Економічні цикли і їх структура. Індикатори циклічних коливань

Специфікою ринкової економіки є циклічний характер її розвитку. Циклічність– це повторювані зміни, рух від одного стану макроекономічної рівноваги до іншого. Економіка у своєму розвитку ніби пульсує: періоди піднесення замінюються спадами або навіть кризами, потім знову починається піднесення. Тому в тривалий період часу динаміка буде відображатися хвилеподібною лінією, де кожна хвиля відповідає повному циклу розвитку економіки.

Економічним циклом називається відрізок часу між двома однаковими станами економіки. Економічний цикл відображає нерівномірність у розвитку економіки, а також є причиною і слідством економічного розвитку.

Економісти виділяють 4 фази циклів: піднесення, криза, застій, пожвавлення.

Економічне піднесення – характерне збільшення чистих інвестицій у виробництво ресурсів і предметів споживання, зростання курсу цінних паперів, скорочення безробіття, зростання прибутків і заощаджень населення і бізнесу. Це викликає підвищення платоспроможності, підвищення сукупного попиту над сукупною пропозицією, що обумовлює ріст загального рівня цін як на предмети споживання, так і на ресурси. Фірми прагнуть розширити пропозицію за рахунок нових капіталовкладень, що викликає збільшення попиту на кредит і призводить до зростання процентних ставок.

Криза надвиробництва – стосується виробництва предметів споживання і полягає в перевищенні їх сукупної пропозиції над сукупним попитом. Це призводить до зниження прибутку компаній, у результаті вони не можуть оплатити частину замовлень на купівлю ресурсів. Внаслідок цього фірми, що виробляють матеріальні ресурси, також стикаються з перешкодами, пов'язаними з кризою збуту. Підприємства, що взяли позички для випуску продукції в розрахунку на прибуток від її реалізації, виявляються неплатоспроможними і намагаються одержати нові позики, але не для розширення господарської діяльності, а для погашення старих позичок і запобігання банкрутству. Така ситуація робить кредит більш дорогим і викликає низку банкрутств, у тому числі серед банків, тому що вкладники починають вилучати свої внески.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі, що передує спаду, супроводжує спад.

Застій, або депресія – починається, коли сукупна пропозиція падає до рівня скорочено сукупного попиту. Масове банкрутство припиняється, не спостерігається подальшого погіршення. Значна частина виробничих потужностей не діє, незайнятість трудових ресурсів досягає великих масштабів. Виживають тільки ті фірми, які в умовах попереднього піднесення встигли підвищити свій технологічний рівень, що забезпечив зниження собівартості, а також ті, що зуміли уникнути надмірної кредитної заборгованості. Вони можуть із прибутком продавати продукцію по знижених цінах, тим більше що ціни на ресурси при застої і недовантаженні потужностей прийнятні.

Пожвавлення – коли підприємства, що залишилися, за рахунок власних і позикових коштів оновлюють виробництво. Їх технічне переозброєння створює додатковий попит на засоби виробництва і збільшує число робочих місць у галузях, що виробляють їх. Відповідно зменшується безробіття і підвищується платоспроможність населення, розширюється попит на предмети споживання і збільшується їхній випуск. Сукупний попит поступово зростає, відбувається пожвавлення економіки в порівнянні з фазою застою. Пожвавлення переростає в економічне піднесення нового циклу тоді, коли масштаби економічної активності з основних показників перевершують їхні передкризові значення.

Матеріальною основою циклів служить масова заміна активної частини основного капіталу. Також до причин можна віднести зміни в сільському господарстві й обумовлені демографічними процесами.

ВВП піднесення

криза

пожвавлення

застій

Час

Рисунок 3.1 – Фази економічного циклу

Криза надвиробництва усуває неефективні виробництва й економічно примусово підштовхує суспільне виробництво до відновлення технологічного потенціалу. Економічний цикл – це певна спіраль поступального руху технологічного потенціалу господарського комплексу, до якого повинен пристосовуватися кожний економічний суб'єкт, який прагне практично витримати конкурентну боротьбу за гроші споживачів.

У ході економічного циклу відбувається зміна різноманітних показників, властивих тій або іншій його фазі. У зв'язку з цим виділяють такі показники:

1. Проциклічні – вони зростають у фазі піднесення і скорочуються у фазі спаду виробництва. До них належать швидкість обігу грошей, завантаження виробничих потужностей, загальний рівень цін.

2. Контрциклічні – під час піднесення скорочуються, а під час спаду збільшуються. Це рівень безробіття, число банкрутств.

3. Ациклічні – їх зміна не пов'язана з фазами економічного циклу. Насамперед це обсяг експорту.

Також існує ряд показників, які можуть збігатися зі змінами економічної активності, або її випереджати, або запізнюватися.

Випереджаючі – досягають свого максимального або мінімального значення раніше досягнення піднесення або спаду в економіці. До них можна віднести число новостворених підприємств, зміни в запасах, зміна грошової маси.

Запізнюючі – досягають свого максимуму після досягнення піднесення або спаду. До них належать рівень процентної ставки комерційних банків, питомі витрати на зарплату, витрати на нові підприємства й обладнання.

Збіжні – змінюються одночасно із зміною економічної активності. В їх число входять рівень безробіття, особисті прибутки, процентні ставки центрального банку.