Показники та методи вимірювання продуктивності праці

Як було показано вище, продуктивність праці– це відношення кількості продукції виробленої якоюсь організаційною структурою до витрат цієї структури на вироблення та збут своєї продукції. Отже, щоб виміряти продуктивність, треба дати кількісну оцінку продукції та витрат на неї і зіставити їх.

Ніби то й досить просто, як на перший погляд. І для деяких виробництв це дійсно так. Але у своїй більшості підприємства випускають не один, а декілька видів продукції, надають послуги і віднайти для них кількісні вираження доволі складно. В більшості господарських формувань навіть у межах одного виду ресурсу витрати на виробництво і збут надзвичайно різноманітні.

На вимір продуктивності праці мають вплив наступні фактори:

· зміна асортименту;

· тривалість виробничого циклу;

· віднесення конкретної продукції до конкретних витрат;

· метод поєднання даних;

· імовірність відсутності даних

· вибір міри продуктивності;

· період, за який збирають інформацію;

· достовірність та зіставність інформації.

На Рис. 5.4 показані взаємозв’язки між одиницею аналізу та діапазоном вимірювання.

БФ – багатофакторна модель виміру продуктивності; Н – нормативний метод виміру продуктивності; БК – багатофакторний метод виміру продуктивності; УПЦЦ – управління продуктивністю за цілями; НТ – підходи на основі нормування праці; МП – виміри на основі макропідходів; Затемнені клітини – неприйнятність періоду виміру для даного об'єкта.

Рис. 5.4. Співвідношення методів, періодів і об’єктів виміру продуктивності.

У практиці застосування найбільш відпрацьованими та повсюдно використовуваними є три методи виміру продуктивності:

· нормативний метод;

· багатофакторна модель виміру продуктивності;

· багатокритеріальний метод.

Нормативний метод– організаційний метод виміру продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання при активному залученні персоналу фірми. Став повсюдно використовуватися з розвитком комп’ютерно-інформаційних служб. Метод базується за принципом номінальних груп (МН) та дельфійським принципом(МД – полягає в систематичному збиранні думок експертів з метою їх узагальнення). Нормативний метод придатний для малих одиниць аналізу (робочих груп, відділів). Його також можна застосовувати для заводів, служб, чи фірми в цілому., при цьому використовують:

1. вибіркове представництво;

2. дельфійський метод;

3. об’єднання різних систем виміру.

Нормативний методвикористовується також і в стратегічному плануванні та перспективному вирішенні проблем.

Багатофакторна модельвиміру продуктивності в більшості базується на використанні звітних даних, а не з використанням інформації від працівників. Процедура направлена “зверху вниз” (а не знизу вверх) і опирається на використанні тільки коефіцієнтів та індексів для виміру продуктивності. Модель використовують із метою:

1. отримати загальний інтегрований вимірник продуктивності для підприємства;

2. забезпечити аналітичну ревізію динаміки показників продуктивності;

3. підготувати фінансові звіти;

4. оцінити і виміряти вплив відхилень продуктивності на прибутковість;

5. оцінити ефективність окремих заходів (як-то: гуртки якості, впровадження системи контролю якості, стимулювання технологічних інновацій);

6. оцінити вигоду від замірів продуктивності на підприємстві;

7. отримати дані для стратегічного планування (використання потужностей, організація збуту, регулювання витрат та штатів,управління якістю, ціноутворення та ін.).

Багатокритеріальний методвиміру продуктивності праці (його ще називають матрицею мети) дозволяє виміряти та отримати агрегований (об’єднаний) індекс показників продуктивності праці. Цей метод тісно пов’язаний з попередніми двома і базується на їх методиках розрахунків. Сама процедура складається з наступних етапів:

1. визначення і ранжування критеріїв, за котрими оцінюють продуктивність;

2. оцінка відносної значимості критеріїв результативності;

3. об’єднання графіків (шкал, кривих) із вагами критеріїв.

Багатокритеріальний методдозволяє розробити наглядну і ефективну систему виміру і оцінки продуктивності та результативності. Він є ефективним інструментом ув’язки плану підвищення і виміру продуктивності.