Контроль доставки товарів

Відповідно до норм Закону “про експортний контроль” український суб’єкт – експортер товарів, що підлягають державному експортному контролю, повинен вживати заходів для перевірки доставки та кінцевого використання експортованих товарів і про її результати інформувати Держекспортконтроль. Експортер також повинен сприяти уповноваженим державним органам України у проведенні ними зазначеної перевірки, а у разі потреби залучати ці органи до участі у перевірках доставки товарів до кінцевого споживача та/або використання цим споживачем експортованих товарів у заявлених цілях. Якщо такий експортер отримав будь-яку інформацію про порушення умов доставки товарів до кінцевого споживача або використання цих товарів усупереч заявленим цілям або іншим споживачем, він зобов’язаний негайно повідомити про це Держекспортконтроль і СБУ.

Як правило, контроль за доставкою товарів до кінцевого споживача може здійснюватися експортером шляхом отримання від іноземного суб’єкта господарської діяльності та надання Держекспортконтролю сертифіката підтвердження доставки або іншого документа, оформленого або підтвердженого уповноваженим на це органом держави призначення, який містить відповідні підтвердження про доставку товарів на територію цією держави та їх одержання кінцевим споживачем (далі – документ про підтвердження доставки).

Відносно товарів різних категорій, а саме відносно товарів військового призначення та відносно товарів подвійного використання законодавством передбачено, різні підходи до контролю доставки таких товарів.

Так відносно товарів військового призначення український експортер зобов’язаний подати до Держекспортконтролю документи про підтвердження доставки таких товарів у будь-якому випадку їх експорту. Гарантії експортера щодо надання документів про підтвердження доставки товарів військового призначення та терміни надання цих документів повинні бути викладені у листі-зверненні, який експортер подає Держекспортконтролю разом із заявою про надання відповідного дозволу на право експорту товарів.

Відносно товарів подвійного використання, документи про підтвердження доставки таких товарів надаються лише в окремих випадках “чутливого” експорту. Необхідність надання таких документів та відповідних гарантій про це визначається Держекспортконтролем під час прийняття рішення про надання висновку щодо можливості проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів подвійного використання, або про надання відповідного дозволу на експорт таких товарів. Про таке рішення Держекспортконтроль письмово повідомляє експортера.

(а) “Фізичний” контроль доставки

Експортер є відповідальним за доставку товарів до кінцевого споживача, тому він має право прийняти рішення про “фізичне” супроводження товарів під час їх доставки. У такому разі він повинний визначити перелік осіб, уповноважених ним супроводжувати товари, та їх повноваження та підтвердити це відповідними документами. У разі потреби на письмове прохання експортера до “фізичного” супроводження товарів та здійснення контролю за їх доставкою до кінцевого споживача можуть залучатися представники СБУ, СЗРУ, Держекспортконтролю, Держмитслужби та інших державних органів. Повноваження представників зазначених органів визначаються керівниками цих органів або їх заступниками та підтверджуються відповідними документами.

З метою сприяння експортеру у здійсненні контролю за доставкою товарів до кінцевого споживача та/або у здійсненні перевірки їх використання у заявлених цілях можуть бути залучені представники закордонних дипломатичних установ України у державах – одержувачах товарів (за згодою керівників цих установ). Для забезпечення участі представників зазначених установ у здійсненні такого контролю чи перевірки експортер повинен завчасно звернутись через Держекспортконтроль до МЗС з проханням про залучення відповідних представників до участі у здійсненні цих заходів.

(б) Документи про підтвердження доставки товарів іноземному споживачу

Загальною нормою законодавства є те, що експортер, після здійснення експорту товарів, повинен подати до Держекспортконтролю документ про підтвердження їх доставки. Відповідно до цієї норми, після доставки товарів до кінцевого споживача, експортер подає Держекспортконтролю документ про підтвердження доставки товарів з посиланням на відповідний зовнішньоекономічний договір (контракт), за яким товари експортовані з України, наданий або підтверджений уповноваженим державним органом країни призначення.

На відміну від України, у багатьох державах документ про підтвердження доставки товарів не має жорстко регламентованої форми, тому наданий у довільної формі, такий документ повинен містити відомості, що є достатніми для здійснення аналізу та перевірок доставки. Серед таких відомостей повинні бути визначені: місце доставки товарів; найменування кінцевого споживача та його підтвердження про отримання товарів відповідно до раніше наданого сертифіката кінцевого споживача; номенклатура та кількість отриманих товарів; реквізити особи, яка підтвердила документ, та державного органу, якій видав документ, а також дату оформлення документа та його номер.

У разі, коли контроль за доставкою товарів до кінцевого споживача здійснювався шляхом супроводження транспортування, разом з документом про підтвердження доставки товарів експортер подає до Держекспортконтролю звіт про здійснення такого контролю, у якому зазначає відомості, що є достатніми для здійснення аналізу та перевірок доставки, а саме: осіб, які супроводжували товари та здійснювали контроль за їх доставкою; номенклатуру та кількість товарів; спосіб доставки вантажу, тип та реєстраційний номер транспортного засобу, його власника (держава, фірма, особа), компанію перевізника та замовника перевезення; заявлений та фактично виконаний маршрут доставки товарів; дату і пункт доставки товарів (місто, аеропорт або морський порт, країна); представників кінцевого споживача та державних органів, які отримали товари і видали документ про підтвердження доставки товарів; іншу інформацію, яка підтверджує доставку товарів.

Зазначені вище вимоги закріплені у “Положенні про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю”, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 920 (із подальшими змінами та доповненнями).