Безробіття та соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття– це той феномен ринкової економіки, який наглядно відображує специфіку конкретної країни, і одночасно конкретної стадії її розвитку. За суттю це не тільки економічне явище, а й своєрідний синтез економіки, політики, ідеології, моралі даного суспільства. На регіональному рівні великий вплив на формування безробіття мають місцеві традиції і специфіка соціально-економічного розвитку.

Відомо, що ринок праці не є автономним, його функціонування тісно пов’язане з процесами, що протікають на інших ринках. Тому безробіття не може розглядатися як локальне явище, тобто лише викликане особливостями поведінки осіб, що виступають на ринку праці. За суттю безробіття є наслідком функціонування господарського механізму, породженим внутрішніми протиріччями ринкової економіки.

В економічному плані безробіття відображує невідповідність на ринку праці між пропозицією робочої сили та попитом на неї. Причому, ця невідповідність може бути як у кількісному, так і в якісному відношенні.

Поняття безробіття відноситься до категорії економічно активного населення, тобто безробітні– це особи, що активно пропагують свої послуги на ринку праці, що шукають роботу. Інколи використовують розширене тлумачення поняття “безробітні” як незайняте у національному господарстві працездатне населення, але це не правильно, бо сюди включаються особи, що не шукають роботу, а також особи, що з різних причин не можуть зайняти робоче місце, хоч і претендують на нього.

Згідно стандартів МОПдо безробітного населеннявідносяться всі особи, що досягли відповідного віку , які протягом звітнйго періоду були без роботи, були готовими негайно приступити до роботи і активно шукали її.

Рівень безробіття– основний показник, що дає узагальнене уявлення про стан ринку праці в даний момент часу і про зміни, що відбулись на ньому за певний період часу. Визначається рівень безробіття Р_б(t) у процентах за станом на початок (або кінець) періоду відношенням чисельності осіб, що мають на відповідну дату статус безробітного Б(t) до чисельності економічно активного населенняна цю ж дату Ч_а(t):

Р_б(t) = 100 * Б(t) / Ч_а(t), %. ( 4.1)

До економічно активного населеннявідносяться особи, що працюють по найму за винагороду або на власних підприємствах, в т.ч. в особистому підсобному господарстві, або ті, що мають такі підприємства, але на них не працюють, а також особи без роботи, але бажаючі працювати за наймом або без нього.

Рівень безробіттярозглядається як один з найважливіших соціальних індикаторів розвитку економіки.

Сучасна наука використовує поняття так званого природного рівня безробіття.

У різних країнах рівні безробіття є різними, в залежності від фази економічного циклу, державної політики зайнятості і т.д. Для прикладу рівні безробіття в розвинутих країнах із ринковою економікою знаходяться в межах:

ü Великобританія – 6 - 7%;

ü Італія – 12 - 13%;

ü США – 5 - 6%

ü Швеція – біля 2%

ü Японія – 2 - 3%.

Відповідний рівень безробіття називають природнім або рівнем безробіття при повній зайнятості.

Типи безробіття.

Фрикційне безробіття– найбільш розповсюджений тип безробіття . навіть у випадку економічного росту існує деякий потік людей, що змінюють одне місце роботи на інше, що переїжджають з одного місця на інше, шукають роботу після закінчення навчання або ж роботи за контрактом. Процес приведення до відповідності працюючих і робочих місць обов’язково вимагає часу, навіть якщо робоче місце є вакантним і кількість безробітних відповідає кількості робочих місць. Період пошуку нової роботи і викликає фрикційне (“притерте”, поточне) безробіття.

Сезонне безробіття– найменш гостре з усіх видів безробіття. деякі види виробництва (особливо сільськогосподарського) мають сезонний характер: високий попит на робочу силу в окремі періоди року і незначний попит в інші періоди. У зв’язку зі специфікою сезонне безробіття не може бути суттєво зменшене.

Структурне безробіття– виникає на базі зсувів у структурі попиту на окрему продукцію і технології виробництва. В результаті цього робоча силаза своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками перестає відповідати відповідним новим вимогам і не може використовуватись. Структурне безробіття характеризується невідповідністю структури пропозиції робочої сили структурі робочих місць, що змінилася. На її виникнення впливають реальні зміни і попиті як на продукцію, так і на робочу силу. Структурне безробіття е об’єктивно присутнім в країнах із розвинутою та прогресивною економікою.

Циклічне безробіття– безробіття, що викликане спадом виробництва, тобто фазою економічного циклу.

Приховане безробіття– та чисельність працівників, яка стала зайвою і зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому, але продовжує формально рахуватись зайнятою, і яка за певних умов буде або вивільненою і поповнить відкритий ринок праці, або перейде до категорії ефективно зайнятих.

4. Контрольні запитання та завдання

1. Що таке державна політика зайнятості?

2. Що являє собою концепція зайнятості ?

3. Які основні положення зайнятості закріплені законодавчо?

4. Коли повна зайнятість є продуктивною?

5. Що таке структура зайнятості?

6. Які показники ефективності зайнятості?

7. Соціальні аспекти зайнятості?

8. Основні риси зайнятості в соціально орієнтованій економіці ?

9. Як визначити рівень безробіття?

10. Які типи безробіття є найбільш гострими для економіки держави?

Резюме

Зайнятість має соціальний характер. Вона відображує потребу людей не тільки у доходах, але й у самовираженні через суспільно-корисну діяльність, а також сукупність задоволення цієї потреби при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства.

Основні принципи зайнятості закріплені законодавчо: перший принцип – це право громадян розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Змушення (у будь-якій формі) до праці не допускається за винятком випадків, встановлених законодавчо; другий принцип зайнятості – відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю.

Оптимальною у зайнятості слід вважати таку пропорцію, що сповна відповідає інтересам підвищення економічної ефективності виробництва, результатам його інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, росту продуктивності праці, створює сприятливі умови для відтворення здорового покоління, висококваліфікованих, добре навчених і мобільних працівників.

Ефективною вважається зайнятість населення, яка забезпечує належний дохід, здоров’я, розвиток особистості, ріст освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі росту суспільної продуктивності праці.

Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості. Зайнятість повинна розглядатися як невід’ємна частина комплексної соціальної політики. Соціальність проблем зайнятості визначається її вихідною націленістю на людину, її інтереси, потреби в трудовій сфері.

Мета політики зайнятості повинна відображувати нормативний стан зайнятості, якого необхідно досягти, вирішуючи проблеми сьогодення.

За суттю безробіття - це не тільки економічне явище, а й своєрідний синтез економіки, політики, ідеології, моралі даного суспільства. На регіональному рівні великий вплив на формування безробіття мають місцеві традиції і специфіка соціально-економічного розвитку.

Рівень безробіття розглядається як один із найважливіших соціальних індикаторів розвитку економіки.

Фрикційне безробіття – найбільш розповсюджений тип безробіття; сезонне безробіття – найменш гостре з усіх видів безробіття. деякі види виробництва (особливо сільськогосподарського) мають сезонний характер; структурне безробіття – виникає на базі зсувів у структурі попиту на окрему продукцію і технології виробництва; циклічне безробіття – безробіття, що викликане спадом виробництва, тобто фазою економічного циклу; приховане безробіття – та чисельність працівників, яка стала зайвою і зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому.