Визначення продуктивності праці

В вузькому технічному змісті продуктивність праці- це відношення вихідної продукції до вхідних витрат виробництва.

продуктивність = вихід / вхід, ( 5.1 )

де: вихід - товари, послуги, сервіс, кількість, якість, вартість, доставка, додана вартість;

вхід - праця, капітал, матеріали, обладнання, енергія, земля, технологія, інформація.

Цей показник виражає ступінь ефективності використання ресурсів.

В широкому змісті продуктивність праці- це розумова схильність до постійного пошуку можливості вдосконалення того, що існує. Ця концепція ґрунтується на тому, що людина може сьогодні працювати краще, ніж учора, а завтра ще краще. Вона потребує постійно удосконалювати економічну діяльність із врахування зміни умов суспільства.

Є дві групи факторів підвищення продуктивності:

· фактори, які знаходяться під керівництвом бізнесового суб’єкта (менеджмент - стратегічні вирішення, організація процесу, трудові відносини, керівні і контролюючі кадри середніх ланок, технології, засоби виробництва, дослідження і розробки (ноу-хау), якість продукції, умови праці, інформація);

· фактори, які не знаходяться під керівництвом бізнесового суб’єкта (політичні заходи уряду, інфраструктура, ринковий механізм, закони, конкуренція, забезпечення природними ресурсами, трудові ресурси, культура та соціальні цінності).

Підвищення продуктивності в кожній організаційній системі може відбуватися різними шляхами під впливом перерахованих факторів. Вона підвищується за умови, коли наступає одна з п’яти ситуацій:

1) Продукція­ / Витрати¯ - продукція зростає, витрати падають.

2) Продукція­­ / Витрати­ - продукція зростає швидше ніж витрати.

3) Продукція _cons / Витрати¯ - продукція залишається без змін, витрати падають.

4) Продукція­ / Витрати _cons - продукція зростає, при незмінних витратах.

5) Продукція¯ / Витрати¯¯ - продукція падає меншими темпами, ніж витрати.

В умовах формування ринкових відносин потрібно розрізняти відношення до процесів зміни продуктивності з боку суспільства так і з боку приватного власника (див. Рис. 5.1).

Продуктивність є важливим показником економічного зростання, тобто показником, який забезпечує ріст реального продукту та доходів.

Економічний зріст- одна з основних цілей в економіці держав з ринковою економікою. Збільшення суспільного продукту на душу населення означає підвищення рівня життя. Ріст реального продукту веде до зростання матеріальних благ, які надаються державою своїм працівникам. Економіка, яка динамічно розвивається, дозволяє суспільству збільшувати валовий національний продукт (ВНП) або чистий національний продукт (ЧНП).

Збільшення реального продукту і доходу може здійснюватися двома основними способами:

1. Шляхом залучення у виробництво більшого обсягу ресурсів (наприклад, витрат праці);

2. Шляхом більш продуктивного їхнього використання.

На рівні суспільства		На рівні власника підприємства
Низький рівень продуктивності праці		Високий рівень продуктивності праці		Низький рівень продуктивності праці		Високий рівень продуктивності праці
Неефективне використання економічних ресурсів		Ефективне використання економічних ресурсів		Неефективне використання економічних ресурсів, продукції і грошових коштів		Ефективне використання економічних ресурсів, продукції і грошових коштів
Застійний економічний стан в суспільстві		Стабілізація і розвиток економічного стану в суспільстві		Послаблення основи підприємства		Стабілізація і закріплення основ підприємства
Підсилення в суспільстві напруги, почуття невпевненості		Досягнення високого рівня добробуту в суспільстві		Нестабільна зайнятість, проблеми трудовлаштування, зниження життєвого рівня		Стабілізація зайнятості і робочих місць, підвищення життєвого рівня
Низький рівень зарплати, збільшення робочого часу, важкі умови праці зріст безробіття та ін.				Важкі настрої на роботі, падіння перспективності кваліфікації		Приємний настрій на роботі, перспектива в житті, прогрес і розвиток людини праці
				Розпад єдності в суспільстві		Вклад в добробут суспільства

Рис. 5.1. Відношення до процесу підвищення продуктивності.

Таким чином, ми наближаємось до поняття «трудовитрати». Так, реальний ВНПвизначається як трудовитрати (в людино-годинах), помножені на продуктивність праці:

ВНП= кількість відпрацьованих людино-годин х продуктивність праці.

Звідси продуктивність праці– загальний обсяг продукції, поділений на кількість витраченої на нього праці, або реальний годинний виробіток на одного задіяного.

Приклад: На фірмі задіяно 30 людей, кожна з них відпрацьовує 2000 годин на рік (50 тижнів по 40 робочих годин за тиждень), так, що загальна кількість відпрацьованих людино-годин складає 60 тис. Якщо середній виробіток із розрахунку на людино-годину складає 250 грн., то загальний випуск продукції, або реальний ВНП, складе 15000 грн. (60 х 250).

Розмір трудовитратзалежить від чисельності задіяних і від середньої тривалості робочого тижня. Між тим чисельність задіяних залежить від чисельності населення в працездатному віці і рівня задіяння робочої сили в виробництво, тобто від частини працездатного населення, яке реально задіяне виробництвом, а середня тривалість робочого тижня визначається законодавчими нормами і колективними угодами.

На продуктивність працімають безпосередній вплив наступні фактори:

· Технічний прогрес;

· Фондоозброєність;

· Кількість робочої сили;

· Розподіл різних ресурсів;

· Управління ресурсами;

· Стан здоров’я робітників;

· Професійна підготовка;

· Освіта;

· Зацікавленість працівників у результатах праці;

· Рівень автоматизації важких (рутинних) процесів;

· Забезпеченість ресурсами;

· Організація та управління виробництва;

· Переміщення працівників в іншу галузь задіяння.

За оцінками спеціалістів, дві третини приросту продуктивності праці забезпечуються за рахунок технічного прогресу. Технічний прогрес– це не тільки новітні методи виробництва (технології) але такой і нові форми управління і організації виробництва – нових знань, які дозволяють комбінувати наявні ресурси з метою збільшення випуску та збуту продукції.

Нові технологіїпотребують інвестицій в обладнання, які згодом стають основним капіталом підприємства. Продуктивність праці зростає по мірі збільшення основного капіталу на виробництві. В ситуації коли чисельність робочої сили зростає швидше за насичення основним капіталом виробництва падає продуктивність праці, бо скорочується фондоозброєність праці кожного робітника.

Падають темпи зросту продуктивності праці, також і від недостатніх капвкладень в інфраструктуру (шосейні дороги, громадський транспорт, очисні споруди, медицину т. ін.).

Серед факторів зросту продуктивності праці на особливому місті освіта та професійна підготовка. Інвестиції у людський капітал– важливий засіб підвищення продуктивності праці. Важливим показником якості робочої сили є її рівень освіченості.

Вплив кваліфікації на підвищення продуктивності праці і в результаті на збільшення ВНПсхематично можна зобразити, як це показано на Рис. 5.2.

Рис. 5.2. Вплив кваліфікації на збільшення ВНП

Взаємодія між підвищенням рівня кваліфікації доволі складна. І все таки частка зросту продуктивності праці залежить від рівня кваліфікації. Цьому відносному приросту продуктивності відповідає певна частина приросту ВНП.

Економістами було розраховано, що за рахунок підвищення професійно-кваліфікаційного рівня робочих забезпечується приблизно 30% ВНП.

В країнах із розвинутою економікою фірми витрачають до 10% фонду споживання на підвищення кваліфікації своїх працівників.

Рис. 5.3. Залежності кваліфікації працівників росту продуктивності праці та ВНП.

На Рис. 5.3 відрізок AB –темп росту населення і CD –темп росту трудових ресурсів (ВНП) при незмінному рівні продуктивності праці - зменшуються; GE –темп зросту продуктивності праці, що залежить виключно від підвищення рівня кваліфікації при умові змінності рівня продуктивності праці “⁺”. FE – відносний приріст ВНП.

Напрям лінії GE показує, що негативний вплив зниження темпів зростання трудових ресурсів на темп зросту ВНПчастково нейтралізується збільшенням темпів зросту продуктивності праці. В результаті пряма зростання ВНП – CD зміститься в місце FE, а контур C⁺D⁺EF – відображує вплив підвищення кваліфікації протягом періоду KD на осі часу t.

Серед факторів зросту продуктивності праці на особливому місці умови праці. Це множина факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність, здоров’я людини, розвиток її як особистості, на результати її праці. Умови праці мають величезний вплив на відношення людини до праці, морально-психологічний клімат в колективі та його стабільність. З часом умови праці принципово змінюються внаслідок скорочення частки тяжкої ручної та фізичної праці і робіт, що виконуються в несприятливих умовах. Разом з тим зростає доля інтелектуальної праці, яка вимагає оперативного мислення, повсякчасної уваги, швидкого прийняття рішення у виробничому процесі. До працівників таких підприємств ставляться особливі вимоги, проводяться відповідні тестування на придатність виконувати функції в екстремальних умовах.

А тому на передній план виступають безпека технологічних процесів, ефективні форми організації праці та виробництва, профілактичні заходи з метою усунення негативних наслідків виробництва. Створення безпечної техніки – одна з передумов безпечної роботи на підприємствах, а отже, економія витрат на компенсацію наслідків від негативного впливу виробництва.

Побутові умовипрацівників теж мають важливе значення для підвищення ефективності праці. Хоч залежність покращення побутових умов та результатів виробництва встановити доволі важко, оскільки її прояви досить різноманітні. Тут і скорочення втрат робочого часу від простудних захворювань, і покращання мікроклімату в трудовому колективі, і закріплення виконавської дисципліни, і стабільність виробництва, і змістовність праці.