Можливі бази розподілу непрямих витрат

Розподіл непрямих витрат можна здійснювати за наступними методами:

—прямого розподілу;

—послідовного розподілу;

— одночасного розподілу.

Розрахунок нормальної потужності.Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу виробницт­ва. Обсяг діяльності можна визначати у грошових або натуральних показниках. З грошових показників обсягу діяльності можуть бути обрані наступні:

— обсяг реалізації продукції;

— обсяг виробництва продукції;

— сума прямих витрат на виробництво продукції;

— сума нарахованої заробітної плати;

— тощо.

З натуральних показників, за якими може визначатись нормальна потужність можуть бути обрані:

— години праці;

— обсяг випуску продукції у натуральному виразі;

— машино-години роботи обладнання;

— тощо.

Порядок обліку та база розподілу змінних і розподілених по­стійних загальновиробничих витрат.Враховуючи вимоги П(с)БО 16 "Витрати", у обліку загальновиробничих витрат необхідно виділя­ти як мінімум змінні та постійні витрати та елементи витрат. З цією метою рахунок 91 "Загальновиробничі витрати має бути поділений як мінімум на два субрахунки.

Перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат визнача­ється підприємством самостійно. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розпо­ділу, яка обирається підприємством самостійно (табл. 9.7), виходячи з фактичної потужності підприємства. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням та­кож визначеної підприємством бази розподілу (годин праці, заробіт­ної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Визначившись з попередніми позиціями щодо обліку витрат та калькулювання собівартості продукції приступають до розробки калькуляційних листів і визначення періодичності калькулю­вання.У калькуляційних листах наводять суттєві статті обліку і калькулювання, дані про обсяги продукції та її загальну вартість за статтями калькуляції, собівартість одиниці продукції. У калькуля­ційних листах може відображатись й інша інформація, яка необхідна для управління. Періодичність калькулювання встановлюється підприємством са­мостійно. Зазвичай встановлюється місячна періодичність по продук­ції, обсяги виробництва чи реалізації якої є для підприємства суттє­вими. При низьких рівнях суттєвості може встановлюватись кварта­льна чи піврічна періодичність.

Коли зроблені калькуляції за всіма видами продукції та центрами витрат їх зводять у Зведений кошторис витрат на виробництво проду­кції (робіт, послуг).

При застосуванні нормативного методу обліку витрат та кальку­лювання собівартості продукції фактичні витрати порівнюють з нор­мативними у Відомість зведеного обліку витрат на виробництво (до­даток 4 до теми 10).

Управління витратами передбачає надання відповідальним за ви­трати інформації про фактичні витрати та їх відхилення від планів (кошторисів, бюджетів) та норм. Форми внутрішньої звітностіма­ють містити інформацію про витрати, які контролюються відповід­ним центром витрат чи менеджером. Періодичність подання інфор­мації про витрати має бути такою, щоб на її основі можна було вчас­но приймати коригуючи управлінські рішення. Найчастіше встанов­люються тижнева, двотижнева або місячна періодичність подання.