Типи грошових систем
Залежно від змісту складових елементів і їх взаємодії, що обумовлені особливостями розвитку, та закономірностей функціонування національні грошові системи можна класифікувати так:
3 позицій госпо- | У відповідності з | Відповідно із загальними законами | За формою грошей |
дарського механізму | механізмом регулювання | законами функціонування | в обігу |
валютних | грошей | ||
відносин | |||
• ринкового | • відкритого | саморегульовані | • монометалевого |
• неринкового | • закритого типу | та регульовані | • біметалевого |
зразка | • паперово- | ||
кредитного обігу |
1. В функціонуванні грошової системи ринкового типу до мінімуму зводиться втручання виконавчих державних органів. У грошовій сфері вирішальна роль належить законодавчій владі та центральному (національному) банку.
2. Відкрита грошова система стимулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарського життя та спирається на вільну конвертованість грошових операцій і вільний рух валют.
3. Саморегульованою є грошова система, основу якоїскладає обіг монет із коштовних металів - срібла і золота.
4. Сучасна грошова система є грошовою системою паперово-грошового типу, а в ній провідна роль належить таким зовнішнім чинникам фінансово-кредитного регулювання, як банки й інші фінансово-кредитні інститути, загальнодержавному нормативно-законодавчому забезпеченню та іншим чинникам.
В системі металевого обігу залежно від металу, що виконував роль загального еквівалента, на різних етапах історичного розвитку склалося два типи грошових систем: біметалевого і монометалевого грошового обігу.
Основними характерними рисами і перевагами золотомонетного стандарту були:
1) у золотомонетній системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети;
2) дозволене вільне карбування золотих монет приватними особами (як правило, на монетному дворі);
3) дозволявся вільний вивіз і ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота;
4) неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмін на монета) в процесі обігу вільно і необмежено розмінювалися на золото, що забезпечувало підтримання тривалої, а головне зваженої рівноваги між грошовою і товарною масами.
Золотозливковий стандартозначав впровадження такого різновиду золотого монометалізму, в якому зв'язок грошових знаків (банкнот) із золотом зберігався, але опосередковано, шляхом їх обміну лише на золоті зливки із певними обмеженнями. Складовими елементами грошово-кредитної політики в умовах золотозливкового стандарту стали:
1) золоті монети в обіг не випускалися. Тобто золото функцію засобу обігу й платежу не виконувало;
2) грошовий обіг підтримувався кредитними грошима(банкнотами), які здатні були обмінюватися лише на золотізливки.
Золотодевізний (девіз-валюта) стандарт- грошова система, що зберігала непрямий зв'язок грошової одиниці із золотом шляхом обміну національних банкнот на іноземну валюту, яка у свою чергу обмінювалася на золото. Золотодевізний (золотовалютний) стандарт означав наступну специфіку організації грошового обігу:
1) відсутність золотих монет в обігу та вільного їх карбування. Тобто дана система діяла без наявного золотого обігу;
2) обмін банкнот спочатку здійснювався на ті іноземні валюти країн, в яких діяла система золотозливкового стандарту. Потім, за відповідним валютним курсом їх можна було обміняти на стандартні зливки чистого золота.
В роки другої світової війни було зроблено ще одну спробу пов'язати національні валюти з золотим забезпеченням. На валютно-фінансовій конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. було вироблено своєрідну форму міждержавного золотодевізного стандарту у вигляді золотодоларового стандарту.
Впровадження Бреттон-Вудської грошової системи характеризувалося такими особливостями:
1) золото виконувало функцію світових грошей і засобу остаточних розрахунків між країнами та виступало загальним втіленням суспільного багатства;
2) крім золота, у міжнародних розрахунках використовувалися національна грошова одиниця США - долар і англійський фунт стерлінгів;
3) зв'язок із золотом зберігала лише одна національна валюта - долар США.
У січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн - членів МВФ у Ямайці (м. Кінгстон) було закладено основи нової Ямайської валютної системи та внесено зміни до статуту МВФ. Ямайська валютна системапочала діяти після ратифікації угоди країнами - членами МВФ з квітня 1978 р. її характерними ознаками стали:
1) повна демонетизація золота у сфері валютних відносин. Водночас золото залишається найліквіднішим товаром і важливим резервом емісійного банку будь-якої держави й використовується для придбання грошових одиниць інших країн;
2) світовими грішми проголошено умовну одиницю - спеціальні права запозичення – СПЗ у МВФ, які стали виконувати функцію міжнародної лічильної одиниці. Як колективна міжнародна грошова одиниця СПЗ (ЗОН) перетворилася у головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків та платежів;
3) долар США зберіг важливе місце у системі міжнародних розрахунків і у валютних резервах інших країн, а також продовжує відігравати важливу роль (близько 40%) у розрахунку умовної вартості СПЗ;
4) статутом МВФ скасовано золотий вміст національних грошових одиниць;
5) банкноти зберігають свою кредитну природу й застосовуються для кредитування економіки, держави і громадян. Вони випускаються в обіг під приріст офіційних золотовалютних резервів, але підпорядковані закономірностям паперово-грошового обігових умовах стан грошової системи визначається динамікою розвитку сучасного виробництва та формуванням державою досконалого механізму регулювання пропозиції грошей.
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1952;