виявляється за ходом ранового каналу в таких органах, як печінка, нирки, серце, та на твердій мозковій оболонці, перикарді тощо.

Для встановлення форми клинка та його особливостей було запропоновано методи, що грунтуються на одержанні зліпків ранового каналу з використанням гіпсу, контраст­ної речовини з подальшим рентгенологічним досліджен­ням. Для ідентифікації колючо-ріжучих знарядь травми дос­ліджуються траси на хрящах ребер за допомогою трасоло-гічного методу. Розроблено методику для визначення знаряддя травми шляхом дослід­ження на ньому накладень: клітин різних тканин, частинок одягу тощо.

Пошкодження ножицями мають різний характер за­лежно від їх положення під час травми. Коли бранші розведені, то кожна з них діє як колючо-ріжучий засіб типу фінського ножа. Складені ножиці діють як колючий пред­мет. Якщо в моментудару бранші розходяться або заходять одна за одну, виникають парні колото-різані рани з одним гострим, а другим П-подібним кінцем. При розходженні браншей у тілі потерпілого виникає роздвоєний рановий канал.

Як свідчить судово-медична практика, колоті і колото-різані рани найчастіше завдаються з метою вбивства. В цих випадках спостерігаються одна або кілька глибоких ран (тому, що завдаються з великою силою), розташованих на різних ділянках тіла і на руках, якщо жертва захищається і прикриває ділянки тіла, куди намагаються нанести удар.

У випадках самогубства колоті і колото-різані рани, як правило, локалізуються в ділянці серця, рідше на шиї. Розташовуються вони одна біля одної, купчасто переважно неглибокі. Смертельною можуть бути тільки одна чи дві рани, які проникають у серце або легені. Як правило, самогубець звільняє від одягу ділянку тіла, де збирається заподіяти пошкодження.