Безробіття і його типи. Закон Оукена

Безробіття – це перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Рівень безробіття – це відсоток безробітної частини робочої сили.

Рівень безробіття = U / L * 100 % , де

U – безробіття;

L – робоча сила;

Робоча сила – до цієї групи входять всі особи, які можуть і хочуть працювати. Вважається, що робоча сила складається з працюючих і безробітних, які активно шукають роботу.

Виділяють такі види безробіття:

Фрикційне – робітники звільнюються з метою пошуку більш придатного місця роботи або їх робота носить сезонний характер.

Структурне безробіття – пов'язане із зміною в структурі споживчого попиту і технології виробництва, що змінюють структуру загального попиту на робочу силу, внаслідок чого попит на деякі професії скорочується, а на інші, включаючи раніше не існуючі, збільшується.

Циклічне безробіття – визначається коливаннями ринкової економіки і виражається у зростанні незайнятості на фазі спаду, коли сукупна пропозиція виявляється більшою за попит.

Повна зайнятість, або природний рівень безробіття (сума структурного і фрикційного безробіття) – це підтримка частки незайнятих у розмірі 5,5 – 6,5 % від загальної чисельності робочої сили. Ці показники можуть коливатися по різних країнах, але в усіх випадках повна зайнятість робочої сили не означає її 100 % використання.

U' = F' / R = q / μ + q , де

U' – природна норма безробіття;

F' – безробітні, для яких є робочі місця;

R – економічно активне населення;

q – частка робітників, що втрачають роботу;

μ – частка безробітних, що знаходять роботу.

На розмір природної норми безробіття впливає ряд чинників:

- демографічний чинник;

- сформований мінімум заробітної плати;

- вплив профспілок.

Безробіття означає прямі економічні витрати для всього суспільства. Воно насамперед являє собою втрату економічних ресурсів. Товари і послуги, що могли бути вироблені безробітними, назавжди втрачені. Внаслідок цього зменшуються можливості підвищення загального добробуту. Надмірне безробіття впливає на обсяг ВНП, відбувається відставання його обсягу. Воно являє собою обсяг, на який фактичний ВНП менший від потенційного. Потенційний ВНП визначається виходячи з припущення про те, що існує природний рівень безробіття при нормальних темпах економічного росту.

А. Оукен математично виокремив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Це відношення відоме як закон Оукена. Він говорить: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 %, то відставання обсягу ВНП становить 2,5 %

Y – Y' / Y' = β * (U – U') , де

Y – фактичний ВНП;

Y' – потенційний ВНП;

U – фактичний рівень безробіття;

U' – природний рівень безробіття;

β – емпіричний коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки безробіття. Розмір β встановлюється емпіричним шляхом і різний у різних країнах. Звичайно його значення знаходяться в інтервалі від 2 до 3.