Поняття собівартості продукції та методологічні засаднії визначення

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.

Виробнича собівартістьскладається з прямих та непрямих ви­трат.

Прямі витрати— це витрати, які можуть бути віднесені безпосе­редньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Вони складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат.

Непрямі витрати— це витрати, що не можуть бути віднесені до об'єкту витрат безпосередньо. В складі виробничої собівартості до непрямих витрат відносяться загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу виробництва) та постійні (які не залежать від обсягів виробни­цтва). Згідно з п. 16 П(с)БО 16 перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат підприємства визначають самостійно (з ві­дображенням їх в обліковій політиці). Розподіл загальновиробничих витрат на змінні й постійні, у тому числі на розподілені й нерозподі­лені постійні, здійснюється згідно з пунктом 16 П(с)БО 16 і додатком № 1 до П(с)БО 16.

Пунктом 9 П(с)БО 16 визначено витрати, які не включаються до виробничої собівартості, а саме, попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала та інші витрати. Згідно з нормами П(с)БО 16 і П(с)БО 3 до виробничої собівартості продукції (робіт, по­слуг) не включаються:

—адміністративні витрати;

—витрати на збут;

—інші операційні витрати.

Конкретний перелік витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) наведено на рис. 9.2.

Собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізова­на протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальнови­робничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Схема формування собівартості реалізованої продукції наведена на рис. 9.3.

Рис.9.2 Перелік витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Рис.9.3. Загальна схема формування собівартості реалізованої продукції

4. Відображення операційних витрату регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку

Облік витрат виробництва при застосуванні журнально-ордерної форми ведеться в Журналі 5 або 5а. Журнал 5а призначений для ви­користання рахунків 8 і 9 класу. В журналі 5 і 5а у першому розділі робляться записи за кредитом рахунків 90, 92—99. У розділі 3 Жур­налу 5 відображають записи за кредитом рахунків 20—26, 28, 39, 65, 66, 91, а в розділі 3 Журналу 5а — за кредитом рахунків 20—26, 28, 39, 65, 66, 80—84, 91. Розділ 4 Журналу 5 і 5а включає аналітичні да­ні до рахунка 28 "Товари". У другому розділі журналів 5 та 5а нако­пичуються витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та ін­вестиційної діяльності, інші витрати.

Для фіксації витрат виробництва використовуються наступні пер­винні документи: накладні, лімітно-забірні картки, виробничі звіти майстрів, начальників цехів, акт на брак і відходи, табелі обліку ро­бочого часу, шляхові листи, рахунки за енерго - і теплопостачання та інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат.

Бухгалтерський облік основного виробництва здійснюється на на­копичувальному синтетичному рахунку 23 "Виробництво". Аналіти­чний облік за цим рахунком ведеться або за видами продукції, робіт, послуг, або за замовленнями або за виробничими підрозділами.

Формування фактичної виробничої собівартості здійснюється у кі­лька етапів:

формування прямих витрат (рис. 9.4);

—формування загальновиробничих витрат (рис. 9.5);

—розподіл загальновиробничих витрат;

— включення загальновиробничих витрат до виробничої собівар­тості.

Рис.9.4. Формування прямих витрат на рахунку 23

Розподіл загальновиробничих витрат залежить від того є вони по­стійними чи змінними. Перелік і склад змінних і постійних витрат установлюється підприємством самостійно. Змінні витрати розподі­ляються відносно до прийнятої бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні витрати розподіляються з ви­користанням прийнятої бази розподілу при нормальній потужності. Під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з ураху­ванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати списуються на собівартості реа­лізованої продукції у періоді їх виникнення.

Рис.9.5. Формування загальновиробничих витрат

Після розподілу загальновиробничих витрат між аналітичними рахунками 23 рахунку вони включаються до дебету 23 рахунку за схемою, наведеною на рис. 9.6.

Рис.9.6. Схема розподілу загальновиробничих витрат

Після завершення виробництва продукції, її фактична виробнича собівартість списується в дебет рахунка 26 "Готова продукція", робиться проводка Д-т 26—К-т 23. Під час реалізації продукції, фактична собівартість реалізованої продукції списується в дебет рахунка 90, що відображається кореспонденцією рахунків Д-т 901—К-т 26, а при реалізації робіт (послуг) — Д-т 903—К-т 23. Однак, підприємст­ву для прийняття рішень необхідно мати деталізовані дані про собівартість конкретних реалізованих видів продукції, товарів, робіт чи послуг. Така деталізація досягається введенням субрахунків другого (чи вищого) порядку, наприклад 901.1 для готової продукції А, 901.2 для готової продукції Б тощо.

У склад операційних витрат входять адміністративні витрати, інформація про які накопичується на рахунку 92. Вони пов'язані з обслуговуванням і управлінням підприємства і не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції. Адміністративні витрати є витратами періоду і списуються на фінансовий результат у періоді їх виникнення. Склад адміністративних витрат наведено на рис. 9.7.

Рис.9.7. Склад адміністративних витрат

Витрати на збут теж відносяться до операційних і інформація про них накопичується на однойменному рахунку 93 (рис. 9.8). До скла­ду на витрат на збут у торгівельних організаціях включаються витра­ти обігу за винятком адміністративних, інших операційних, фінансо­вих витрат. Як і адміністративні витрати, витрати на збут є витратами періоду і списуються на фінансові результати у періоді виникнення. Списання витрат на збут відображається бухгалтерською проводкою Д-т 79—К-т 93.

До інших витрат операційної діяльності (рахунок 94) відносяться:

—витрати на дослідження і розробки;

—собівартість реалізованої іноземної валюти;

—собівартість реалізованих виробничих запасів;

—сумнівні та безнадійні борги;

—втрати від операційної курсової різниці;

—втрати від знецінення запасів;

—нестачі і втрати від псування цінностей;

—визнані штрафи, пені, неустойки;

—інші витрати операційної діяльності.

Рис.9.8. Склад витрат на збут

Інші витрати операційної діяльності також відносяться до витрат періоду і списуються на фінансові результати у періоді їх виникнен­ня.

Для накопичення операційних витрат за елементами витрат вико­ристовуються рахунки 8-го класу. На рахунках цього класу, крім рахунка 85 "Інші затрати", ведеться облік витрат операційної діяль­ності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Рахунок 85 застосовується для узагальнення ін­формації про витрати, пов'язані з інвестиційною та фінансовою дія­льністю, а також про витрати, пов'язані із запобіганням надзвичай­ним подіям та ліквідацією їх наслідків.

Суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяль­ність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, для об­ліку витрат можуть використовувати тільки рахунки класу 8 із спи­санням до дебету рахунка 23 "Виробництво" щомісячно сум в частині прямих і виробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) та до дебету рахунка 79 "Фінансові результати" в кінці року або що­місяця сум в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Інші підприємства рахунки цього класу можуть використовувати для узагальнення інформації про витрати за елементами з щомісяч­ним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23 "Ви­робництво" і рахунками класу 9 "Витрати діяльності".

Рахунок 85 ведеться тільки тими підприємствами й організаціями, які не застосовують рахунки класу 9 "Витрати діяльності", та сальдо на ньому закривається в кінці року або щомісяця в кореспонденції з дебетом рахунка 79 "Фінансові результати".

Загальна схема формування витрат операційної діяльності та їх списання у бухгалтерському обліку наведена на рис. 9.9.

Рис.9.9. Склад та рух витрат операційної діяльності