ІІ. Програмові вимоги до державного іспиту з медико–біологічних основ фізичної культури (функціональна анатомія)

1. Основні риси формування системного структурного сліду адаптації до фізичного навантаження.

2. Стадію адаптації організму до фізичних навантаження.

3. Дайте характеристику раціональної і нераціональної структурної адаптації.

4. Визначіть роль фізіологічної регенерації в адаптації організму до фізичних навантажень.

5. Морфологічна перебудови кісткової системи під впливом фізичних навантажень.

6. Морфологічна перебудова зв'язково-суглобового апарату під впливом фізичних навантажень.

7. Морфологічна перебудова периферичної нервової системи під впливом фізичного навантаження.

8. Морфологічна перебудова дихальної системи під впливом фізичних навантажень.

9. Морфологічна перебудова серцево-судинної системи під впливом фізичних навантажень.

10. Морфологічна перебудова мікроциркуляторного русла скелетних м'язів під впливом фізичних навантажень.

11. Особливості тілобудови спортсменів різної спеціалізації.

12. Метод антропометрії та його значення для спортивного відбору.

13. Вплив конституції тіла на адаптацію організму до фізичних навантажень.

14. Вплив гіпокінезії на структурну перебудову кісткової системи.

15. Вплив гіпокінезії на структурну перебудову серцево-судинної системи.

16. Вплив гіпокінезії на структурну перебудову м'язової системи.

17. Предмет, мета і завдання функціональної анатомії.

18. Проведіть анатомічну характеристику положення тіла при нижній опорі.

19. Проведіть анатомічну характеристику положення тіла при верхній опорі.

20. Проведіть анатомічну характеристику положення тіла при зміщеній опорі.

ІІІ. Термінологічний словник з функціональної анатомії

1. Анастомози кава-кавальні – це сполучення між судинами, що утворюються між притоками верхньої та нижньої порожнистих вен.
2. Анастомози порто-кавальні – це сполучення між судинами, що утворюються між притоками ворітної вени печінки, верхньої і нижньої порожнистих вен.

3. Аберація сферична – це оптична “фізіологічна” недосконалість ока, яка виникає в результаті того, що фокусна відстань рогівки та кришталика неоднакова для різних ділянок – у центральній частині вона більша, ніж на периферії.

1. Аберація хроматична − це оптична “фізіологічна” недосконалість ока, яка пояснюється тим, що оптичний апарат ока заломлює світло з коротшою довжиною хвилі (наприклад, синій колір) сильніше, ніж з довшою (червоний колір). Саме тому сині предмети нам видаються віддаленішими, ніж червоні.
2. Аглютинація – це склеювання еритроцитів у судинах.
3. Аглютиніни – це антитіла, що розрізняють у системі груп крові АВ0. Вони містяться в плазмі крові та мають назву α (альфа) і β (бета).
4. Аглютиногени – це антигени системи АВО, що містяться на мембрані еритроцитів. Розрізняють три антигени у системі АВ0: А, В, Н.
5. Агранулоцити – лейкоцити, цитоплазма яких не містить специфічної зернистості. Розрізняють моноцити і лімфоцити.

9. Адамове яблуко − це вторинна чоловіча ознака, виражений гортанний виступ на щитоподібному хрящі гортані.

1. Адаптація ока світлова – це зниження чутливості рецепторів ока до світла при виході з темного приміщення в світле. Світлова адаптація закінчується в перші 4-6 хв.
2. Адаптація ока темнова – збільшення чутливості рецепторів ока до світла при виході з темного приміщення в світле. Темнова адаптація закінчується через 40-50 хв.
3. Адвентиція – це волокниста сполучна тканина, яка вкриває ззовні судини і внутрішні органи у тих місцях, де немає серозної оболонки.
4. Адипоцити – клітини жирові, специфічною функцією яких є накопичення жиру.
5. Адреналін – це гормон мозкового шару надниркових залоз.
6. Акомодація – це здатність ока до чіткого бачення різновіддалених предметів. Суть акомодації полягає у зміні кривизни кришталика, а значить – його заломлювальної здатності.
7. Аксон – це довгий відросток, який відходить від тіла нервової клітини і передає нервовий імпульс від тіла клітини до інших нейронів або робочих органів.
8. Ампула прямої кишки – це розширена початкова частина прямої кишки.
9. Аналізатор – це складний нервовий механізм, який складається із рецепторного сприймаючого апарату, провідників нервових імпульсів і мозкового центру, де відбувається аналіз усіх тих подразників, які надходять із зовнішнього середовища і організму людини.
10. Аналізатор вестибулярний (статичний) відіграє провідну роль у просторовій орієнтації, оскільки сприймає інформацію про прискорення чи сповільнення прямолінійного чи обертального руху, а також про зміну положення голови у просторі.
11. Аналізатор зору складається із периферійного, провідникового та центрального відділів і служить для сприйняття, передачі та аналізу зорової інформації.
12. Аналізатор слуху складається із периферійного, провідникового та центрального відділів і служить для сприйняття, передачі й аналізу звукової інформації. Межі сприйняття слухового аналізатора – від 20 до 20000 Гц.
13. Анастомоз. 1. Сполучення між артеріальними та венозними судинами.

