Сутність вартості робочої сили

Одним з важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ньому виступає як товар, який має вартість.

Вартість робочої сили– це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.

Вартість робочої силиформується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із витратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

На розмір вартості робочої силивпливає ряд чинників, збільшуючи чи, зменшуючи його:

ü Розширення потреб в нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;

ü Збільшення витрат на житло, транспортних витрат;

ü Підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюються підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили.

Досвід розвинутих країн свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої силичерез включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більша, ніж темпи зниження її внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

До складу вартості робочої силивходить:

ü Заробітна плата, преміальні виплати, надбавки та доплати;

ü Натуральні виплати – харчування, компенсація виплат на житло тощо, які надаються працівникам підприємством;

ü Витрати роботодавців на соціальне страхування (встановлені законодавчо), внески на соціальне забезпечення, добровільні, чи договірні внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування, виплати в зв'язку з хворобою, вартість медичного та санітарного обслуговування, вихідна допомога;

ü Витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

ü Витрати на соціально-побутове обслуговування (заклади харчування, будинки культури та інші аналогічні послуги);

ü Податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає вартість робочої сили. Якщо на ринку праці попит перевищує пропозицію – ціна робочої силибуде високою. Якщо ж попит на працю нижчий за пропозицію – ціна робочої сили буде низькою. Коливання кон'юнктури викликає коливання ціни робочої сили.

За умов постійно існуючого безробіття (як це є в розвинутих країнах) попит робочої сили завжди менший від її пропозиції. Тому наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо умов продажу їхніх послуг.

За таких умов ціна робочої силирегулюється і контролюється державою та профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угодипрофспілокі роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати найманому працівникові. Зі змінами умов життя, праці, виробництва ці угоди періодично оновлюються.

Ціна робочої силизалежить від її якості. Чим вищий освітній та професійний рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна робочої сили.