Оцінка незавершеного виробництва

На підприємствах, як правило, на кінець звітного періоду завжди на виробництві залишаються вироби (роботи), які не пройшли всіх стадій обробки (незавершене виробництво). Тому собівартість товар­ної продукції (СТ) розраховують за таким алгоритмом:

СТ = НВ₁+В-Б-НВ₂

де СТ — собівартість товарної продукції;

НВ₁ — витрати незавершеного виробництва на початок періоду;

В — витрати на виробництво за поточний період;

Б — втрати від браку;

НВ₂— незавершене виробництво на кінець звітного періоду.

Якби незавершеного виробництва (виробів, що не пройшли всіх стадій обробки) не залишалось, то собівартість готової продукції точ­но б дорівнювала витратам за обліковий період. Але у зв'язку з наяв­ністю таких виробів (незавершеного виробництва) виникає потреба в їх оцінюванні. Один з методів оцінювання незавершеного виробницт­ва — переведення його в еквівалентні одиниці готової продукції.За цим методом всі витрати діляться на загальну кількість еквівалентних одиниць і визначається собівартість одиниці продукції, а також неза­вершеного виробництва.

Метод середньої зваженої(average cost) заснований на включенні незавершеного виробництва в загальну собівартість випущеної про­дукції та еквівалентну кількість продукції незавершеного виробницт­ва.

Схематично алгоритм визначення собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом середньої зваженої наведено нарис. 9.10.

Рис. 9.10. Загальна схема формування собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом середньої зваженої

Перелік витрат майбутніх періодіввизначається підприємст­вом самостійно. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; спла­чені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Ряд витрат майбутніх періодів списуються рівномірно, протягом періодів, до яких вони відносяться (витрати на підписку періодики, оплата страхових полісів тощо). Однак, стосовно витрат, пов'язаних з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промис­ловості та з освоєнням нових виробництв та агрегатів, можуть бути застосовані методи рівномірного розподілу та розподілу за кошто­рисними ставками.

При рівномірному розподілі витрати майбутніх періодів спису­ються рівними частинами протягом терміну їх списання, який визна­чений підприємством.

При розподілі витрат майбутніх періодів за кошторисними ставка­ми спочатку визначають кошторисну ставку як результат від ділення витрат майбутніх періодів на очікуваний обсяг виробництва, до якого вони відносяться. Щомісяця кошторисну ставку множать на фактич­ний осяг виробництва і суму списують на відповідний рахунок ви­трат.

Слід зазначити, що будь-яке відображення сум на рахунках бух­галтерського обліку має підтверджуватись законним первинним документом.Отже, необхідно внутрішнім нормативним документом визначити період, протягом якого будуть списуватись витрати майбу­тніх періодів, пов'язані з підготовкою і освоєнням їх виробництва та порядок їх списання (рівномірний чи за кошторисними ставками) і на основі цього документа щомісяця складати бухгалтерські довідки-розрахунки, які є підставою для відображення сум на рахунках бухга­лтерського обліку.

Бази розподілу непрямих витрат основного виробництвави­значається підприємством самостійно. Можливі бази розподілу наве­дені в табл. 9.4.

Вибір бази розподілу обирає саме підприємство залежно від поставленої мети.

Таблиця 9.4.