Мета створення систем експортного контролю на підприємствах

Україна має потужний промисловий та науково-технічний потенціал у таких багатьох високотехнологічних галузях як авіаційна, ракетна, суднобудівна, хімічна, машинобудівна, радіоелектронна, атомної енергетики тощо. Частина товарів, що розробляються чи виробляються підприємствами цих галузей, є вкрай “чутливими” з точки зору створення зброї масового знищення чи засобів її доставки, або просто є “військовими товарами”. Виходячи з того, що нерозповсюдження, національна безпека та міжнародні зобов’язання мають перевагу над “простим” бажанням підприємств мати якомога більший прибуток, під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства повинні повною мірою виконувати правила та процедури, що передбачені системою державного експортного контролю. Саме тому перша річ, яку повинен усвідомити “далекоглядний” підприємець, це необхідність створення на підприємстві такої системи, яка дасть змогу максимально захистити підприємство від можливих “негараздів”, пов’язаних з експортом “чутливих” товарів. Така система захисту у термінах експортного контролю має назву “система внутрішньофірмового експортного контролю” підприємства (СВФЕК). Створення підприємствами таких систем має на меті:

сприяння ефективному здійсненню підприємством зовнішньоекономічної діяльності;

зменшення ризиків підприємств при здійсненні міжнародних передач “чутливих”товарів;

забезпечення виконання процедур експортного контролю підприємствами на усіх етапах здійснення міжнародних передач “чутливих” товарів;

сприяння виявленню та припиненню міжнародних передач товарів, які можуть нанести збиток державі або порушують відповідні міжнародні зобов’язання щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, звичайних озброєнь та товарів, що можуть бути використані для їх створення;

захист підприємств від можливих порушень чинного законодавства з експортного контролю та пов’язаних з такими порушеннями адміністративних, кримінальних та економічних санкцій, які можуть бути застосовані до підприємства та його персоналу.

Звісно, що створення підприємством власної СВФЕК є “додатковою” витратою, але відсутність такої системи та пов’язані з цим ризики застосування санкцій за невиконання процедур експортного контролю, можуть призвести до значно більших економічних втрат, ніж додаткові втрати підприємства на створення та функціонування СВФЕК.

Створення підприємством СВФЕК в цілому є рекомендаційною нормою законодавства, але враховуючи специфіку міжнародних передач “чутливих” товарів, підприємствам, які мають намір здійснювати на міжнародному ринку відповідні операції з такими товарами, створення такої системи є вигідним як з економічної точки зору, так і з точки зору безпеки існування підприємства.

З метою заохочення підприємств у створенні ними власних СВФЕК законодавством з експортного контролю передбачено, що підприємства, які створили такі системи, можуть мати переваги порівняно з підприємствами, які таких систем не мають. Серед таких переваг є:

право використання “спрощених” процедур експортного контролю за рахунок оформлення генеральних чи відкритих дозвільних документів Держекспортконтролю (замість відповідних разових документів), що значно зменшує поточні втрати коштів та часу порівняно із отриманням відповідних разових документів та, завдяки цьому, проводити більш ефективну маркетингову політику з розширення зовнішніх ринків збуту товарів;

право отримати від Кабінету Міністрів України повноваження на експорт/імпорт товарів військового призначення (у випадках, коли підприємство є виробником таких товарів) та, завдяки цьому, відмовиться від додаткових витрат, пов’язаних із здійсненням експорту/імпорту таких товарів за допомогою посередників, що мають такі повноваження.

Зверніть увагу!

Якщо підприємство не має СВФЕК, воно може отримувати лише разові дозвільні документи на кожну міжнародну передачу товару протягом одного року.

Якщо підприємство має СВФЕК, воно може отримувати генеральні та відкриті дозвільні документи на необмежену кількість міжнародних передач товарів протягом до трьох років.

Таким чином, “вигода” підприємства полягає у скороченні поточних витрат, зменшенні собівартості товарів та збільшенні за цей рахунок конкурентоспроможності власних товарів на зовнішньоекономічних ринках. Безумовно, слід мати на увазі, що отримання відповідних вигод та переваг повинно бути пов’язано із відповідальним ставленням підприємства до заходів експортного контролю.