Пофакторний аналіз інфляції

Загальноекономічний характер інфляції створює потребу дослідження всієї сукупності чинників та їх питомої ваги у інфля­ційному процесі. Досвід багатьох країн світу переконує, що боро­тьба з інфляцією була успішною там і тоді, коли інфляція дослі­джувалась комплексно, коли в ній шляхом пофакторної діагности­ки виділялися визначальні чинники.

Пофакторний аналіз інфляційного процесу як комплексу причин і факторів допомагає оперативно задіяти економічні важелі подолання механізмів і негативних наслідків інфляції та класифі­кувати відповідні її типи: інфляцію надлишкової грошової маси, кредитну інфляцію, інфляцію затрат, інфляцію попиту та ін.

Інфляція надлишкової грошової маси в обігу виникає то­ді, коли паперові гроші переповнюють канали грошового обороту. Сформована нерівність типу: МУ > Р£>, у свою чергу призводить до нерівності Г > Т, гранично допустима межа якої може складати співвідношення 4-6 : 1. Після цього настає загальна криза падіння виробництва і споживання та розвал грошової та фінансової сис­тем країни. Виробництво товарів і послуг (Q)у ньому не може швидко змінюватися, тому динамічно зростають ціни і тарифи. Як правило, у підсумку формується нове пере- вершення наявної кі­лькості грошей в обороті, що потребує нових додаткових емісій грошової маси. Так створюється злоякісна інфляційна спіраль: емісія - ціни, ціни - емісія.

Провідні монетарні чинники інфляційного зростання цін можна згрупувати навколо трьох напрямів: по-перше, розбалансування взаємодії елементів грошової системи; по-друге, надмірна грошово-кредитна емісія не відповідає сукупній товарній масі, то­му лише стимулює зростаючий розрив між фактичною більшістю грошей і необхідною; по-третє, скорочуються валютні нагрома­дження. Зокрема, зведення платіжного балансу країни до від'ємного сальдо не лише зменшує валютні резерви, а й зумов­лює падіння курсу національних грошей та їх знецінення.

Тип кредитної інфляції провокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношен­ня між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чин­ників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кре­дитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетовар­ної емісії центрального (національного) банку. Оскільки регулю­вання кредиту є головною функцією монетарної політики, то дося­гнення рівноваги попиту і пропонування грошей передбачає акти­вну регулюючу політику держави та широке використання таких спеціальних важелів саморегулювання ринку грошей, як ціновий стабілізатор, кредитний мультиплікатор, механізм заміщення, еластичність швидкості обігу грошей та інші елементи ринкового механізму. їх комплексне використання на основі політики «доро­гих грошей» забезпечує стиснення грошової та кредитної емісії. На випадок потреби «дешевих грошей», навпаки, стимулюється доступність грошових і кредитних ресурсів для розширення інвес­тиційної діяльності та переходу до економічного зростання. Щоб обмежити надлишкову кредитну масу до розмірів оптимальної, використовуються показники обов'язкових резервів, статутного фонду, ліквідності та інші банківські нормативи. Еластичність швидкості обертання грошей досягається формуванням оптима­льного співвідношення між грошовими агрегатами М_1, М₂, М₃, L..

Одним із загрозливо сильним чинником інфляційного процесу здатна стати інфляція зростання затрат. Вона виникає за умов постійного зростання затрат виробництва, коли їх розміри вже не можна компенсувати зростанням цін, що регулюється дер­жавою.

Безпосередньо з дією монетарних чинників пов'язана ін­фляція попиту. Вона виникає внаслідок перевищення попиту над порівняно меншою наявною пропозицією товарів і послуг внаслі­док надмірної емісії готівки і стимулювання кредитних вливань в економіку.

Особливо відчутні негативні наслідки структурної інфляції в умовах прихованої інфляції, коли відсутні гласність, низька елас­тичність цін до пониження, слабка пристосованість виробничого сектора до змін у внутрішньому попиті, обмежена адаптація струк­тури внутрішніх цін до змінюваних зовнішніх умов. Інфляція при­бутківпроявляється в отриманні надприбутків, в тому числі і ко­штом монополізації ринку, штучного завищення рентабельності нової продукції, підвищення цін товарів без компенсації споживчих якостей споживачам.

Інфляція податківздатна принести держа­ві суперечливі наслідки: замість збільшення державних доходів півищенням цін відбувається припинення виробництва.