23. Анатомія людини – наука про форму і будову організму людини та його складових частин, досліджує закономірності розвитку й структури у взаємозв’язку з функцією та оточуючим середовищем.

1. Ацинус − морфо-функціональна одиниця легеневої тканини.
2. Вентральний – ближчий до поверхні передньої черевної стінки.
3. Геміартроз (напівсуглоб) – з’єднання між собою сусідніх кісток покритих гіаліновим хрящем за допомогою волокнисто-хрящової пластинки, в товщі якої знаходиться синовіальна порожнина, наприклад лобковий симфіз.
4. Глибока фасція – сполучнотканинна грубоволокниста оболонка, яка окутує окремий м’яз, ізолює його від інших анатомічних утворень даної частини тіла, створює певний напрямок прикладення сили тяги і не дозволяє йому зміщуватися в сторону при його скороченні.
5. Горизонтальна площина – умовна площина, яка ділить тіло людини на симетричні нижню і верхню половини.
6. Грудинна лінія – умовна лінія, яка проходить по правому і лівому краю грудини.
7. Дорзальний – ближчий до поверхні спини.
8. Ендотелій – внутрішня клітинна оболонка (вистилка) кровоносних і лімфатичних судин, а також порожнини серця.
9. Епендима − внутрішня клітинна оболонка центрального спинно-мозкового каналу, шлуночків і цистерн головного і спинного мозку.
10. Задня підпахвинна лінія – лінія, яка умовно проводиться по задньому краю підпахвинної ямки.
11. Каудальний – термін, який позначає положення органу ближче до тазу.
12. Краніальний – термін, який позначає положення органу ближче до голови.
13. М’язи-агоністи – це м’язи, які розташовані на різних (сусідніх) частинах тіла, але на однойменній поверхні і виконують спільні однонаправлені рухи за умови верхньої чи нижньої дистальної опори.
14. М’язи-анагоністи – це м’язи, які розташовані в одній частині тіла, на протилежних поверхнях цієї частини і виконують різнонаправлені (діаметрально протилежні) рухи.
15. М’язи-синергісти – це м’язи, які розташовані в одній частині тіла, на однойменній поверхні і виконують спільні однонаправлені рухи.
16. Мезотелій – внутрішня клітинна оболонка серозних порожнин –серцевої сумки (епікард), плеври, очеревини, придатку яєчка тощо.
17. Морфологія –наука про будову організму, його органів і систем, про їх структурну перебудову в процесі філо- та онтогенезу.
18. Орган – частина людського тіла, яка відносно ізольована в цілісному організмі, має свою, визначену і притаманну тільки йому форму, структуру, функцію, розвиток, положення (місцезнаходження, розташування), топографію і є знаряддям пристосування організму до оточуючого середовища.
19. Остеобласти – клітини, які відповідають за новоутворення кісткових пластин остеонів.
20. Остеокласти – клітини, які відповідають за розсмоктування кісткових пластин остеонів.
21. Остеон – морфо-функціональна одиниця кісткової тканини.
22. Остеоцити – клітини, які підтримують структурну організацію остеонів.
23. Передня підпахвинна лінія – лінія, яка умовно проводиться по передньому краю підпахвинної ямки.
24. Поверхнева фасція - сполучнотканинна грубоволокниста оболонка, яка окутує м’язи-синергісти, об’єднуючи їх в одну групу для виконання спільної функції чи забезпечення однонаправлених рухів.
25. Пригрудинна лінія – проходить по середині між двома попередніми лініями.
26. Пронація – обертання кисті і стопи долонною та підошвовою поверхнею назад.
27. Сагітальна площина – умовна площина, яка ділить тіло людини на симетричні праву і ліву половини.
28. Серединна лінія – умовна лінія, яка поділяє тіло на праву і ліву половини.
29. Середня підпахвинна лінія – лінія, яка умовно проводиться по середньому краю підпахвинної ямки.
30. Середньоключична лінія – умовна лінія, яка проходить по середині ключиці.
31. Сесамовидні кістки – додаткові компоненти м’язів, які розташовані максимально близько до точки прикладення сили тяги м’язу і у біомеханічному змісті перетворюють його з важеля швидкості у важіль сили.
32. Синдесмоз – з’єднання сусідніх кісток між собою за допомогою грубоволокнистої оформленої сполучної тканини, наприклад міжкісткова перетинка передпліччя і гомілки, затульна мембрана в тазовій кістці.
33. Синовіальна оболонка – внутрішня ендотеліальна оболонка суглобової капсули, яка продукує синовіальну внутрішньо суглобову рідину.
34. Синовіальна рідина – специфічно перетворена плазма крові, яка забезпечує живлення суглобового (гіалінового) хряща і відіграє специфічну роль рідинного амортизатора та біологічної змазки суглобової поверхні цього хряща.
35. Синостоз – з’єднання сусідніх кісток між собою за допомогою кісткової тканини, наприклад кістки черепа, тазу тощо.